Справа № 159/5672/19 Головуючий у 1 інстанції: Панасюк С. Л.
Провадження № 22-ц/802/675/20 Категорія: 70 Доповідач: Здрилюк О. І.
28 травня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О.І.,
суддів - Бовчалюк З.А., Карпук А.К.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02 квітня 2020 року,
02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що з відповідачем вони перебували у зареєстрованому шлюбі з 2007 по 2015 рік, у якому у них народилося двоє синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають із нею.
Їй відомо, що ОСОБА_2 працює за межами України.
З березня 2018 року відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дітей.
Ураховуючи наведене, просила стягувати з відповідача на її користь аліменти по 3000 гривень на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02 квітня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по 1500 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 жовтня 2019 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць звернуто до негайного виконання.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 768 грн. 40 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити це рішення в частині визначення розміру аліментів, збільшивши цей розмір до 3000 грн. на кожну дитину.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_5 від імені відповідача ОСОБА_2 , посилаючись на безпідставність апеляційної скарги та законність і обґрунтованість судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.5 ст.268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони до 09.10.2015 перебували у зареєстрованому шлюбі і являються батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4-7).
Діти проживають із позивачем.
Відповідно до вимог ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.1 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Судом встановлена відсутність згоди між сторонами стосовно утримання дітей.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (станом на дату ухвалення рішення) встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.
З урахуванням вимог ст.ст.182, 184 СК України суд дійшов вірного висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі та що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
На підставі положень ст.ст.182, 184 СК України, згідно з поданими сторонами доказами, з урахуванням обов'язку обох батьків утримувати дітей, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, визначивши аліменти на кожну дитину у розмірі 1500 грн..
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом залишено поза увагою, що відповідач добровільно надавав допомогу у більшому розмірі, на даний час працює за кордоном і має достатній рівень заробітку, з якого можливо стягувати аліменти у більшому розмірі - відхиляються апеляційним судом, оскільки позивач не надала належних, допустимих та достовірних доказів щодо розміру доходів відповідача на час розгляду справи, чим не довела його можливості сплачувати аліменти у заявленому у позові розмірі.
Виходячи з наведеного, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, а саме, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Керуючись ст.ст.268 ч.ч.4, 5, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий - суддя
Судді