Справа № 161/13147/19 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М.
Провадження № 22-ц/802/490/20 Категорія: 1 Доповідач: Бовчалюк З. А.
26 травня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І, Карпук А.К.,
з участю секретаря судового засідання Концевич Я.О.,
представника позивача ОСОБА_2.,
представників відповідачів Новосада О.Ю.,
представника ПП « ЗД України» Петрука І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області, державного підприємства "Сетам", приватного підприємства "ЗД України", публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про визнання електронних торгів та акта про реалізацію предмета іпотеки недійсними за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2020 року,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про визнання електронних торгів та акта про реалізацію предмета іпотеки недійсними.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.04.2019 року були проведені електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, за результатами яких було реалізовано лот № 299741 , а саме: склад з гаражем і столярною майстернею /літ. А-1/, загальною площею 348,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до протоколу проведення електронних торгів №405758 від 18.04.2019 року переможцем торгів є приватне підприємство «3Д Україна».
Вважає, що угода про відчуження майна на електронних торгах №405758 від 18.04.2019 року є недійсною з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених ч.1-3 та ч. 5, 6 ст. 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК та іншим актам цивільного законодавства.
Зазначає, що вказаний лот на підставі іпотечного договору від 27.08.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №4007, переданий в іпотеку АТ «Український інноваційний банк» був переданий в забезпечення виконання зобов'язань ТзДВ «Довірче товариство - Перша Волинська фінансово-будівельна компанія «ТРАНС-ІНВЕСТ-БУД» за кредитною угодою №005 від 27.08.2010 року, укладеного між ТзДВ «ТРАНС-ІНВЕСТ-БУД» та АТ «Український інноваційний банк».
При цьому, відповідно до умов іпотечного договору було передано комплекс об'єктів незавершеного будівництва, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас, згідно змісту протоколу, реєстраційний номер лота 299741 має назву "склад з гаражем і столярною майстернею /літ. А-1/, загальною площею 348,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 . Тобто було здійснено продаж закінченого будівництвом та введеного в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, що не відповідає дійсності, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дана нерухомість обліковується як об'єкт незавершеного будівництва.
У зв'язку з чим, просить визнати недійсними результати електронних торгів з реалізації незавершеного будівництва - склад з гаражем і столярною майстернею / літ. А-1/, загальною площею 348,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , проведених 18.04.2018 року, а також визнати недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки, складений державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 18.04.2019 року при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Луцьким міськрайонним судом 06.12.2013 року на виконання рішення Луцького міськрайонного суду від 10.09.2013 року у справі №161/11023/13-ц.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2020 року в задоволені позову в даній справі відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права просить скасувати рішення суду та постановити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
З матеріалів справи вбачається, що на виконані у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області перебуває виконавче провадження по виконанню виконавчого листа, виданого 06.12.2013 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області №161/11023/13-ц про стягнення солідарно з ТзОВ «Довірче товариство» Перша Волинська фінансово - будівельна компанія «Транст-Інвест-Буд», ОСОБА_1 на користь ПАТ «Український інноваційний банк» 5187836,49 грн заборгованості за кредитним договором та 3219 гривень судового збору по 1069, 50 грн з кожного.
В іпотеці стягувача ПАТ «Український інноваційний банк» перебуває нерухоме майно боржника в тому числі об'єкт незавершеного будівництва - склад з гаражем і столярною майстернею ( літер А-1 заг. площею 348, 6 кв.м.)
При проведені виконавчих дій щодо опису та арешту майна боржника, державним виконавцем відділу здійснено виїзд за адресою АДРЕСА_2 та актом опису арешту від 23.04.2014 р, описано нерухоме майно боржника, в тому числі і склад з гаражем столярною майстернею ( літ. А-1). Експертом - суб'єктом оціночної діяльності був виготовлений звіт про оцінку майна на склад з гаражем і столярною майстернею ( літ А-1). При цьому експертом встановлено, що об'єкт оцінки є завершеним та відсоток його готовності становить 100%. Державним виконавцем підготовлена заявка на реалізацію майна з метою виконання судового рішення.
Майно було описано 23 квітня 2014 року після чого боржником було оскаржено дії державного виконавця з вимогою скасувати акти опису та арешту. Ухвалою суду першої інстанції від 16 червня 2014 року відмовлено в задоволені скарги на дії державного виконавця, ухвала суду набрала законної сили 15 липня 2014 року.
Крім того, боржником було оскаржено звіт про оцінку майна, та ухвалою суду від 20 березня 2015 року в задоволені скарг відмовлено, ухвала набрала законної сили 30 квітня 2015 року.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Закону України «Про виконавче провадження» та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок реалізації арештованого майна), який був чинним на час проведення електронних торгів.
Примусова реалізація заставного майна, як стадія виконавчого провадження є сукупністю дій і правовідносин, що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень, і особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до закону.
18 квітня 2019 року були проведені електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, за результатами яких було реалізовано лот № 299741 , а саме: склад з гаражем і столярною майстернею /літ. А-1/, загальною площею 348,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Переможцем даних торгів стало приватне підприємство «3Д Україна» (а.с. 15-16).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
З аналізу змісту частини першої стаття 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України.
При цьому підставою для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; повідомлення учасників торгів про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів.
Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, які могли вплинути на результати торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17, підстав відступити від яких Верховним Судом не встановлено.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позову.
Електронні торги проведені відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5.
Дії державного виконавця, які виразились в некоректному формуванні заявки, а саме не зазначення, що даний об'єкт є незавершеним, не може бути підставою для визнання даних торгів недійсними, оскільки такі дії можуть оскаржуватись стороною окремо.
Крім того, як встановлено судом оцінка спірного об'єкта була проведена, як завершеного на 100% об'єкту нерухомого майна. При цьому оцінювач оглянувши спірний об'єкт прийшов до висновку, що при оцінці об'єкту слід застосовувати саме дохідний підхід, який використовується при оцінці вартості нерухомості, що приносить дохід. Тобто фактично об'єкт нерухомості був оцінений за цінами , які існували на день оцінки для нерухомості, яка використовується за цільовим призначенням, відповідно і визначена на такому рівні і ціна нерухомості.
Основною підставою звернення з даним позовом до суду позивач зазначав , що склад з гаражем не міг бути об'єктом цивільних правовідносин оскільки мав статус незавершеного будівництва та те, що державний виконавець реалізував окремі будівлі майнового комплексу,чим порушив законні права та інтереси позивача.
Такі твердження позовної заяви та апеляційної скарги є безпідставними, бездоказовими та спростовуються матеріалами справи.
З договору іпотеки від 27 серпня 2010 року вбачається, що ТзОВ "Дочірне товариство - Перша Волинська фінансово-будівельна компанія "Транс -Івест- Буд" передало в іпотеку належне йому на праві власності майно з конкретним визначенням кожного об'єкту, що передавався в іпотеку, а не цілісний майновий комплекс, як про це стверджує позивач. При цьому договором було визначено характеристики кожного об'єкту, що передавався в іпотеку тобто було індивідуалізовано предмет іпотеки.
ОСОБА_1 не надав належних, допустимих доказів, які б свідчили, що предмет іпотеки зі статусом "завершений об'єкт нерухомості" був реалізований за ціною нижчою ніж би реалізовувався , як незавершене будівництво, що могло б бути підтвердженням порушення його законних прав та інтересів.
Ні в доводах апеляційної скарги , ні в судовому засіданні представник позивача не обґрунтував, які законні права та інтереси позивача порушенні при проведені електронних торгів, які вони просять визнати недійсними.
Правильним є висновок суду першої інстанцій про ненадання позивачем доказів, які б свідчили про наявність порушень, що могли вплинути на результати електронних торгів.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, тому не заслуговують на увагу, оскільки всім обставинам надано належну оцінку.
Крім того, твердження апеляційної скарги про те, що виручені від реалізації іпотечного майна кошти надійшли на рахунки неналежного стягувача є безпідставними та не мають правового значення при вирішенні питання про визнання недійсними прилюдних торгів. Позивач не обґрунтовував доводи позовної заяви твердженнями про неналежність стягувача на рахунки якого зараховані кошти.
Також слід зауважити, що на день звернення з даним позовом є чинною постанова про заміну стягувача ПАТ "Укрінбанк" на ПАТ"Українська інноваційна компанія"
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2020 року в даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий
Судді