ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/12287/19
провадження № 2/753/857/20
"21" травня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Заставенко М.О.,
за участю секретаря судового засідання Долі М.А.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Тарасенка Ігоря Миколайовича про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про державну реєстрацію права власності,
У червні 2019 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Тарасенка Ігоря Миколайовича про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Позовна заява обгунтована тим, що 29.08.2006 року між ОСОБА_1 та АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", укладено кредитний договір № 2622/0806/88-013 х подальшими змінами та доповненнями, згідно якого банк надав позивачу кредит в розмірі 73 955,00 дол. США. В рахунок забезпечення кредиту між позивачем та АКБ "ТАС-Комерцбанк" укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю.В. 24.04.2008 рок за реєстровим № 8675, згідно якого позивач передала банку в іпотеку квартиру, загальною площею 104,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 25.05.2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно якого до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, а 15.06.2012 року укладено договір купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Альфа-Банк". 13.06.2019 року позивачу стало відомо, що 23.02.2019 року державним реєстратором Тарасенком І.М. проведена державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ПАТ "Альфа-Банк" на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45670746 від 23.02.2019 року. Позивач вважає, що державна реєстрація проведена всупереч вимогам чинного законодавства України та під час дії, встановленого Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" мораторію на примусове відчуження предмета іпотеки. Квартира, яка є предметом іпотеки, являється єдиним місцем реєстрації та постійного проживання позивача, у неї відсутнє інше нерухоме майно, загальна площа квартири не перевищує 140 кв.м. Банком не було дотримано процедури звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, що полягає в тому, що позивачу жодні письмові вимоги про усунення порушення від банку не надходило. Отже, державний реєстратор не встановив, що на момент державної реєстрації спірна квартира перебувала під дією мораторію, а подані банком документи для державної реєстрації не відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком, отже не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, що було підставою для відмови у державній реєстрації прав, тобто рішення державного реєстратора є незаконним та підлягає скасуванню, а також підлягає скасуванню внесений запис № 30427944 від 23.02.2019 року про перехід права власності на предмет іпотеки до банку.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 04.07.2019 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
13.01.2020 року представником АТ "Альфа-Банк" подано до суду відзив, в якому зазначено, що до спірних правовідносин не застосовуються положення Закону України "Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Позивача належним чином повідомлено про необхідність сплатити заборгованість в сумі 155 011,54 дол. США, попереджено, що у разі несплати заборгованості банк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідне повідомлення ОСОБА_1 отрамала особисто 27.07.2018 року. Для здійснення реєстрації права власності на предмет іпотеки АТ "Альфа-Банк" отримало висновок про вартість майна, що передбачено іпотечним договором. Таким чином банкому було дотримано всіх вимог, а отже відсутні підстави для задоволення позову.
Протокольною ухвалою суду від 14.01.2020 року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.
31.01.2020 року представником позивача подано відповідь на візив, в якому вказано про те. що квартира, яка відповідає всім вимогам Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не може бути примусово стягнута шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно за іпотекодержателем. Відповідачем не доведено наявності на день проведення реєстрації факту завернення 30-денного строку з мометну отримання позивачем іпотечного повідомлення. Крім того позивачем ставиться під сумнів оціна майна, оскільки вона була проведена без фактичного доступу оцінювача до квартири.
В судове засідання позивач та її представник не прибули, представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи у їхню відсутність, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.
Представник АТ "Альфа-Банк" в судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, однак суд, враховуючи те, що відповідачем по справі подано до суду відзив на позовну заяву, а заперечення на відповідь на відзив у встановлені строки подані не були, ухвалив за можливе розглядати справу у його відсутність.
Державний реєстратор Тарасенко І.М. також у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, з будь-якими заявами до суду не звертався.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов обгрунтованого висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру, виданого Головним управлінням житлового забезпечення КМДА 11.02.1997 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 (а. с. 35).
29.08.2006 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2622/0806/88-013 з додатками та доповненнями, відповідно до якого банк зобов"язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 78 571,00 дол. США на строк по 27.08.2026 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,8% річних (а. с. 12 - 14, 15 - 20, 21, 22, 23 - 24, 25).
З метою забезпечення виконання кредитного договору № 2622/0806/88-013 29.08.2006 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 2622/0806/88-013-Z-1 з доповненням, яким передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 (а. с. 26 - 27, 28 - 29).
