Провадження №2-а/760/1/20
Справа №760/34736/19
28 травня 2020 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Оксюти Т.Г.
при секретарі Горупа В.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 1-го батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в місті Києві лейтенанта поліції Коміренка Дмитра Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просила суд скасувати постанову інспектора 1-го батальйону 3 роти УПП в м. Києві лейтенанта поліції Коміренка Д.В. про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 16.12.2019 Серія ЕАК №1868441 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП; провадження у справі закрити.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.12.2019 інспектором 1-го батальйону 3 роти УПП в м. Києві лейтенантом поліції Коміренком Д.В. відносно неї винесена постанова Серія ЕАК №1868441 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Зі змісту вказаної постанови, 16.12.2019 о 12 год. 35 хв. в м. Києві по вул. Антоновича, 37, позивач, керуючи транспортним засобом Infiniti FX35 д.н. НОМЕР_1 , здійснив зупинку на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8, чим порушив п. 17.1. ПДР.
Вважає, що притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним з наступних причин.
Висновок про те, що позивачем скоєне адміністративне правопорушення є необґрунтованим, оскільки відсутні будь-які докази її винуватості в скоєнні адміністративного правопорушення.
Позивач зазначала, що при винесенні постанови та обранні адміністративного стягнення відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства, щодо обставин, які підлягають з'ясуванню.
Фактично постанова від 16.12.2019 була складена не відповідачем ОСОБА_2 , а його напарником, іншим працівником поліції, який, у присутності свідка - чоловіка позивача, представився за прізвищем « ОСОБА_3 » (можливо « ОСОБА_3 ») та не заперечував проти цієї обставини, щодо складення ним особисто спірного процесуального документа, саме, від імені відповідача, тобто ОСОБА_2 .
Безпосередньо з відповідачем, під час складення від його імені постанови позивач не спілкувалася, оскільки до її автомобіля він не підходив.
Крім того, постанова про адміністративне правопорушення відповідачем ОСОБА_2 не підписувалася, за нього розписався його напарник.
Позивач зазначала, що безпосередньо відповідач ОСОБА_2 обставин нібито вчиненого позивачем правопорушення та перебування транспортного засобу, на думку представників поліції, у забороненому місці, не з'ясовував. А ні він, а ні його напарник не надали жодних доказів, щодо зупинки позивача та наявності на місці зупинки транспортного засобу, саме, дорожнього знаку «5.8» Правил дорожнього руху, а також створення позивачем перешкоди або загрози безпеці руху маршрутним транспортним засобам.
Протокол про вчинення адміністративного порушення, незважаючи на заперечення позивача, інспектором патрульної поліції не складався.
Крім того, позивач посилалась на те, що адміністративна справа відносно неї була розглянута інспектором патрульної поліції на місці стоянки транспортного засобу, а не в Департаменті поліції, чим було порушено порядок винесення постанови та права позивача на отримання належної професійної юридичної допомоги.
Також, позивач вказувала на те, що вирішуючи питання про притягнення її до відповідальності, інспектори патрульної поліції без будь-яких пояснень обрали саме штраф, а не інші, більш м'які види покарання.
Вважає, що складена відносно неї 16.12.2019 постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, суперечить діючому законодавству, а тому постанова підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 08.01.2020 у справі відкрито спрощене позовне провадження.
11.02.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що викладені в позові твердження є необґрунтованими, хибними та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначав, що 16.12.2019 о 12 год. 35 хв., під час несення служби, відповідачем було виявлено транспортний засіб Infiniti FX35 д.н. НОМЕР_1 , який здійснив зупинку в смузі для руху маршрутних транспортних засобів по вул. Антоновича, 37. Після чого, відповідач підійшов до водія, належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1. ПДР на підставі ст. 32 ЗУ «Про національну поліцію» та п. 2.4. (а) ПДР. Позивачу було роз'яснено, що він порушив п. 17.1. ПДР та в його діях присутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Відповідачем було розпочато розгляд справи відразу, після його представлення. Також, представник відповідача зазначав проте, що відповідно до положень ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративного правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Вказував, що під час розгляду адміністративної справи по суті, від позивача не надходило пояснень. Зазначав, що підготовка та розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснена відповідачем у відповідності до ст. ст. 278, 279 КУпАП. Постанову винесено у присутності позивача, роз'яснено позивачу її права та надано їй постанову для ознайомлення та підписання. Крім зазначеного, представник відповідача вказував на те, що позивачем не оспорюється факт зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а оспорюється порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення та складання оскаржуваної постанови. На підставі зазначеного, просив відмовити у задоволенні позову.
17.02.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вона заперечувала проти відзиву представника відповідача. Зазначала, що у відзиві на позовну заяву вказано, що відповідно до оспорюваної постанови Серія ЕАК № 1868441 від 16.12.2019 року, позивач «здійснив зупинку» на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком «5.8» ПДР. Разом з тим, з постанови такого речення не вбачається, в ньому зазначено лише про те, що відповідачем було «виявлено» транспортний засіб заявниці в межах дії певного знаку ПДР. Також зазначала, що представник відповідача у відзиві стверджує, що позивачем не оспорюється факт «зупинки», що не відповідає фактичним обставинам, викладеним позивачем в позові, оскільки така обставина адміністративного правопорушення позивачем взагалі не зазначається та його об'єктивна сторона в ньому не визначена, тобто про здійснення позивачем «руху і зупинки» на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком «5.8» ПДР, як це зазначено в диспозиції ч. 3 ст.122 КУпАП. Крім того, позивач вказувала, що представником відповідача залишена без спростування та поза увагою обставина, що постанова від 16.12.2019 року була складена не відповідачем ОСОБА_2 , а його напарником - ОСОБА_3 , а безпосередньо з відповідачем, позивач не спілкувалася. Також, постанова про адміністративне правопорушення відповідачем ОСОБА_2 не підписувалася, оскільки за нього розписався ОСОБА_3 . На підставі зазначеного, просила позов задовольнити.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, учасники справи в судове засідання не викликались.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Встановлено, що 16.12.2019 відносно позивача винесена постанова Серія ЕАК №1868441 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.
З вказаної постанови вбачається, що позивач 16.12.2019 року о 12 год. 35 хв. в м. Києві по вул. Антоновича 37, керуючи транспортним засобом Infiniti FX35 д.н. НОМЕР_1 , здійснила зупинку на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8., чим порушив п. 17.1. ПДР, на що слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 122 цього Кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (Національна поліція).
Згідно статті 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Відповідно до положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі (ч. 5 ст. 258 КУпАП).
Виходячи з вищезазначених положень законодавства, навіть у разі оскарження особою допущеного правопорушення і адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які розглядають працівники Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення не складається. Такого висновку також дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні від 23.10.2017 № 753/4807/17.
Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП положення частини першої ст. 276 КУпАП, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного в конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 територіальні органи Міністерства внутрішніх справ ліквідовано як юридичні особи публічного права.
Законом або будь-яким іншим актом законодавства не передбачено правонаступництво Національної поліції України від міліції та органів внутрішніх справ відповідно.
Отже, виходячи з положень рішення Конституційного суду, розгляд справи про адміністративне правопорушення повинен відбуватись у межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Водночас, згідно з положеннями КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху інспектором патрульної поліції не складається. Саме інспектор (працівник органу і підрозділу Національної поліції, який має спеціальні звання), а не Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, уповноважений розглядати адміністративну справу та за результатами її розгляду виносити постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином поліцейський, який уповноважений виносити постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має право здійснювати розгляд адміністративної справи на місці де було вчинено таке адміністративне правопорушення, та на місці де він несе службу саме в той час.
Такого ж висновку дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні від 23.10.2017 № 753/4807/17.
Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Статтею ст. 251 КпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи та постанови про адміністративне правопорушення, інспектором 1-го батальйону 3 роти УПП в м. Києві лейтенантом поліції Коміренком Д.В. при винесенні постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, зокрема не було зафіксовано покази свідків, та не зазначено мотивів відхилення інших доказів, на які посилалась позивач.
Таким чином, на думку суду, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення, в даному випадку, порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КпАП України.
П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Доказів відеофіксації або фотофіксації порушення, інспектором патрульної поліції, надано не було.
Отже, виходячи з тексту постанови, обставини, визначені у ст. 33 КУпАП, інспектором патрульної поліції не досліджувались, а отже - до уваги не брались.
Викладене свідчить про порушення прав позивача на справедливий та неупереджений розгляд справи про притягнення її до адміністративної відповідальності.
Таким чином, при винесенні постанови від 16.12.2019 року посадова особа патрульної поліції у м. Києві припустилась порушень порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови від 16.12.2019 року винесеної інспектором 1-го батальйону 3 роти УПП в м. Києві лейтенантом поліції Коміренком Д.В. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.122 КпАП України та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 510,00 грн.
Крім того, провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
Керуючись статтями 122, 251, 258, 268, 279, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 3, 5, 47, 49, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 192, 193, 194, 199, 202, 203, 204, 205, 211, 224, 225, 227, 229, 241, 242, 243, 244, 246, 250, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову Серія ЕАК №1868441 від 16.12.2019 винесену інспектором 1-го батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в місті Києві лейтенантом поліції Коміренком Дмитром Васильовичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 122 КУпАП в розмірі 510,00 гривень, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя