Номер провадження 2/754/3248/20
Справа №754/17581/19
Іменем України
21 травня 2020 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого - судді Галась І.А.,
при секретарі - Гергель В.А.
у відсутності сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва в порядку загального позовного провадження цивільнусправу за позовом Органу опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,
Представник Органу опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
Родина малолітньої дитини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку Служби справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації з 21.12.2018 року, як така, що опинилась в складних життєвих обставинах за ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків по відношенню до малолітньої дитини.
Реєстрація народження малолітнього ОСОБА_1 проведена відповідно до частини першої статті 126 Сімейного кодексу України.
Мати, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Мотивуючі позов, представник позивача зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було знайдено за адресою: АДРЕСА_1 без супроводу дорослих та засобів існування. Згідно Акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 28.08.2018 року, ОСОБА_1 було доставлено до Київської міської дитячої клінічної лікарні № 2.
11.10.2018 року малолітнього передано до Київського міського будинку дитини імені М.М. Городецького , де він перебуває по теперішній час.
Згідно повідомлення Київського міського будинку дитини імені М.М. Городецького за час перебування дитини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в закладі, батько, ОСОБА_2 , жодного разу дитину не відвідував, його життям та здоров'ям не цікавився та участі в утриманні не приймав. Зазначає, що спеціалісти Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації неодноразово запрошували ОСОБА_2 для надання пояснень, але він не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Вважає, що зазначені факти, як кожен окремо так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьками, свідомого нехтування ними своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення батьків до своїх батьківських обов'язків. Орган опіки та піклування дійшов висновку, що батько свідомо нехтує своїми обов'язками, ухиляється від виховання та навчання сина, не проявляє щодо нього батьківської турботи, не цікавиться його життям та здоров'ям, не утримує матеріально.
Посилаючись на викладені обставини справи, представник позивача просить суд: позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року відкрито провадження в справі за позовом Органу опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. Призначено підготовче засідання по названій справі (а.с.27).
Представник позивача до судового засідання не з'явився, подала заву про розгляд справи за відсутності Позивача, вимоги позову підтримала та просить задовольнити. Не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач до судового засідання не з'являвся. Відповідачу надіслана судова повістка відповідно до ст.128-130 ЦПК України за місцем реєстрації, рекомендованим поштовим відправленням про час та місце розгляду справи.
Поштова кореспонденція, надіслана Відповідачу в порядку ст. 130 ЦПК України не вручена з відміткою - «за закінченням встановленого строку зберігання».
Відповідач не скористався процесуальним правом подачі Відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.2, п.5 ч.5 ст.12 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно з ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У відповідності зі ст. 223 ч. 3 п. 1 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки
Так в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року було зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З огляду на вищезазначені обставини, та з урахуванням того, що сторони будучи повідомлені належним чином про день та час судового засідання, не з'являлись в судове засідання, враховуючи тривалість розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.
На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.
Суд, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, батьками малолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане 09 жовтня 2018 року Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (повторно), актовий запис про народження №794 (а.с.8).
Реєстрація народження малолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведено відповідно до ч.1 ст. 126 СК України.
Родина малолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації з 21 грудня 2018 року (а.с.14).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 32 років, про що 18 липня 2018 року складено відповідний актовий запис №11831 (а.с.9).
Згідно Акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, ІНФОРМАЦІЯ_4 малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було знайдено за адресою: АДРЕСА_1 без супроводу дорослих. Дитина доставлена до Київської міської дитячої клінічної лікарні №2 (а.с.17-18).
Згідно Акту про факт передачі дитини, 11 жовтня 2018 року малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передано до Київського міського будинку дитини імені М.М. Городецького , де перебуває по теперішній час (а.с.12).
Згідно повідомлення Київського міського будинку дитини імені М .М. Городецького , дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько - ОСОБА_6 , не відвідує (а.с.16).
Згідно відповіді Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, під час перевірки гр. ОСОБА_2 , 1991 р.н., за наявними базами даних Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, встановлено, що останній проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.19).
Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією, на яку покладені повноваження Органу опіки та піклування, надано Висновок № 102/03/37-9423 від 25 листопада 2019 року про доцільність позбавлення батьківських прав батька, ОСОБА_2 , стосовно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини від 07.11.2019 року (протокол №20 п.4.4.) (а.с.5-7).
Згідно Висновку, спеціалісти Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації неодноразово запрошували ОСОБА_2 для надання пояснень, але він не з'являвся, про причини неявки не повідомив.
Орган опіки та піклування в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, дійшов висновку, що батько свідомо нехтує своїми обов'язками, ухиляється від участі у вихованні та навчанні дитини, не проявляє щодо нього батьківської турботи, не цікавиться його життям та здоров'ям.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ст. 153 СК мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.
Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27.02.1991 року визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Відповідно до приписів ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст.152 СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За приписом ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них, а також повно і всебічно досліджувати обставини справи, оскільки, позбавлення батьківських прав - це крайній захід впливу на недобросовісних батьків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Позивачем доведено ті обставини, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, не сприяє позивачу у забезпеченні дитині необхідного медичного догляду та лікування, не забезпечує харчуванням, медичним доглядом що негативно впливає на його фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дитиною, не дає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу тощо.
При цьому суд враховує ті обставини, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи в суді, не надав жодного заперечення з приводу заявлених позовних вимог, які об'єктивно могли б бути враховані судом під час ухвалення судового рішення.
Зазначені фактори, як кожен окремо, такі в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини, з урахуванням винної поведінки батька, свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов'язками.
Відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження неможливості виконувати свої батьківські обов'язки по вихованню дитини, а також прояву з його боку щонайменшої батьківської турботи.
Отже, встановлені обставини вказують на злісне ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню й матеріальному утриманню малолітньої дитини, не забезпечує законних прав дитини на нормальні умови життя, також жодним чином не приймає участі в утриманні спільної дитини, не цікавиться життям сина, та не приймає участь у його вихованні.
Зазначені вище обставини також підтверджені висновком Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування.
Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі малолітньої дитини. Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).
За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем, як батька малолітнього сина, своїми батьківськими обов'язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав. Позбавлення батьківських прав Відповідача, буде відповідати інтересам дитини, оскільки відповідач в подальшому буде позбавлений можливості негативно впливати на психіку дитини до моменту зміни ними свого ставлення відносно дитини та поновлення у встановленому порядку батьківських прав, а тому позовна вимога про позбавлення відповідача батьківських прав відносно його сина є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав, суд бере перш за все до уваги те, що малолітня дитина наразі перебуває на межі підліткового віку, який є найбільш важкий і складний з усіх дитячих вікових груп, що представляють собою період становлення особистості. Цей вік характеризується наявністю самих різноманітних проблем і труднощів, які найчастіше витісняються у зв'язку зі страхом усвідомлення. У формуванні самооцінки підлітків значну роль відіграє сім'я, стиль сімейного виховання, який визначається батьківськими ціннісними орієнтаціями, установками, емоційним ставленням до дитини. Особливості сприйняття батьків дитиною і способи поведінки з ними обумовлюють засвоєння підлітками основних правил і норм поведінки,виробляють їх позицію по відношенню до світу і самому себе.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись, постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 150, 155, 164, 165, 166 СК України, ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 245, 259, 263-265,268, 280-284, 354_ЦПК України, суд -
Позов Органу опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , громадянин України) щодо малолітньої дитини - сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, що знаходиться за адресою - місто Київ, пр. Маяковського, 29, ЄДРПОУ 37415088;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 виданий Деснянським РУ ГУМВС України в місті Києві 31 травня 2007 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Головуючий: