Справа № 554/747/20 Номер провадження 22-ц/814/1393/20Головуючий у 1-й інстанції Гальонкіна Ю. С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
27 травня 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого- судді-доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобов О.А. Триголова В.М.
при секретарі: Ачкасовій О.Н.
представник стягувача - адвокат Гуйван П.Д.
переглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Кредитної спілки «Аккорд»
на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 26 лютого 2020 року, постановлену суддею Гальонкіною Ю.С., повний текст ухвали складено - дата не вказана
за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірною постанови про закінчення виконавчого провадження старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Полісмак Олександр Олександрович та зобов'язання вчинити певні дії, боржник - Кредитна спілка «Аккорд», -
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на незаконне рішення державного виконавця, в якій просив визнати постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Полісмака Олександра Олександровича від 16 грудня 2019 року про закінчення виконавчого провадження №15771498 у справі №2-2339/09 неправомірною та зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення, поновити виконавче провадження.
Скарга мотивована тим, що постановою від 16 грудня 2019 року державний виконавець вкотре закінчив виконавче провадження у справі №2-2339/09. Підставою для закінчення виконавчого провадження вказано рішення Господарського суду м. Києва. При цьому зазначає, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 березня 2009 року у справі № 2-2339/09 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з КС «Аккорд» на його користь суму боргу у розмірі 167 330 гривень. 04 листопада 2009 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження №15771498. Однак, протягом понад 10 років державна виконавча служба не вчиняє жодних дій щодо примусового стягнення вказаної суми за рішенням суду. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 03 лютого 2009 року було забезпечено позов шляхом накладення арешту на кошти, що належать відповідачу, у розмірі 174 830 гривень та перебувають на його рахунку № НОМЕР_1 у філії Київського міського відділення Промінвестбанку. 25 грудня 2014 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження за заявою боржника. У заяві КС «Аккорд» посилалася на наявність у 2013 році процесу банкрутства КС «Аккорд». У процесі банкрутства була укладена мирова угода, яку підписали комітет кредиторів та банкрут, і яка стосувалася майнових вимог кредиторів до КС «Аккорд», саме у процесі банкрутства. 22 травня 2018 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави дії виконавця були визнані незаконними, а постанова про закінчення виконавчого провадження від 25 грудня 2014 року - скасована, яка постановою апеляційного суду Полтавської області від 12 грудня 2018 року - залишена без змін. ОСОБА_1 зазначає, що КС «Аккорд», програвши даний спір у судах загальної юрисдикції, пред'явила ту саму за змістом і підставою скаргу на дії державного виконавця до Господарського суду м. Києва і отримала ухвалу даного суду від 20 лютого 2019 року про зобов'язання державного виконавця закінчити виконавче провадження №15771498 у цивільній справі №2-2339/09. Після вирішення даного спору державний виконавець відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві поновив виконавче провадження №15771498. Проте, 22 січня 2020 року стягувач ОСОБА_1 отримав постанову від державного виконавця Полісмака О.О. про закриття виконавчого провадження у справі №2-2339/09, з якою він не згоден, оскільки відсутні законні підстави для винесення оскаржуваної постанови, вважає рішення суду (ухвалу) у господарській справі незаконним, а відтак вона не може бути підставою для винесення оскаржуваної постанови, та відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження. Крім того, зазначає, що після скасування попередньої аналогічної постанови від 15 квітня 2019 року, державний виконавець Полісмак О.О. 16 грудня 2019 року відновив виконавче провадження і в цей же день знову виніс оскаржувану таку ж постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з чим ОСОБА_1 просить вжити заходів та винести окрему ухвалу щодо встановлення ознак злочину у діях державного виконавця. Таким чином, вважає, що виконавча служба порушила право стягувача на виконання судового рішення, тому постанова підлягає скасуванню.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 лютого 2020 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Полісмак Олександр Олександрович, Кредитна спілка «Аккорд», про визнання неправомірною постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити певні дії - задоволена частково.
Визнано неправомірною та скасовано постанову, винесену старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Полісмаком О.О. від 16 грудня 2019 року про закінчення виконавчого провадження №15771498 у справі №2-2339/09 та зобов'язано державного виконавця або іншу уповноважену посадову особу органу державної виконавчої служби відновити виконавче провадження №15771498.
В іншій частині вимог скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що згідно встановлених судом обставин винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження є передчасним та не відповідає вимогам закону, що у такий спосіб порушує право стягувача на виконання судового рішення, тому вимоги скарги ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованими, а постанову державного виконавця від 16 грудня 2019 року слід визнати неправомірною та скасувати. Вирішуючи питання щодо вимоги скарги про постановлення окремої ухвали щодо державного виконавця та направлення її правоохоронним органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до відповідальності, для встановлення ознак кримінального правопорушення - зловживання службовим становищем, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні переконливі дані про наявність складу правопорушення у діях державного виконавця, ознак кримінального правопорушення в його діях не виявлено, тому вимога скарги ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали задоволенню не підлягає. Окрім цього, статтею 262 ЦПК України не встановлено прямого обов'язку суду постановляти окрему ухвалу, постановлення окремої ухвали є правом суду у разі встановлення судом підстав для окремої ухвали.
В апеляційній скарзі Кредитна спілка «Аккорд», посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову, якою залишити без задоволення скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця.
Апеляційна скарга мотивована тим, що між КС «Аккорд» та ОСОБА_1 укладено цивільно-правову угоду про припинення зобов'язання за виконавчим документом №2-2339/09 та виникнення нового зобов'язання, яка затверджена рішенням Господарського суду м. Києва у справі №910/22191/13 від 25.06.2014 р., всього існує 3 остаточних судових рішень, а саме ухвали Господарського суду м. Києва від 25.06.2014 р. та від 20.02.2019 р., постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 р. у справі №910/22191/13, які набрали законної сили та встановлюють, що виконавчий документ №2-2339/09 від 05.05.2009 р. - припинений, зобов'язання у КС «Аккорд» перед ОСОБА_1 виникають на підставі ухвали Гоподарського суду м. Києва №910/22191/13 від 25.06.2014 р. Вважає, що метою стягувача є домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення, за яким у КС «Аккорд» виникне два різних виконавчих документа на виконання одного й того ж судового рішення - виконавчий лист №2-2339/09 від 05.06.2009 р. та ухвали Господарського суду м. Києва від 25.06.2014 р. у справі №910/22191/13 від 25.06.2014 р., що є порушенням вимог ст. 61 Конституції України.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 березня 2009 року у справі № 2-2339/09 стягнуто з Кредитної спілки «Аккорд» на користь ОСОБА_1 167 330 грн. боргу та видано виконавчий лист.
04 листопада 2009 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Скакуна О.Б. відкрито виконавче провадження № 15771498 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.
16 грудня 2019 р. державний виконавець відновив виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-2339, виданого Октябрським районним судом м. Полтави 05 червня 2009 року, що підтверджується копією постанови (а.с. 8).
16 грудня 2019 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Полісмака О.О. закінчено виконавче провадження №15771498 з примусового виконання виконавчого листа №2-2339/09, виданого 05 червня 2009 року Октябрським районним судом м.Полтави про стягнення з КС «Аккодр» на користь ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 167 330 грн. (а.с. 11).
З оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для закінчення виконавчого провадження державний виконавець вказав ухвалу Господарського суду міста Києва від 20 лютого 2019 року у справі №910/22191/13, якою закрито провадження з розгляду скарги Кредитної спілки «Аккорд» на дії/бездіяльність державного виконавця в частині скасування постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва від 28.12.2018 року про відновлення виконавчого провадження №15771498 на підставі постанови Апеляційного суду Полтавської області від 12.12.2018 року у справі №554/352/18; скаргу Кредитної спілки «Аккорд» на дії/бездіяльність державного виконавця задоволено частково; визнано неправомірними дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві в частині відмови у закінченні виконавчого провадження №15771498 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2339 від 05.06.2009 року Жовтневого районного суду м. Полтави на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 25.06.2014 року у справі №910/22191/13 про банкрутство Кредитної спілки «Аккорд»; зобов'язано державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва закінчити виконавче провадження №15771498 (а.с. 12-16).
Із вказаного судового рішення слідує, що дії державного виконавця в частині відмови у закінченні даного виконавчого провадження визнано неправомірними, а також зобов'язано державного виконавця закінчити дане виконавче провадження.
Також, оскаржувана постанова державного виконавця від 16 грудня 2019 року мотивована тим, що вимоги стягувача включені до реєстру вимог кредиторів та враховані в умовах мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 25 червня 2014 року у справі № 910/22191/13, ураховуючи, що п.3.4.42 мирової угоди вимоги стягувача підлягають прощенню (списанню) в розмірі 40%, що становить 66 932,00 грн., залишок в розмірі 100 398,00 грн. сплачується в установлений період, а виконавчий документ з моменту затвердження мирової угоди у справі №910/22191/13 про банкрутство КС «Аккорд» вважається таким, що не підлягає виконанню в силу ч.4 ст.83 Закону про банкрутство, через що підстави для здійснення виконавчого провадження у даній справі відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 10 березня 2009 року є чинним, а тому підлягає виконанню.
Разом із тим, частинами 2, 5 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції Закону від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, який діяв на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій, встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Таких обставин, які б надавали державному виконавцю право закінчити виконавче провадження із зазначених підстав, по справі не встановлено і суду не доведено в силу вимог ст. 81 ЦПК України.
Порядок укладення мирової угоди в процесі виконання було встановлено статтею 372 ЦПК України, згідно з якою мирова угода укладається між сторонами виконавчого провадження та подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання. Суд має право перевірити і не визнати мирову угоду, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб. За результатами розгляду мирової угоди суд постановляє ухвалу відповідно до положень цього Кодексу.
Суд першої інстанції встановив, що мирова угода, затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва 25 червня 2014 року у справі № 910/22191/13 про банкрутство боржника Кредитної спілки «Аккорд», не є тотожною укладенню мирової угоди в процесі виконання судового рішення, ухваленого у цивільній справі, та не може бути підставою для закінчення виконавчого провадження.
Натомість, судом першої інстанції не встановлено тих обставин, що між сторонами виконавчого провадження, якими є ОСОБА_1 та КС «Аккорд» укладалася будь-яка мирова угода у процесі виконання судового рішення.
Суд першої інстанції також врахував ті обставини, що виконавчий лист № 2-2339, виданий 05 червня 2009 року Октябрським районним судом м.Полтави, таким, що не підлягає виконанню повністю або частково у зв'язку з врегулюванням між кредиторами та боржником порядку виконання боргових зобов'язань, не визнавався й відповідне рішення суду не скасовувалося, і доказів протилежного суду не надано.
Отже, наведені посилання державного виконавця в постанові на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20 лютого 2019 року по справі №910/22191/13 є безпідставними.
За вказаних обставин винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження є передчасним і не відповідає вимогам закону, що в такий спосіб порушує право стягувача на виконання судового рішення, а тому вимоги скарги ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованими, постанова державного виконавця від 16 грудня 2019 року є неправомірною та підлягає скасуванню.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обгрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що між КС «Аккорд» та ОСОБА_1 укладено цивільно-правову угоду про припинення зобов'язання за виконавчим документом №2-2339/09 та виникнення нового зобов'язання, яка затверджена рішенням Господарського суду м. Києва у справі №910/22191/13 від 25.06.2014 р., то вони не заслуговують на увагу, оскільки як правильно послався суд першої інстанції, згідно ч. 2, 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», вказане судове рішення не є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що метою стягувача є домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення, за яким у КС «Аккорд» виникне два різних виконавчих документа на виконання одного й того ж судового рішення - виконавчий лист №2-2339/09 від 05.06.2009 р. та ухвали Господарського суду м. Києва від 25.06.2014 р. у справі №910/22191/13 від 25.06.2014 р., що є порушенням вимог ст. 61 Конституції України, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки є припущеннями та не грунтуються на вимогах закону.
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Аккорд» - залишити без задоволення.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 26 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 травня 2020 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов