Справа N2-1653/08
18 серпня 2008 року м.Димитров
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Ченченко Т.О.
при секретарі Мартинюк Ю.А. розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в місті Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, про визнання права власності на спадщину,
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності до ОСОБА_2 міської ради і в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 21 лютого 2007 року померла його дружина ОСОБА_3, яка постійно мешкала за адресою: АДРЕСА_1 і після смерті якої відкрилась спадщина, яка складається з частки у спільній сумісній власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на житло № 3/22-763, виданого 27 вересня 1995 року Виробничим об'є.днанням «Красноармійськвуплля».
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 виявились позивач та дочка спадкодавця та позивача ОСОБА_4.
Як чоловік ОСОБА_3 та спадкоємець першої черги за законом, виходячи із змісту статті 1261 Цивільного кодексу України, позивач прийняв спадщину після смерті своєї дружини, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, оскільки мешкав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини в квартирі номер 9 будинку номер 20 у провулку Титова в місті Димитров Донецької області, що підтверджується довідкою з місця проживання.
Дочка спадкодавця ОСОБА_4 від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 відмовилась, не вчинивши протягом встановленого законом строку будь-якої дії, що свідчила б про прийняття нею спадщини після смерті спадкодавця.
Незважаючи на факт прийняття спадщини, отримати свідоцтво про право на спадщину позивач не зміг, оскільки виявилось, що в свідоцтві про право власності на житло, виданого ВО «Красноармійськвуплля» № 3/22-763 від 27 вересня 1995 року не зазначено в яких частках спадкодавцю та іншим власникам належала квартира 9 у будинку 20 у провулку Титова в місті Димитров Донецької області, тому він змушений звернутися до суду і просить суд визнати за ним право власності на спадщину, яка залишилась після смерті його дружини ОСОБА_3 у вигляді 1/2 частини квартири номер 9 у будинку 20 у провулку Титова в місті Димитров Донецької області.
Позивач у судове засідання не з*явився, про час і місце розгляду справи по суті повідомлений належним чином, надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності у попередньому судовому засіданні, наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с. 31).
Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради до суду не з'явився, про час і місце розгляду справи по суті повідомлений належним чином, до суду надав
заяву з клопотанням розглянути справу за його відсутності у попередньому судовому засіданні, з позовними вимогами погодився (а.с. 30).
Третя особа ОСОБА_4 до суду не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності у попередньому судовому засіданні, наполягає на задоволенні позовних вимог позивача, зазначила, що на спадщину вона не претендує (а.с. 32).
Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін і немає необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з'явилися до суду.
Судом встановлено, що квартира номер 9 у будинку номер 20 у провулку Титова в місті Димитров Донецької області відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Виробничим об'єднанням «Красноармійськвугілля» 27 вересня 1995 року № 3/22-763 на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_1 КлавдіїДавидівні (а.с. 19).
Відповідно до приписів ст. 3 Закону України «Про власність», що діяв на час приватизації спірної квартири, майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної") власності громадянам.
За змістом чинної на той час статті 112 Цивільного кодексу Української РСР, розрізнялася спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність). Згідно стані 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир здійснюється у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім"ї.
За таких правових підстав ОСОБА_1 та ОСОБА_3 27 вересня 1995 року була передана у власність квартира номер 9 у будинку номер 20 у провулку Титова в місті Димитров Донецької області.
21 лютого 2007 року ОСОБА_3 померла (а.с. 21). Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із части квартири номер 9 у будинку номер 20 у провулку Титова в місті Димитров Донецької області.
На підставі статті 1261 Цивільного кодексу України, спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкодавця та той з подружжя, який його пережив.
За таких обставин на спадкування за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 мали право його дочка - третя особа у справі ОСОБА_4 та її чоловік - позивач ОСОБА_1 (а.с. 16-17).
Відповідно до статті 1268 Цивільного кодексу України, як спадкоємець першої черги за законом позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину, оскільки на момент смерті спадкодавця постійно проживав разом з ним за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою з місця мешкання (а.с. 25-26). Інших зареєстрованих осіб у наведеній квартирі не було. Будь-які особи заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до ОСОБА_2 державної нотаріальної контори не подавали, спадкова справа після її смерті не відкривалась (а.с. 22).
За даними витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Бюро технічної інвентаризації міста Димитров від 20 червня 2008 року встановлено, що частки власників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартири номер 9 у будинку номер 20 у провулку Титова в місті Димитров Донецької області не визначені (а.с. 20).
За змістом статті 369 Цивільного кодексу України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними. Відповідно до приписів статі 372 Цивільного кодексу України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними. Тому суд вважає, що частки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у праві спільної
сумісної власності на квартиру номер 9 у будинку номер 20 у провулку Титова в місті Димитров Донецької області дорівнювали 1/2 частини квартири кожному.
Дослідивши всі докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Інших спадкоємців, крім позивача, які мали б право спадкувати після смерті його дружини ОСОБА_3 судом не встановлено.
Якщо право власності на майно оспорюється або не визнається іншою особою, власник майна, керуючись вимогами статті 392 Цивільного кодексу України може пред'явити позов про визнання його права власності.
Суд вважає, що за позивачем підлягає визнанню право власності на 1/2 частину квартири номер 9 у будинку номер 20 у провулку Титова в місті Димитров Донецької області, яка залишилась після смерті його дружини ОСОБА_3
Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради позов визнав. Відповідно до частини четвертої статті 174 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення про задоволення позову за наявності для того законних підстав.
На підставі статей 369, 392, 1261, 1268 Цивільного кодексу України, статті 3 Закону України «Про власність», статті 8 Закону України «про приватизацію державного житлового фонду», керуючись статтями 11, 57, 208, 209, 212, 213-218 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на спадщину задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири номер 9 загальною площею 41, 3 квадратних метри, у тому числі житловою площею 22, 6 квадратних метри, що розташована у будинку номер 20 у провулку Титова в місті Димитров Донецької області, яка залишилась після смерті ОСОБА_3, померлої 21 лютого 2007 року.
Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду до Апеляційного суду Донецької області може бути подана через Димитровський міський суд Донецької області протягом 10 днів з дня оголошення рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попередньої подачі заяви про