Справа № 155/674/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Нєвєров І. М.
Провадження № 22-ц/802/661/20 Категорія: 84 Доповідач: Карпук А. К.
27 травня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,
секретар Галицька І.П.,
з участю: представника боржника Лавренчука О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку матеріали за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, заінтересована особа - ОСОБА_2 за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 подану його представником ОСОБА_3 на ухвалу Іваничівського районного суду Волинської області від 08 квітня 2020 року,-
У липні 2019 року боржник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Горохівського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області Ревуцької Б.В.
Посилався на те, що на виконанні у Горохівському РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області перебуває виконавче провадження № 59325578 від 26.06.2019 про зобов'язання ОСОБА_1 знести (демонтувати) металеву конструкцію (димохід), що облаштована поблизу вікна ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику встановлено термін виконання рішення - 10 робочих днів. Однак зобов'язання, зазначене у виконавчому листі № 155/674/16-ц від 23.11.2018, виконати неможливо. Рішення Горохівського районного суду Волинської області є незрозумілим, без вказівки на спосіб його виконання. Для встановлення способу виконання рішення необхідно провести будівельно-технічну експертизу з метою з'ясування наслідків такого знесення (демонтажу). Крім того, усі роботи по будівництву будинку та вищезазначеної конструкції проводилися на підставі відповідних документів та дозволів, які стягувачем ОСОБА_2 не оскаржувалися.
Просив суд скасувати постанову державного виконавця Горохівського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області Ревуцької Б.В. від 26.06.2019 про відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 08.04.2020 в задоволенні скарги відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , поданій представником ОСОБА_3 , вказано про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, тому просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити скаргу в повному обсязі.
Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з таких мотивів.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що державний виконавець при винесенні 26.06.2020 постанови про відкриття виконавчого провадження діяв у спосіб та відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» і його діями не порушено права та законні інтереси боржника.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 30.05.2018, яке залишене без змін постановою Волинського апеляційного суду від 30.10.2018, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1 знести (демонтувати) металеву конструкцію (димохід), що облаштована поблизу вікна ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 704,80 грн. сплаченого судового збору.
За заявою ОСОБА_2 Горохівським районним судом Волинської області 23.11.2018 видано виконавчий лист у справі № 155/674/16-ц.
Державним виконавцем Горохівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області Ревуцькою Б.В. 26.06.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59325578 про зобов'язання ОСОБА_1 знести (демонтувати) металеву конструкцію (димохід), що облаштована поблизу вікна ОСОБА_2 , що за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до положень ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з приписами частини п'ятої статті 26 Закону, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). (частина 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Вбачається, що виконавчий лист №155/676/16-ц від 23.11.2018 виданий на виконання рішення немайнового характеру, тому встановлення у постанові про відкриття виконавчого провадження десятиденного терміну для добровільного виконання рішення суду грунтується на положеннях частини 6 статті 26 Закону.
Статтею 1 Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Законом не визначено такого поняття, як відмова у відкритті виконавчого провадження.
Разом з тим, положеннями частини 4 статті 4 Закону встановлено підстави повернення виконавчого листа стягувачу, до яких не віднесено випадок, коли рішення або порядок його виконання є незрозумілим.
Водночас згідно із ст. 271 ЦПК України, ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження вправі звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.
З наведеного вбачається, що у державного виконавця не було передбачених законом підстав повернути виконавчий лист стягувачу, тобто, не відкривати виконавчого провадження.
Аргументи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду скарги без участі боржника та його представника апеляційний суд відхиляє, оскільки приписами ч. 2 ст. 450 ЦПК України передбачено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. З матеріалів справи вбачається, що боржник та його представник належним чином були повідомлені про час і місце судового розгляду скарги, а тому їх неявка у судове засідання не перешкоджали її розгляду(а.с. 39, 41).
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, спростовуються вищенаведеними встановленими судом обставинами справи та нормами права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статями 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 подану його представником ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Іваничівського районного суду Волинської області від 08 квітня 2020 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.
Головуючий
Судді: