Справа № 154/1429/17 Головуючий у 1 інстанції: Вітер І. Р.
Провадження № 22-ц/802/9/20 Категорія: 84 Доповідач: Федонюк С. Ю.
26 травня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Бовчалюк З. А.,Осіпука В.В.,
з участю:
секретаря судового засідання - Губарик К. А.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 - правонаступника ОСОБА_5 , про стягнення коштів, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26 лютого 2019 року,
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до своєї матері ОСОБА_5 про стягнення коштів у сумі 385 634 гривень 23 копійок, витрачених ним на будівельні матеріали і роботи з будівництва і реконструкції квартири АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу на праві приватної власності.
Вимоги мотивував тим, що зареєстрований та постійно проживає у даній квартирі. Квартира фактично становить більшу частину одноповерхового будинку із прилеглою до нього земельною ділянкою. Вказує, що 03 березня 2011 року відповідач на користь позивача склала заповіт, яким розпорядилась на випадок своєї смерті залишити йому вказану квартиру та земельну ділянку навколо неї. Сподіваючись на те, що у майбутньому вказана квартира перейде у його власність, позивач за власні кошти провів її добудову та реконструкцію. Із 2010 року розпочав ремонт ветхої стелі старої частини квартири, облаштував ванну кімнату, коридор, кухню, на подвір'ї збудував гараж на три автомобілі. Після складення заповіту у 2012 році ним за власні кошти в сумі 5634 грн 23 коп., на ім'я відповідача було виготовлено та отримано усю проектну та погоджувальну документацію щодо реконструкції та добудови. У відповідності до проекту облаштував кухню площею 9,5 м2, санвузол площею 4,9 м2, критий ганок площею 5,5 м2, три коридори загальною площею 35 м2, перекрив дах квартири, утеплив зовнішні стіни, поштукатурив їх, розпочав будівництво мансардного поверху з балконом. На будівельні матеріали і монтажно-будівельні роботи витратив більше 380000 гривень. На час подання позову реконструкцію квартири не завершив.
Незважаючи на складений у 2011 році заповіт та попередню домовленість про перехід квартири у власність позивача, відповідач вирішила продати її або подарувати третім особам. До цього її спонукали брат позивача ОСОБА_3 та сестра ОСОБА_6 . Тому вважає, що може втратити кошти, які вкладав на проведення реконструкції квартири. Зазначав у позові, що відповідач добровільно відмовляється компенсувати кошти, вкладені ним у квартиру, а тому просив суд стягнути з відповідача з урахуванням уточнення позовних вимог після експертизи 262196 грн та судові витрати.
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням вимог матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини справи та відповідні цим обставинам правовідносини, надав перевагу одним доказам, ігноруючи подані ним переконливі докази та об'єктивні показання свідків.
Разом з тим, до апеляційної скарги позивач додав копію свідоцтва про смерть відповідачки ОСОБА_5 , яка померла після ухвалення рішення суду - ІНФОРМАЦІЯ_1 року, і просив у справі вирішити питання про правонаступництво відповідача.
Ухвалами апеляційного суду від 03 червня 2019 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та зупинено провадження до залучення до участі у справі правонаступника відповідачки ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 28 лютого 2020 року у зв"язку із надходженням відповідних документів з інформацією зі Спадкового реєстру поновлено провадження у справі і залучено до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_3 як правонаступника відповідача ОСОБА_5 .
Відзивів на апеляційну скаргу до суду не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не подав жодних доказів щодо проведення ним ремонту і реконструкції квартири АДРЕСА_1 в заявленому розмірі виключно за власні кошти, а також не довів правової підстави обов'язку відповідача відшкодувати вказану суму .
З таким висновком суду колегія суддів погоджується в повній мірі за таких підстав.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
На думку колегії суддів, даним критеріям вимог закону судове рішення відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
На підставі ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як встановлено судом із матеріалів справи, зокрема з копії реєстраційного посвідчення від 12 лютого 1992 року, ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с.7).
Із копії технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду за 24 січня 1992 року, вбачається, що ОСОБА_5 є власником 56/100 частки житлового будинку за вказаною адресою , що становить квартиру АДРЕСА_3 . Загальна площа квартири на той час складалась із площі сін, кухні та трьох житлових кімнат і становила 51,9 м2 (а.с.5-6).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради № 306 від 16 вересня 1993 року відповідачу ОСОБА_5 надано дозвіл до належної їй частини житлового будинку АДРЕСА_4 добудувати кладову і веранду та побудувати гараж (а.с.8).
Відповідною відміткою про реєстрацію місця проживання в паспорті громадянина України відповідачки ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 , стверджується про те, що вона була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 з 09 жовтня 1992 року (а.с.13-14).
