Справа № 931/8/20 Головуючий у 1 інстанції: Кідиба Т. О.
Провадження № 22-ц/802/623/20 Категорія: 39 Доповідач: Осіпук В. В.
28 травня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Бовчалюк З. А., Федонюк С. Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 10 березня 2020 року,
У січні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду із зазначеним позовом.
Покликалось на те, що 11 липня 2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк»), правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Позивач також зазначав, що за умовами вказаного договору відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 9 400 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом в анкеті-заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, унаслідок чого станом на 31 жовтня 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 199 302 грн 24 коп., яка складається з тіла кредиту - 8 647 грн 17 коп.; процентів за користування кредитом - 190 655 грн 07 коп.
Ураховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 липня 2011 року у розмірі 134 102 грн 81 коп., яка складається з тіла кредиту - 8 647 грн 17 коп.; процентів за користування кредитом - 125 455 грн 64 коп. за період з 11 липня 2011 року по 26 квітня 2019 року та відшкодувати понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн.
Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 10 березня 2020 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 липня 2011 року в розмірі 8 647 грн 17 коп.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, позивач АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило апеляційний суд оскаржуване рішення суду у частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про їх задоволення, в іншій частині рішення суду залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення процентів за користування кредитом, не відповідає обставинам справи, якими підтверджено факт укладення сторонами спору кредитного договору та погоджено усі його істотні умови, в тому числі щодо сплати відсотків за користування кредитом. Тому, на думку позивача, йому безпідставно було відмовлено у їх стягненні.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подавала.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи.
За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову у вказаній справі, суд першої інстанції виходив з того, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку від 11 липня 2011 року не містить даних про домовленість сторін договору щодо встановлення порядку сплати відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим підстави для їх стягнення з відповідача на користь банку відсутні. Однак, оскільки відповідач, шляхом зарахування на кредитну картку, фактично отримала та використовувала кошти надані банком, але своєчасно їх не повернула, то з неї на користь банку підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8 647 грн 17 коп.
Такий висновок суду є правильний.
Встановлено, що 11 липня 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вказаного договору відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 9 400 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві-анкеті відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг (а.с.11).
У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua.
Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів у зазначеній вище сумі підтверджується наданим банком розрахунком кредитної заборгованості та заявою відповідача ОСОБА_1 про визнання позовних вимог у частині стягнення з неї тіла кредиту, яка наявна в матеріалах справи (а.с.61).
З розрахунку банку вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31 жовтня 2019 року становить 199 302 грн 24 коп., яка складається з тіла кредиту - 8 647 грн 17 коп.; процентів за користування кредитом - 190 655 грн 07 коп. (а.с.6-10).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 цього Кодексу встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У даному випадку умови договору приєднання розроблені позивачем по справі АТ КБ «Приватбанк», тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Банком як доказ укладення договору з відповідачем суду надано анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві позичальника від 11 липня 2011 року наявної в матеріалах справи, процентна ставка не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримала в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентах за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 11 липня 2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31. згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Із практики Великої Палати Верховного Суду слідує, що у даному також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 342/180/17.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку від 11 липня 2011 року не містить даних щодо домовленості сторін договору про сплату конкретних відсотків за користування кредитними коштами. Не містять матеріали справи і доказів про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які знаходяться в матеріалах справи, визнавались відповідачем як беззаперечні умови кредитного договору. Крім того, зазначені Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 11 липня 2011 року шляхом підписання анкети-заяви.
Встановивши, що сторони по справі не обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові банку в частині стягнення на його користь з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом.
Із приєднаного до матеріалів справи розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 31 жовтня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту на звітну дату становить 8 647 грн 17 коп., і це визнала сама відповідач, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з неї на користь банку зазначеної суми заборгованості, та задовольнив позовну вимогу банку у цій частині.
Отже, такий висновок суду про задоволення пред'явленого банком позову частково цілком відповідає наведеним нормам матеріального права, правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 342/180/17.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою на оскаржуване рішення суду першої інстанції, позивач на підтвердження наявності та розміру кредитної заборгованості на суму 134 102 грн 81 коп. надав виписку по рахунку відповідача ОСОБА_1 та довідку про перевипуск кредитних карток на її ім'я. Однак, як вбачається з матеріалів справи, ці письмові докази до суду першої інстанції не подавалися позивачем та судом не досліджувалися.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, з огляду на зазначені положення цивільного процесуального закону колегією суддів не приймаються до уваги докази, надані позивачем на стадії апеляційного перегляду справи.
Таким чином, наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваного ним рішення, а є власним суб'єктивним тлумаченням норм матеріального права та обставин справи, яким суд дав зазначену вище правову оцінку.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення.
Рішення Локачинського районного суду Волинської області від 10 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: