22.05.2020 Справа № 756/14597/18
Унікальний № 756/14597/18
Провадження № 4-с/756/122/20
22 травня 2020 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Яценко Н.О.,
участі секретаря Дрончак Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , зацікавлені особи: Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_3 , на бездіяльність державної виконавчої служби та зобов'язання вчинити дії, -
Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 29.04.2020 року було задоволено скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , зацікавлені особи: Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_3 , на бездіяльність державної виконавчої служби та зобов'язання вчинити дії.
13.05.2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, оскільки судом не вирішено питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.ст. 137, 141 ЦПК України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Сторони в судове засідання не з'явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 4 ст. 270 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що у задоволені заяви слід відмовити, зважаючи на наступне.
Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 29.04.2020 року було задоволено скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , зацікавлені особи: Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_3 , на бездіяльність державної виконавчої служби та зобов'язання вчинити дії та визнано протиправною та скасовано рішення головного державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гаркавенко Aнни Bалеріївни, викладене у формі Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 21січня 2020 року та зобов'язано Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) прийняти наказ Оболонського районного суду м.Києва від 13 листопада 2018 року у справі №756/14597/18 згідно заяви від 15 січня 2020 до виконання (а.с.43-46).
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При постановленні 29.04.2020 року ухвали Оболонським районним судом розподіл судових витрат не був вирішений.
В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу стороною представника скаржника було подано копію договору №б/н про надання правової допомоги від 15 січня 2020р., копію акту виконаних робіт до Договору №б/н про надання правової допомоги від 15 січня 2020р. та копію квитанції до прибуткового ордеру №2 від 12.03.2020 року.
З правової позиції Верховного Суду висловленої у постанові від 24.10.2019 року №905/1795/18, яка узгоджується з постановою Верховного Суду від 19.02.2020 №755/9215/15-ц, вбачається, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04)
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Відмовляючи в задоволенні витрат на правничу допомогу суд також зазначає, що додатки , що підготовлені адвокатом та надано до суду з матеріалами скарги, а саме судовий наказ (а.с.8-9), та повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання (а.с.13-14) взагалі не можливо прочитати.
Як убачається з наданого суду договору про надання правової допомоги від 15.01.2020 п.1.1 бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу в частині представництва інтересів стягувача в Оболонському відділі державної виконавчої служби міста Києва та підготовки скарги на дії Оболонського відділу державної виконавчої служби міста Києва через відмову у прийнятті наказу Оболонського районного суду міста Києва від 13.11.2018 року до виконання. Разом з тим повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання яке надано суду датоване лише 21.01.2020 року.
Сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., які представник скаржника визначила у поданій заяві суд вважає необґрунтованою та завищеною, враховуючи складність справи та часу витраченого адвокатом для підготовки скарги, окрім того враховуючи ту обставину, що в судовому засіданні представник скаржника участі не приймала, суд дійшов висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення стосовно стягнення з Оболонського РВДВС у м.Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції в м.Києві витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 270 ЦПК України, суд ,-
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , зацікавлені особи: Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_3 , на бездіяльність державної виконавчої служби та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 22 травня 2020 року.
Суддя Н.О. Яценко