Справа № 761/16077/19
Провадження № 2/761/3074/2020
18 травня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого судді: Осаулова А.А.
при секретарі судових засідань: Вольда М.А.
за участю представників учасників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в приміщенні суду в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: відділ реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції міста Києва про визнання шлюбу недійсним, -
У квітні 2019 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідач), третя особа: відділ реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції міста (далі - третя особа), у якому просила суд визнати недійсними шлюб, укладений 21 січня 2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 січня 2004 року батько позивача ОСОБА_5 уклав шлюб з ОСОБА_4
11 лютого 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. було посвідчено заповіт, який було зареєстровано в реєстрі за № 1291, за яким ОСОБА_5 заповідав все майно відповідачу.
Позивач вважає, що на час укладення шлюбу її батько мав важке психічне захворювання, в результаті якого він не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними, на підтвердження чого надає висновок комплексної судово-психітаричної експертизи, яка була призначена в межах кримінального провадження відповідно до постанови заступника начальника СВ ВП № 3 Шевченківського УП ГУНП в м. Києві від 06.02.2018 року та виконана 27.04.2018 року.
На думку позивача, суд має визнати шлюб недійсним на підставі ст. 40 СК України за відсутності вільної згоди її батька на його укладення, у зв'язку з чим нею подано даний позов.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказала, що Висновок посмертної комплексної судово-психіатричної експертизи № 306, складений 27.04.2018 року експертами Київського міського центру судово-психіатричних експертиз в рамках кримінального провадження № 12017100100012362, отриманий позивачем з порушенням ст. 222 КПК України, так як позивачем не додано дозволу слідчого на розголошення відомостей досудового розслідування, та не відповідає положенням ч. 7 ст. 102 ЦПК України, оскільки у висновку відсутні дані про те, що експерт попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Щодо суті висновку вказала, що він не є доказом відсутності вільної згоди на реєстрацію шлюбу, так як у ньому вказано, що померлий не усвідомлював сповна значення своїх дій та не міг керувати ними. Натомість, інші докази, які б беззаперечно підтверджували, що ОСОБА_5 на момент укладення шлюбу не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, позивачем надано не було. Таким чином, просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що стороною відповідача не надано доказів, які б підтвердили незаконність або необґрунтованість позовних вимог, а заперечення відповідача є безпідставними.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову та просила суд відмовити у його задоволенні.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи без участі представника.
Як передбачено ч. 1 та ч. 3 ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Ухвалою суду від 23.04.2019 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Протокольною ухвалою суду від 31.07.2019 року до матеріалів справи долучено відзив на позовну заява та заяву про визнання доказів недопустимими.
Ухвалою суду від 23.09.2019 року позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 07.11.2019 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 19.11.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
17.12.2019 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження, а ухвалою судді від 18.12.2019 року призначено в порядку загального позовного провадження підготовче засідання.
Протокольною ухвалою суду від 21.01.2020 року до матеріалів справи долучено документи, надані представником відповідача.
Протокольною ухвалою суду від 12.03.2020 року відмовлено у задоволенні клопотань про витребування та доручення доказів, долучено до матеріалів справи заяву про застосування строків позовної давності
Ухвалою суду від 12.03.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 13).
21 січня 2004 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції міста Києва, актовий запис №37 від 21 січня 2004 року (т. 1 а.с. 12).
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 11).
Як на підставу для визнання шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 недійсним позивач вказувала, що на час його укладення її батько мав важке психічне захворювання, в результаті якого він не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними. У зв'язку з цим, на підставі ст. 40 СК України за відсутності вільної згоди ОСОБА_5 на його укладення, просила суд задовольнити позов.
Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до положень ст. 76 ЦПК України, доказами у справі можуть бути зокрема висновки експертів.
На підтвердження своєї позиції сторона позивача надала свої висновок комплексної судово-психітаричного експерта №306 від 27.04.2018 року, яка була призначена в межах кримінального провадження № 12017100100012362 (т. 1 а.с. 18-29).
Як вбачається із вказаного висновку, ОСОБА_5 на час укладення шлюбу від 21.01.2004 року страждав хронічним психічним розладом у вигляді Органічного ураження головного мозку судинного ґенезу з інтелектуально-мнестичним зниженням та афатичними порушеннями. ОСОБА_5 на 21.01.2004 року за своїм психічним станом не усвідомлював сповна значення своїх дій та не міг керувати ними.
За умовами ч. 1 ст. 40 СК України, шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.
Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (ст. 225 ЦК України).
Як роз'яснено у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст. 212 ЦПК України.
Врахувавши, що проведеною судово-психіатричною експертизою не зроблено висновку про абсолютну неспроможність ОСОБА_5 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а лише встановлено, що існуючі в той час порушення його психічної діяльності впливали на його здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, відсутні правові підстави для визнання шлюбу недійсним з підстав, передбачених ст. 40 СК України.
Крім того, суд зауважує, що висновок комплексної судово-психітаричного експерта №306 від 27.04.2018 року було підготовлено в рамках кримінального провадження № 12017100100012362.
Так, за умовами ч. 1 ст. 222 КПК України, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
У той же час, дозволу слідчого на розголошення відомостей досудового розслідування до матеріалів справи не долучено.
Згідно ч. 7 ст. 102 ЦПК України, у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Натомість, у наданому висновку не зазначено, що експерти попереджені про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Ч. 1 ст. 78 ЦПК України регламентовано, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч.ч. 1, 3 ст. 102 ЦПК України).
Під час розгляду справи стороною позивача не заявлялась клопотання про призначення експертизи, як і не надано висновку експерта, підготовленого на замовлення позивача, яким би було встановлено про повне неусвідомлення ОСОБА_5 значення своїх дій та керування ними.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, адже підстав вважати, що ОСОБА_5 в момент укладення шлюбу перебував у стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, не було вільної згоди чоловіка на укладення шлюбу, немає. Отже, у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання недійсним шлюбу, укладеному 21.01.2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється у три роки.
Позовна давність, відповідно до ст. 256 ЦК України, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
В свою чергу ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки судом відмовляється у задоволенні позову по суті.
Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Керуючись ст.ст. 16, 203, 207, 215, 1217, 1233, 1234, 1237, 1238, 1248 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 221, 223, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355, п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року за №7, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: відділ реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управлінн юстиції міста Києва про визнання недійсним шлюбу, укладеному 21.01.2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення, але з часу закінчення карантину.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників:
Позивач: ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , що проживає в АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , проживаючої в АДРЕСА_2 .
Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов
Повний текст рішення складено 28.05.2020 року