ЄУН193/412/19
Провадження №1-кп/193/15/20
19 травня 2020 року сел. Софіївка Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12019040580000114 від 28.02.2019 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Миколаївка, Софіївського району, Дніпропетровської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, освіта повна загальна середня, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правпорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України,-
18.02.2019 року близько 21:30 годин ОСОБА_4 маючи доступ до приміщення літньої кухні, що розташована на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 де проживає ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , переслідуючи корисливу мету, спрямовану на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, діючи умисно, через не зачинені двері зайшов до приміщення вказаної літньої кухні, де пересвідчившись що його дії носять таємний характер, шляхом вільного доступу здійснив крадіжку двоконфорочної чавунної плити пічного опалення розміром 710х410 мм. товщиною 10мм. що належать громадянці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після чого з місця скоєння злочину зник з викраденим майном, обернувши його на свою користь, чим спричинив гр. ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 580 гривень 00 копійок.
Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи 773/19 від 05.03.2019 року потерпілій ОСОБА_5 , заподіяно матеріального збитку на загальну суму 580 гривень 00 копійок.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, визнав в повному обсязі, просить суворо не карати, розповів про обставини скоєного злочину, які повністю відповідають викладеним в обвинувальному акті обставинам.
Потерпіла ОСОБА_5 у судове засідання не з"явилась, надала суду заяву, в якій просить розглядати кримінальну справу без її участі, покарання призначити на розсуду суду.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним у повному обсязі щодо фактичних обставин вчинення вказаних кримінальних правопорушень та вказані обставини ніким не оспорюються, а його свідчення в судовому засіданні дають достатні підстави не сумніватися у добровільності його позиції, суд, на підставі ст. 349 ч. 3 КПК України вважає необхідним визнати недоцільним дослідження доказів, що маються у кримінальному провадженні, щодо обставин, які ніким не оспорюються та обмежити обсяг доказів, що підлягають дослідженню у судовому засіданні, допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому, судом обвинуваченому було роз'яснено, що в цьому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку. Крім того, це повністю узгоджується з вимогами п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Після з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, які суд вважає належними та допустимими, аналізуючи показання обвинуваченого, які мають логічний та послідовний характер, суд приходить до висновку про доведеність обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_4 .
Докази вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України на думку суду є допустимими, достатніми, об'єктивними та такими, що не суперечать один одному.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані по ч.1 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), ніхто із учасників процесу не оспорює вказану кваліфікацію і суд вважає дану кваліфікацію вірною.
Таким чином, з урахуванням показань обвинуваченого під час судового розгляду, та відсутності будь-яких суперечностей по кримінальному провадженню, суд приходить до висновку, що діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_4 мало місце і це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.
Призначаючи покарання суд, відповідно до положень ст. ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема дані, які характеризують особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, відповідно до ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлені.
ОСОБА_4 , на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, офіційного місця роботи та постійного заробітку не має, вживає спиртні напої , постійного місця проживання не має, у виконавчий комітет Софіївської селищної ради скарги на ОСОБА_4 не надходили.
При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує суспільну небезпеку скоєного ним кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує положення ст.ст. 50, 65 КК України, нормами яких встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами і особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
З урахуванням обставин справи та обставин, що характеризують обвинуваченого ОСОБА_4 , ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження інших правопорушень є призначення покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 185 КК України, із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, передбачений чинним законодавством, з покладенням на обвинуваченого обов'язків передбачених ст. 76 КК України.
Суд вважає, що підстав для застосування обвинуваченому ОСОБА_4 ст. 69 КК України не вбачається.
Запобіжний захід в даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 не обирався.
Цивільний позов не заявлений.
Питання про речові докази вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Витрати на залучення експерта, проведення експертиз відсутні.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 100, 124, 349 ч. 3, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 02 (двох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік .
На підставі п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстраціїї до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід в даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 не обирався.
Витрати на залучення експерта, проведення експертиз відсутні.
Цивільний позов не заявлений.
Речовий доказ: чавунну плиту пічного опалення - повернути потерпілій ОСОБА_5 (а.к.п.19).
Матеріали кримінального провадження №12019040580000114 від 28.02.2019 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі №193/412/19, провадження №1-кп/193/15/20.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим протягом тридцяти днів з дня вручення їй копії вироку.
За правилами, встановленими ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Суддя ОСОБА_1