Натомість відповідною відміткою про реєстрацію місця проживання позивача ОСОБА_1 у його паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , стверджується про те, що він зареєстрований у цій же квартирі з 12 березня 1996 року (а.с.9-11).
У відповідності до копії заповіту від 03 березня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу Волинської області Гордійчуком Б. І., відповідач ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповіла квартиру АДРЕСА_1 і земельну ділянку за тією ж адресою позивачу ОСОБА_1 (а.с.15).
Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 земельна ділянка, яка знаходиться у АДРЕСА_5 , площею 0,0635 га, перебуває у власності відповідача ОСОБА_5 (а.с.28).
Копіями квитанцій № 1410097 від 29 травня 2012 року та № 1410081 від 30 травня 2012 року стверджується про оплату відповідачем ОСОБА_5 коштів у розмірі 1987, 62 грн за здійснення передпроектних робіт на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 , та 3646, 61 грн за проект реконструкції вказаної квартири (а.с.16-17).
Копіями затвердженого КП «Володимир-Волинський місто проект» проекту реконструкції квартири АДРЕСА_1 стверджується, що його замовником була відповідач ОСОБА_5 (а.с.18-27).
Згідно з висновком експерта № 8456-8457 судової будівельно-технічної експертизи від 14 грудня 2018 року, проведеної за клопотанням сторони позивача, визначена локальним кошторисом №1 прогнозна (імовірна) вартість будівельних матеріалів, робіт з ремонту, будівництва й реконструкції квартири АДРЕСА_1 , та огорожі земельної ділянки за даною адресою, станом на час виконання експертизи з урахуванням обсягу, вартості матеріалів та затрат на оплату будівельно-монтажних робіт, проведених із 2012 року по даний час, становить 262 196 грн, в тому числі будівельних матеріалів 20 1581 грн, заробітної плати 60 615 грн. За відсутності документів, підтверджуючих періоди виконання робіт та придбання матеріалів, встановити час виконання робіт, робіт по ремонту, будівництву й реконструкції квартири АДРЕСА_1 , будівництву огорожі земельної ділянки за даною адресою, згідно їх Переліку, поданого позивачем ОСОБА_1 , не надається можливим. Вартість будівельних та витратних матеріалів, робіт з ремонту, будівництва й реконструкції квартири АДРЕСА_1 , будівництва огорожі земельної ділянки за даною адресою, на час виконання робіт та придбання матеріалів встановити не надається можливим. Вартість будівельних матеріалів, робіт з ремонту, будівництва й реконструкції квартири АДРЕСА_1 , будівництва огорожі земельної ділянки за даною адресою, на момент пред'явлення позивачем позову, тобто 29 травня 2017 року, орієнтовно становить 222 388 грн.
Відповідно до положень ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до ч.1 ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Відповідно до положень статті 156 ЖК Української РСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні
з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» судам роз'яснено, що право вимагати стягнення витрат на проведення ремонту будівлі, що належить власникові, у членів сім'ї власника виникає лише у випадку, якщо їх затрати на ремонт жилого приміщення перевищували покладений на них статтею 156 ЖК обов'язок.
Як пояснили в суді відповідач ОСОБА_3 , який є правонаступником відповідачки ОСОБА_5 , та його представник, при житті ОСОБА_5 всі свої кошти, зокрема і свою пенсію, впродовж двадцяти років віддавала синові - позивачу ОСОБА_1 , в тому числі і для проведення ремонтних робіт та для інших витрат сім"ї. Крім того, в якості матеріальної допомоги для матері свої кошти і будівельні матеріали для проведення будівельних робіт і реконструкції будинку вносила дочка померлої відповідачки і сестра позивача і відповідача ОСОБА_6 , яка тривалий час працювала за кордоном. Таким чином, визначити, скільки коштів кожним із вказаних осіб було вкладено у спільні витрати на ремонт і добудови не є можливим.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що вказані грошові кошти за час спільного проживання сина та матері були витрачені для ремонту та реконструкції житла, в якому вони проживали, з метою поліпшення умов життя та в інтересах сім'ї, а тому обгрунтовано відмовив у задоволенні позову .
Здійснені ремонтні роботи є невід'ємною частиною житлового приміщення та здійснення покращень, в тому числі невід'ємних у формі добудови чи реконструкції житлової квартири, не відносяться до обов'язків члена сім'ї власника квартири, а є виключно його правом, оскільки всі дорослі члени сім'ї мають піклуватися про підтримання житлової квартири, в якій вони проживають на правах членів сім'ї, у належному стані, тому здійснення їх розподілу не є можливим.
У відповідності до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, виходячи із даної позиції, позивач повинен був довести не лише факт здійснення ним ремонтних робіт з реконструкції квартири, а й належні докази щодо проведення ним даних робіт саме виключно за власні кошти.
Відтак доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 269, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26 лютого 2019 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді