Справа N2-1673/08
23 вересня 2008 року м.Димитров
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Ченченко Т.О.
при секретарях Мартинюк Ю.А., Наддал Г.М.,
за участі позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 ЮрГі'вни, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом про визначенням їм додаткового строку, достатнього для подачі заяви про прийняття спадщини до відповідача ОСОБА_5 і в обгрунтування своїх вимог зазначили, що 5 березня 2003 року помер їх батько ОСОБА_6, який постійно мешкав в АДРЕСА_1. Після його смерті залишилась спадщина, яка складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_2. Позивачі є спадкоємцями за законом на частину спадщини, крім них спадкоємцем першої черги за законом є дружина померлого -відповідач у справі ОСОБА_5, яка спадщину прийняла, оскільки на момент смерті була зареєстрована у спадковій квартирі зі спадкодавцем та мешкала в ній на час його смерті. Позивачі спадщину не отримали, оскільки позивач ОСОБА_1 на момент перебігу шестимісячного строку хворіла, хворіє протягом останніх років і не могла звернутися з заявою про надання їй додаткового строку для прийняття спадщини. Позивач ОСОБА_4 на момент перебігу шестимісячного строку знаходилась в місті Якутську ОСОБА_7 Федерації. Крім цього, відповідач після смерті батька ввела позивачів в оману, заявивши, що квартира не приватизована, отже спадкового майна після смерті не залишилось, тому в нотаріальну контору позивачі не звертались. З цієї причини вони пропустили строк для прийняття спадщини. Але після того як відповідач надала позивачам позовну заяву, з*ясувалось, що квартира на момент смерті батька була приватизована. Вважають, що строк для прийняття спадщини після смерті батька вони пропустили з поважних причин, тому просили суд надати їм додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини за законом після смерті їх батька ОСОБА_6.
Позивач ОСОБА_4 у судове засідання не з*явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена у порядку, встановленому законодавством, доручила представляти її інтереси позивачу ОСОБА_1.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги у повному обсязі, зазначила також, що після смерті їх батька відповідач їм з сестрою сказала, що спадкового майна після смерті батька не лишилось.
квартира не приватизована тому, що батько останні декілька років хворів. Вона повідомила сестрі, що після смерті батька майна не залишилось. їй відомо, що батько за життя під час спільного проживання з відповідачем купував гараж, а також земельну ділянку. їй не відомо чи оформлене це майно нотаріально, чи належало воно батькові та відповідачу, вона про це відповідача не питала. Оскільки батько сказав, що гараж і земельну ділянку від купив, вона вважала, що це майно належить батькові та відповідачу, так вона гадала і на час смерті свого батька.
Представник позивача повністю підтримав позовні вимоги позивача.
Відповідач до суду не з*явилась, про час і місце розгляду справи стосовно неї повідомлялась у порядку, встановленому законодавством, доручила представляти свої інтереси ОСОБА_3.
Представник відповідача з позовними вимогами не погодилась, у судовому засіданні пояснила, що відповідно до вимог статті 1270 ЦК України відповідач у встановлений законом термін, а саме 9 квітня 2003 року звернулась до Димитровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті спадкодавця ОСОБА_6, однак нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину відповідачу було відмовлено через те, що належна спадкодавцеві 1/2 частини квартири знаходяться у спільній власності і не виділена в натурі. Відповідач змушена була звернутись до Димитровського міського суду Донецької області з позовом про визнання права власності на спадкове майно у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_2, що залишилось після смерті ОСОБА_6 Позивачі з заявою про прийняття спадщини не звертались, тому вважаються такими, що її не прийняли. Доводи, викладені у позовній заяві про надання позивачам додаткового строку не відповідають дійсним обставинам справи, а саме донькам спадкодавця було відомо про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6С, але через перенесеного в останній рік життя ОСОБА_6 ішемічного інсульту на фоні атеросклерозу 3 ступеня, він був у тяжкому стані, мав потребу в подальшому лікуванні, придбанні дорогих ліків та потребував постійного догляду та допомоги, а доньки ухилялись від надання будь-якої допомоги, не надавали грошей на придбання ліків та всі тяготи по догляду за хворим: годування, прибирання, надання ліків і проведення масажів лягли на відповідача. ОСОБА_6 був розлючений на дітей, стосунки між ним та доньками ставали не найкращими, тому вони навіть не розраховували та не претендували на спадщину, в свою чергу, повністю стали ухилятися від надання йому допомоги. Відповідач не приховувала від позивачів того, що квартира квартири АДРЕСА_2 приватизована та не вводила їх в оману. Оскільки приватизація проводилась наприкінці 1993 року, коли ОСОБА_6 не хворів та спілкувався з доньками, то про приватизацію квартири їм було відомо ще від нього. Відповідач при подачі заяви нотаріусу не приховувала наявність інших спадкоємців. Після відкриття спадщини минуло вже більше п*яти років тому вважає, що причини, визначені позивачами як поважні для пропуску строку для прийняття спадщини не можна визнати поважними, просила суд відмовити у задоволенні вимог, заявлених позивачами.
Судом встановлено, що 5 березня 2003 року помер ОСОБА_6 (а.с. 6), який доводився позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_4 батьком, а відповідачу у справі ОСОБА_5 чоловіком (а.с. 7-8, 26).
Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_2, яка належала спадкодавцеві на справі спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло № 1/31-915, виданого 9 грудня 1993 року Виробничим об'є.днанням«Красноармійськвугілля».
Після смерті ОСОБА_6, померлого 5 березня 2003 року, за даними в.о. державного нотаріуса Димитровської державної нотаріальної контори, наданими станом на 17 березня 2008 року, 9 квітня 2003 року відкрито спадкову справу № 126 за заявою ОСОБА_8. Заповіти від імені ОСОБА_6 не посвідчувались (а.с. 25). З наданої суду копії заяви про прийняття спадщини відповідачем зазначені інші, крім неї, спадкоємці, а саме доньки померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_1.
Позивач ОСОБА_1, за відомостями, наданими Лимитровською центральною міською лікарнею перебувала на лікуванні у денному стаціонарі з 28 серпня 2003 року до 10 жовтня 2003 року з діагнозом: ревматоїдний артрит, висока ступінь активності. Недостатність функції суглобів 2 ст. (а.с. 10).
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає по сусідству з відповідачем та була знайома з померлим ОСОБА_6 їй відомо, що спадкодавець був у натягнутих стосунках зі своїми дочками. Вона була присутня під час розмови відповідача зі своїм чоловіком з приводу складання заповіту, але ОСОБА_6 сильно нервував, він сподівався, що після його смерті квартира залишиться відповідачу, оскільки вона її отримувала. Десь наприкінці 90-х років, на початку 2000-х років батько позивача розповідав їй, що коли до нього в гості приходила позивач зі своєю дочкою і він грався з внучкою, внучка йому казала, що коли він помре вони будуть жити в його квартирі, так сказала їй її мати. На похоронах позивач та її сестра присутніми не були, позивач ОСОБА_1 прийшла лише наступного дня.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона приятелює з відповідачем, часто навідується до квартири, де проживає відповідач та мешкав ОСОБА_6, з ним вона також була знайома. Вона чула як покійний ОСОБА_6 ображався на своїх дочок, особливо в останній час, коли він хворів. їй не відомо, чи казав ОСОБА_6 своїм дочкам про спадщину, та чи казав їм, що квартиру вони не отримають. Зі слів відповідача їй відомо, що після смерті ОСОБА_6 вона викликала, до себе позивача ОСОБА_1 і ходила з нею до нотаріуса, для чого їй невідомо. Відповідач їй розповідала їй, що вона питала позивача, претендує чи ні вона на квартиру, на що позивач запитала чи мають вони на щось право. Про що далі йшла мова вона не знає. Ця розмова відбулась після піврічного терміну зі смерті ОСОБА_6
Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона є сусідкою відповідача і коли вона ще працюючи поштаркою якось принесла пенсію відповідачу та її чоловікові, відповідач розповіла їй, що її чоловік сказав, що одна третина квартири все одно буде його дочкам.
Вислухавши пояснення сторін у справі, покази свідків та дослідивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_12 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Пункт 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК 2003 року встановлює, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, тому суд вважає неправильним вимогу позивачів розглянути порушене питання на підставі положень статті 1272 ЦК України, а необхідним до правовідносин, що виникнули між сторонами, застосовувати норми статей 549 та 550 ЦК Української РСР, оскільки відповідач фактично вступила в управління та володіння спадковим майном і, більш того, у встановлений законодавством термін подала до Димитровської державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Суд виходить з того, що поважними можуть бути визнані причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій, пов'язаних з поданням заяви про прийняття спадщини, які не можуть бути визнані
такими у випадку з позивачами. Позивачам було відомо про смерть спадкодавця - їх батька ОСОБА_6. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтвердила, що, незважаючи на те, що їй було невідомо про приватизацію квартири, у якій спільно проживав їх батько та відповідач у справі, на час смерті спадкодавця вона добросовісно вважала, що у власності її батька є гараж та земельна ділянка, їй невідомо було про відсутність на ці об'єкти правовстановлюючої документації, вона не питала про це відповідача. При бажанні отримати спадщину після смерті батька, маючи таку інформацію, на думку суду, мала можливість звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.
На підтвердження поважності пропуску строку для прийняття спадщини позивачем ОСОБА_1 надана довідка про перебування її з 28 серпня 2003 року до 10 жовтня 2003 року у денному стаціонарі Димитровської центральної міської лікарні з діагнозом ревматоідний артрит, висока ступінь активності, недостатність функції суглобів 2 ст., що не може бути визнано як поважність пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки період перебування на лікуванні припадає лише на 8 днів, визначеного законодавством шестимісячного строку. Інших даних, що підтверджували б у вирішуємий період про хворобу позивача суду не надано.
Позивач ОСОБА_4 є громадянкою ОСОБА_7 Федерації і, як у судовому засіданні підтвердили сторони, з 1985 року проживає в Росії, але мала можливість інколи приїжджати до батька або сестри в гості.
Право на успадкування нерухомого майна, згідно зі статтею 71 Закону України «Про міжнародне приватне право», регулюється законодавством країни, на території якої знаходиться це майно.
Суд не вважає постійне проживання спадкоємця на території іншої держави як поважну причину пропуску встановленого законом шестимісячного строку для звернення із заявою про отримання спадщини. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зазначила, що і батько, і вона постійно підтримували, і зараз вона продовжує підтримувати стосунки з ОСОБА_4, ділитися з нею всіма подіями свого життя, а батько у свій час ділився подіями з дочкою свого життя, у тому числі і здійсненими вагомими покупками. Вона підтвердила, що батько міг казати позивачу ОСОБА_4 про покупку ним гаража та земельної ділянки, тому суд вважає, що доводи позивачів про те, що їх батько, який повідомляв дочок про здійснені ним покупки нерухомості та інших вагомих придбань, і не сповістив їх про приватизацію квартири, є суперечливими і не можуть бути визнані як доведені.
На підставі статей 549, 550 ЦК Української РСР, статті 71 Закону України «Про міжнародне приватне право», керуючись статтями 3, 10, 11, 57, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд
У задоволенні позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини до ОСОБА_5 позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відмовити.
Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду до Апеляційного суду Донецької області може бути подана через Димитровський міський суд Донецької області протягом 10 днів з дня оголошення рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження.