Справа № 163/1682/19 Провадження №33/802/109/20 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С. С.
Категорія:ст. 483 МК України Доповідач: Подолюк В. А.
27 травня 2020 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю представника митного органу Пікалюка М.С., особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокатів Мисковця О.Ю., Філюка С.М., Жука Ю.Б., розглянувши апеляційну скаргу в.о. начальника Волинської митниці ДФСУ Туман Н. на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 26 грудня 2019 року,
Вказаною постановою суду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 914 320 (дев'ятсот чотирнадцять тисяч триста двадцять) гривень з конфіскацією в дохід держави 82,6 кг гаманців, портфелів, косметичок, ременів у 12 поліпропіленових мішках, 1358 кг одягу та взуття у 100 поліпропіленових мішках загальною вартістю 914 320 гривень. Провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 483 МК України закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Волинської митниці Держмитслужби 29 567 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят сім) гривень витрат у справі на зберігання товарів; в користь держави 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок судового збору.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він слідуючи 29.05.2019 року з Республіки Польща в Україну через митний пост "Ягодин" Волинської митниці ДФС автомобілем "Мерседес-Бенц", номерний знак НОМЕР_2 , не задекларував за встановленою формою 82,6 кг гаманців, портфелів, косметичок, ременів у 12 поліпропіленових мішках, 1358 кг одягу та взуття у 100 поліпропіленових мішках загальною вартістю 914 320 гривень, що знаходились в багажному відділенні автомобіля разом із задекларованими товарами і були виявлені під час митного контролю, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 472 МК України.
Крім цього, ОСОБА_1 ставилося у провину те, що він, слідуючи 10.09.2019 року через пункт пропуску "Устилуг" митного поста "Володимир-Волинський" Волинської митниці ДФС з України в Республіку Польща автомобілем "Мерседес-Бенц", номерний знак НОМЕР_2 , намагався перемістити через митний кордон з приховуванням від митного контролю в повітропроводах панелі приладів та в елементі жорсткості кріплення переднього бампера автомобіля 7300 грамів брутто схожого на бурштин необробленого каміння, загальною вартістю 235 578 гривень.
Ці дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.483 МК України. Провадження у справі в цій частині судом закрито за відсутністю в його діях складу правопорушення.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині закриття провадження за ч.1 ст. 483 МК України в.о. начальника митниці в апеляційній скарзі вказує на те, що під час розгляду справи, суддя в порушення вимог ст.280 КУпАП, ст.489 МК України не з'ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Стверджує, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України, оскільки останній намагався перемістити незаконно каміння, схоже на бурштин з приховуванням від митного контролю, доступ до його виявлення став можливим лише після демонтажу та монтажу бампера автомобіля з використанням інструментів. Зазначає, що враховуючи те, що в автомобілі були тайники, в яких ОСОБА_1 намагався перевезти 7 224, 04 грами каміння, схожого на бурштин, суд необґрунтовано прийняв рішення про закриття провадження у справі за відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Просить скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну та необґрунтовану, визнати винним порушника у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України з накладенням відповідного стягнення, передбаченого санкцією цієї статті, стягнувши з ОСОБА_2 витрати за зберігання товару на митному складі митниці та судові витрати у справі.
В апеляційній скарзі поданій в інтересах ОСОБА_1 , адвокат Мисковець О.Ю. оскаржує постанову Любомльського районного суду від 26 грудня 2019 року в частині визнання винним ОСОБА_1 за ст. 472 МК України, та вважає висновки судового рішення в цій частині незаконними, необґрунтованими, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Посилається, що в протоколі про порушення митних правил №2274/20500/19 від 17.07.2019 не розкрито об'єктивної сторони правопорушення, відповідальність за яке встановлена в ст. 472 МК України, оскільки в ньому чітко не вказано в чому полягає недекларування товарів, якими діями воно вчинене і чому митна вартість, визначена митним органом суперечить митній вартості, заявленій декларантом, а суддя не звернув увагу на ці обставини. Зазначає, що при митному оформленні, як документ, який підтверджує вартість переміщуваного товару необхідно приймати договір фактури, в якому зазначається точна вартість цього товару, а не ринкова його вартість. Стверджує, що наданий ОСОБА_1 рахунок-накладна (т. 1 а.с. 48, 49) є належним документом, який підтверджує справжню вартість переміщуваного ним товару, яка становить 14 336 польських злот, що станом на день купівлі товару, згідно з курсом НБУ становить 61 575, 99 гривень.
Просить скасувати постанову Любомльського районного суду Волинської області від 26 грудня 2019 року в частині визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, а провадження у справі в цій частині закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши доводи апеляційних скарг, заслухавши представника митниці, який підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів, заперечив доводи скарги сторони захисту, думку ОСОБА_1 і його адвокатів Мисковця О.Ю., Філюка Філюка С.М., Жука Ю.Б. , які підтримали подану захисником скаргу, заперечили апеляційну скаргу митниці, дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції були дотримані в повній мірі при прийнятті рішення.
Так, закривши провадження щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 483 МК України, суддя належним чином мотивував своє рішення з цього приводу і зазначив докази, якими підтверджується відсутність в діях порушника складу даного правопорушення, з чим погоджується і апеляційний суд.
Перевіркою матеріалів справи в апеляційному порядку встановлено, що ОСОБА_1 , слідуючи з України в Республіку Польща через митний пост «Володимир-Волинський» Волинської митниці ДФС, намагався перемістити через митний кордон з приховуванням від митного контролю каміння, схоже на бурштин.
Дана обставина стверджується протоколом про порушення митних правил №2520/20500/19 від 10.09.2019, службовою запискою та актом про проведення митного огляду, згідно якого працівником Волинської митниці під час проведення повного митного огляду транспортного засобу марки "Мерседес-Бенц", номерний знак НОМЕР_2 у повітропроводах панелі приладів та в елементі жорсткості кріплення переднього бампера автомобіля було виявлено приховане від митного контролю «необроблене каміння жовто-коричневого кольору, різної форми та розміру» ззовні схоже на бурштин, яке згідно висновку експертизи ідентифіковано як дорогоцінне каміння органогенного утворення - бурштин загальною вагою 7 224, 04 грама на загальну суму 123 401, 22 грн. (т. 2 а.с. 26-31); контрольним талоном.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що лише наявність події переміщення ОСОБА_1 через митний кордон України дорогоцінного каміння бурштину в стані сировини не свідчить про порушення ним митного законодавства України.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 448 «Про порядок вивезення (пересилання) за межі митної території України громадянами дорогоцінних металів (за винятком банківських металів, пам'ятних та ювілейних монет України із дорогоцінних металів), дорогоцінного каміння та виробів із них, а також культурних цінностей з метою їх відчуження» норма вивезення (пересилання) за межі митної території України дорогоцінних металів не повинна перевищувати суму, еквівалентну 10000 євро.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 намагався перемістити через митний кордон України дорогоцінне каміння бурштин в стані сировини, вагою 7 224, 04 грама на загальну суму 123 401, 22 грн, не порушуючи дозволену норму вивезення (пересилання) дорогоцінних металів у сумі, еквівалентній 10000 євро.
Сам же по собі факт виявлення товарів у сховищі автомобіля не дає підстав для висновку про їх приховування від митного контролю , оскільки норми вивезення бурштину перевищені не були.
Відтак, достатніх доказів для кваліфікації дій ОСОБА_1 як приховування від митного контролю за ознаками ч.1 ст.483 МК України не здобуто.
Таким чином, аналізуючи зазначені вимоги закону та фактичні обставини справи, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що ОСОБА_1 не було вчинено порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, та правильно закрив провадження у справі, а тому апеляційна скарга митного органу до задоволення не підлягає.
Що стосується посилань апеляційної скарги захисника Мисковця О.Ю. з приводу незаконності постанови в частині визнання винуватим ОСОБА_1 за ст. 472 МК України, апеляційний суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 374 МК України, товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро, що пересилаються (переміщуються) на митну територію України в міжнародних поштових відправленнях, міжнародних експрес-відправленнях, у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі, а також товари (крім підакцизних), незалежно від їх фактурної вартості, що переміщуються на митну територію України у вантажних відправленнях, підлягають декларуванню та митному оформленню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, а також дозволів (ліцензій), сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності у випадках, установлених законодавством України для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, та оподатковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України.
Відповідно до Положення про митні декларації, затвердженого Постановою КМ України від 21.05.2012 року №450, товари декларуються шляхом подання митному органу: митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа; або митної декларації М-16; або письмової заяви за формою згідно з додатком 1; або митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності; або іншого документа, що відповідно до законодавства може використовуватись замість митної декларації.
Відповідно до п. 8 цього Положення, під час переміщення товарів через митний кордон України громадянами митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа заповнюється у разі, коли такі товари відповідно до митного кодексу України декларуються з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Бланки єдиного адміністративного документа використовуються для оформлення митних декларацій (митної декларації, заповненої у звичайному порядку, попередньої, тимчасової, періодичної та додаткової митних декларацій), передбачених статтями 258-261 МК України.
Митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа заповнюється з використанням форми МД-2, до якої у разі потреби можуть додаватися доповнення форми МД-6 та додаткові аркуші форми МД-3 або специфікація форми МД-8.
Порядок заповнення граф митної декларації (та їх опис) відповідно до обраного митного режиму затверджено ПКМУ №651 від 30.05.2012 року «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа»
У відповідності до статті 258 МК України, під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатніх для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.
Згідно з ст. 266 МК України, декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів і транспортних засобів, відповідно до порядку, встановленого МК України та сплатити митні платежі.
Відповідно до ст. 336 МК України, митний контроль здійснюється шляхом проведення митного огляду та перевірки документів і відомостей, які, відповідно до ст. 335 МК України, надаються митним органам під час переміщення товарів через митний кордон України.
Так, як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 29 травня 2019 року надав до митного оформлення товар: «82,6 кг гаманців, портфелів, косметичок, ременів у 12 поліпропіленових мішках, 1358 кг одягу та взуття у 100 поліпропіленових мішках загальною вартістю 914 320 гривень, що знаходились в багажному відділенні автомобіля».
Підставою для митного оформлення надав митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності. ( т. 1 а.с. 47).
Оскільки ОСОБА_1 переміщував товар, який по своїй кількості та обсягах явно не відповідав ознакам товару, що призначений для особистих цілей, даний товар має ознаки товару, пов'язаного для використання в комерційних цілях, а тому при його декларуванні перший не дотримався і встановленої форми декларування, при цьому з метою незаявлення точних і достовірних відомостей про переміщувані товари він використав замість митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності.
Таким чином, судом встановлено, що особою, стосовно якої складено протокол, було порушено процедуру декларування та не було задекларовано за встановленою формою, передбаченою ст. 257 МК України, точних відомостей про товари, що підлягають обов'язковому декларуванню.
Окрім того, правильними є висновки судді суду першої інстанції щодо невідповідності заявленого в митній декларації ОСОБА_1 асортименту (найменувань) товару, так і його вартості, що утворює об'єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.
А тому висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України є правильними, з ними погоджується апеляційний суд.
Посилання захисника Мисковця О.Ю. в апеляційній скарзі про безпідставне неврахування судом рахунку-фактури, згідно якого вартість переміщуваного товару становить 14 336 польських злот (т. 1а.с. 448-49), тобто є значно нижчої, аніж визначена висновком митного органу №142005901-0864 від 16 серпня 2019 - в сумі 3 859 085, 67 гривень, а також висновком експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи №8640-8642 від 17.10.2019 - в сумі 914 320, 00 гривень, до уваги апеляційним судом не приймається. Зазначений рахунок -накладна (т.1 а.с. 48) не є беззаперечним доказом у справі, не містить обов'язкових реквізитів офіційного документу, зокрема, даний документ не містить печатки, в ньому не вказано хто і коли отримав товар; ідентифікуючі відомості про товар відсутні, у зв'язку з чим не можна стверджувати, що саме цей товар, який було вилучено у ОСОБА_1 згідно протоколу №2274/20500/19 був придбаний 28 травня 2019 року у польського підприємства «MCOMM GRUPA» (ТзОВ «МКОММ ГРУП») ОСОБА_1 , і крім того, вартість, зазначена в ньому, спростовується висновком експертизи.
З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді першої інстанції є законною та обґрунтованою в цій частині, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги сторони захисту відсутні.
У відповідності до ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційні скарги в.о. начальника Волинської митниці ДФС, захисника Мисковця О.Ю. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду від 26 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В.А. Подолюк