Справа N2-1641/08
19 серпня 2008 року м.Димитров
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Ченченко Т.О.
при секретарі Мартинюк Ю.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради, про визнання права власності,
Позивачі звернулись до суду з позовом про визнання права власності до ОСОБА_3 міської ради і в обґрунтування своїх позовних вимог зазначили, що 6 грудня 2005 року помер їх батько ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається з частки квартири, розташованої за адресою: місто Димитров Донецької області, мікрорайон «Світлий»АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на житло № 3/56-1946, виданого 21 серпня 1996 року Виробничим об'єднанням «Красноармійськвугілля».
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 виявились сини спадкодавця - позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Відповідно до статті 1268 Цивільного кодексу України, як спадкоємець першої черги за законом, позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті його батька ОСОБА_4, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, розпорядився речами звичайної домашньої обстановки та вжитку, оскільки на час відкриття спадщини мешкав разом із спадкодавцем за адресою: місто Димитров Донецької області, мікрорайон «Світлий»АДРЕСА_1.
І позивач ОСОБА_1, і позивач ОСОБА_2 у встановлений законом шестимісячний строк подали заяви до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті їх батька ОСОБА_4, будь-яких відмов щодо спадщини після смерті ОСОБА_4 вони не заявляли. Але незважаючи на факт прийняття спадщини та подання заяви, свідоцтва про право на спадщину за законом позивачі отримати не можуть з причини відсутності виділу в натурі частки спадкодавця із майна спільної сумісної власності, тому вони змушені звернутися до суду і просять суд визнати за ними право власності на спадщину, яка залишилась після смерті їх батька ОСОБА_4 за кожним по 1/6 частині квартири номер 30 у будинку 15 мікрорайону «Світлий» у місті Димитров Донецької області.
Позивачі у судове засідання не з'явились, доручили представляти свої інтереси представнику ОСОБА_6, просили розглянути справу за їх відсутності, наполягали на задоволенні позовних вимог (а.с. 32-33, 34-35, 36-37).
Представник позивача до суду не з'явилась, про час і місце розгляду справи по суті повідомлена належним чином, надала суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності, наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с. 38).
Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради до суду не з'явився, про час і місце розгляду справи по суті повідомлений належним чином, до суду надав
заяву з клопотанням розглянути справу за його відсутності, з позовними вимогами погодився (а.с. 28).
Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін і немає необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з'явилися до суду.
Судом встановлено, що квартира номер 30 у будинку номер 15 мікрорайону «Світлий» у місті Димитров Донецької області відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Виробничим об'єднанням «Красноармійськвугілля» 21 серпня 1996 року № 3/56-1946 на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 18).
Відповідно до приписів ст. 3 Закону України «Про власність», що діяв на час приватизації спірної квартири, майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності громадянам.
За змістом чинної на той час статті 112 Цивільного кодексу Української РСР, розрізнялася спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність). Згідно статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир здійснюється у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї.
За таких правових підстав ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 21 серпня 1996 року була передана у власність квартира номер 30 у будинку номер 15 мікрорайону «Світлий» у місті Димитров Донецької області.
6 грудня 2005 року ОСОБА_4 помер (а.с. 8). Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із части квартири номер 30 у будинку номер 15 мікрорайону «Світлий» у місті Димитров Донецької області.
На підставі статті 1261 Цивільного кодексу України, спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкодавця та той з подружжя, який його пережив.
За таких обставин на спадкування за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 мали право його діти - позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 11, 13-14).
Відповідно до статті 1268 Цивільного кодексу України, як спадкоємець першої черги за законом позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину, оскільки на момент смерті спадкодавця постійно проживав разом з ним за адресою: місто Димитров Донецької області, мікрорайон «Світлий»АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою з місця мешкання (а.с. 19-20). Інших зареєстрованих осіб у наведеній квартирі не було.
За даними в.о. завідуючої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори, наданими станом на 10 липня 2008 року після смерті ОСОБА_4, померлого 6 грудня 2005 року 28 березня 2006 року відкрита спадкова справа номер 112 за заявою ОСОБА_2, ОСОБА_1. ОСОБА_7 від спадщини відмовилась. Заповіти від імені ОСОБА_4 не посвідчувались (а.с. 7). Але позивачі не змогла отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки у свідоцтві про право власності на житло, виданого Виробничим об'єднанням «Красноармійськвугілля» 21 серпня 1996 року № 3/56-1946 на квартиру номер 30 будинку номер 15 мікрорайону «Світлий» у місті Димитров Донецької області не вказані частки співвласників (а.с. 24).
За даними витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Бюро технічної інвентаризації міста Димитров від 3 квітня 2008 року встановлено, що частки власників ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартири номер 30 у будинку номер 15 мікрорайону «Світлий» в місті Димитров Донецької області не визначені (а.с. 17).
За змістом статті 369 Цивільного кодексу України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві
спільної сумісної власності є рівними. Відповідно до приписів статі 372 Цивільного кодексу України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними. Тому суд вважає, що частки ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на квартиру номер 30 у будинку номер 15 мікрорайону «Світлий» у місті Димитров Донецької області дорівнювали 1 /3 частини квартири кожному.
Дослідивши всі докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Інших спадкоємців, крім позивачів, які мали б право спадкувати після смерті їх батька ОСОБА_4 судом не встановлено.
Якщо право власності на майно оспорюється або не визнається іншою особою, власник майна, керуючись вимогами статті 392 Цивільного кодексу України може пред'явити позов про визнання його права власності.
Суд вважає, що за кожним з позивачів підлягає визнанню право власності на 1/6 частину квартири номер 30 у будинку номер 15 мікрорайону «Світлий» у місті Димитров Донецької області, яка залишилась після смерті їх батька ОСОБА_4
Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради позов визнав. Відповідно до частини четвертої статті 174 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення про задоволення позову за наявності для того законних підстав.
На підставі статей 369, 392, 1261, 1268 Цивільного кодексу України, статті 3 Закону України «Про власність», статті 8 Закону України «про приватизацію державного житлового фонду», керуючись статтями 11, 57, 208, 209, 212, 213-218 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради, про визнання права власності задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири номер 30 загальною площею 54, 0 квадратних метри, у тому числі житловою площею 37, 0 квадратних метри, що розташована у будинку номер 15 мікрорайону «Світлий» у місті Димитров Донецької області, яка залишилась після смерті ОСОБА_4, померлого 6 грудня 2005 року.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину квартири номер 30 загальною площею 54, 0 квадратних метри, у тому числі житловою площею 37, 0 квадратних метри, що розташована у будинку номер 15 мікрорайону «Світлий» у місті Димитров Донецької області, яка залишилась після смерті ОСОБА_4, померлого 6 грудня 2005 року.
Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду до Апеляційного суду Донецької області може бути подана через Димитровський міський суд Донецької області протягом 10 днів з дня оголошення рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подачі