П. 11 вказаного договору передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо на день, визнаений основним зобов"язанням, іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, платежі та санкції, що передбачені та/або випливають з основного зобов"язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов"язанням та цим договором, в тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов"язання (як основного боргу так і процентів за ним). При настанні зазначених випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю вимогу про усунення порушень основного зобов"язання та зобов"язань, передбачених цим договором, у не менш ніж тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягненння на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимог. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до умов цього договору.
25.05.2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким було передано ПАТ "Дельта Банк" право вимоги по кредитному договору № 2622/0806/88-013 (а. с. 30 - 31).
15.06.2012 року між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Альфа-Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким було передано АТ "Альфа-Банк" право вимоги по кредитному договору № 2622/0806/88-013 (а. с. 32 - 34).
16.07.2018 року ПАТ "Альфа-Банк" направило ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке було отримано відповідачем 27.07.2018 року (а. с. 24, 23).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєсту прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об"єктів нерухомого майна, 23.02.2019 року державний реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Тарасенко І.М. здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ "Альфа-Банк". Підставою виникнення права власності є іпотечний договір 2622/0806/88-013-Z-1 , договір про внесення змін і доповнень до договору іпотеки, повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 16.07.2018 року (а. с. 36 - 38).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
За приписами частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», норми статті 37 Закону № 898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Приписами статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Після внесення змін до статті 36 Закону «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або
засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або
засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв'язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або
засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);
3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;
4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Із наведеного слідує, що згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю боржнику (позичальнику) письмової вимоги про дострокове виконання зобов'язання за кредитним договором.
Судом встановлено, що відповідачем було надіслало позивачеві повідомлення про обов'язок сплатити заборгованість за кредитним договором та попереджено, що у разі невиконання вимоги протягом тридцяти денного терміну, АТ «Альфа-Банк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Вказану вимогу позивач отримав особисто 27.07.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
А тому твердження сторони позивача з приводу не направлення такої вимоги та відсутності належниї доказів її відправлення позивачем та її представником не доведені та спростовані наявними в матеріалах справи доказами.
Також твердження позивача з приводу того, що на момент переходу права власності відповідачем не здійснювалась оцінка предмета іпотеки, спростовуються наданим стороною відповідача висновком про вартість об'єкту оцінки від 01.02.2019 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а. с. 123). Така оцінка є актуальною протягом 6 місяців з дати її проведення, а право власності за відповідачем було зареєстровано в період чинності проведеної оцінки.
Разом з тим, 7 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" підпуктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Пунктом 4 вказаного Закону передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону "Про іпотеку").
Отже, Закон України "Про іпотеку" прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
Водночас Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.
Також відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, протягом дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яким є нерухоме житлове майно загальною площею в межах, визначених зазначеним Законом, що виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, також подається заява, що підтверджує згоду іпотекодавця - громадянина України на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України "Про нотаріат", крім випадків встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності іпотекодавця на інше нерухоме житлове майно (його частину) у Державному реєстрі прав чи в його невід'ємній архівній складовій частині або надання державному реєстратору документів, якими підтверджується, що відповідне нерухоме житлове майно не є місцем постійного проживання іпотекодавця.
Таким чином, суд вважає, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 104,3 кв. м та яка використовується як місце постійного проживання позивачем, не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі дії Закону "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", у тому числі шляхом реєстрації права власності за АТ «Альфа-Банк» як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті, а тому у відповідача - державного реєстратора, були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ «Альфа-Банк».
Враховуючи зазнаене, суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею при звернення до суду судовий збір у розмірі 1 536,80 грн.
Керуючись ст. ст.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Тарасенка Ігоря Миколайовича про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про державну реєстрацію права власності - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Тарасенка Ігоря Миколайовича від 23.02.2019 року щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством "Альфа-Банк", індексний номер 45670746.
Визнати протиправним і скасувати запис про право власності № 30427944 від 23.02.2019 року на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 1772297280000, за Акціонерним товариством "Альфа-Банк".
Стягнути з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" та державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Тарасенка Ігоря Миколайовича на користь ОСОБА_1 судовий збір по 768,40 грн.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач:Акціонерне товариство "Альфа-Банк", код ЄДРПОУ 23494714, адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.
Відповідач: державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Тарасенка Ігоря Миколайовича, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А оф. 406.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5, п.15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Заставенко М.О.