1Справа № 335/834/20 2-а/335/73/2020
25 травня 2020 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Макарова В.О.,
за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Запоріжжя адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу 2 роти 2 батальйону 4 УПП в Запорізькій області ДПП сержанта поліції Калина Богдана Михайловича, інспектора взводу 2 роти 2 батальйону 4 УПП в Запорізькій області ДПП лейтенанта поліції Власенко Павла Олеговича про визнання дій щодо складання постанов протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати дії відповідача поліцейського взводу 2 роти 2 батальйону 4 УПП в Запорізькій області ДПП сержанта поліції Калина Б.М. щодо складання постанови протиправними та скасувати постанову серії ДПО18 № 593173 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Визнати дії відповідача інспектора взводу 2 роти 2 батальйону 4 УПП в Запорізькій області ДПП лейтенанта поліції Власенко П.О. щодо складання постанови протиправними та скасувати постанову серії ДПО18 № 593172 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 22.01.2020 року о 09 год. 50 хв., був зупинений поліцейським УПП в Запорізькій області сержантом поліції Калина Б.М. та відносно нього була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 593193.
Відповідно до винесеної постанови, його визнано винним у здійсненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ст. 125, ст. 126 та ст. 36 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 грн.
Разом з постановою поліцейського УПП в Запорізькій області сержанта поліції Калина Б.М., засобами поштового зв'язку на адресу позивача надійшла постанова серії ДПО 18 № 593172, яка складена відповідачем інспектором взводу 2 роти 2 батальйону 4 УПП в Запорізькій області ДПП лейтенантом поліції Власенко П.О., відповідно до якої ОСОБА_1 також було визнано винним та йому призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Позивач вважає дії відповідачів щодо складання постанов не відповідають вимогам ст.ст. 245, 258, 268, 276, 280 КУпАП. Постанови прийняті без всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття правильного рішення, а тому, відповідно до вимог п. 3 ст. 293 КУпАП, ст. 286 КАС України підлягають скасуванню.
Також, звертає увагу суду на те, що жоден доказ, щодо його винуватості взагалі не розглядався. Відповідачами порушено порядок складання постанов з огляду на те, що постанови по справі виносились відповідачами невідомо де та без його участі та присутності. Таким чином, фактично розгляду справи у передбачений законодавством спосіб здійснено не було, що є також підставою для скасування вище наведених постанов.
Крім того, такі дії, та бездіяльність відповідачів по суті призвела і до порушення процесуальних прав позивача, закріплених у ст.ст. 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП, що в свою чергу вказує на те, що посадові особи відповідачі діяли неправомірно.
Отже, складені відповідачами постанови є незаконними, необґрунтованими, прийнятими з порушенням його права на захист, прийняті за відсутності належних та допустимих доказів, ґрунтуються на неповному та необ'єктивному розгляді, винесені з порушенням встановленого порядку накладення адміністративних стягнень, а тому вони підлягають скасуванню.
У судове засідання позивач не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі.
Відповідачі в судове засідання двічі не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином та вчасно, причини неявки суду не повідомили. Відзив по справі до суду не надано.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 593172, винесеної 22.01.2001 року інспектором взводу 2 роти 2 батальйону 4 УПП в Запорізькій області ДПП лейтенантом поліції Власенко П.О., на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 грн. за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122, ст. 125, ч. 1 ст. 126 , ч. 2 ст. 36 КУпАП.
Також, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 593173, винесеної 22.01.2020 року поліцейським взводу 2 роти 2 батальйону 4 УПП в Запорізькій області ДПП сержантом поліції Калина Б.М., на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 грн. за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ст. 125, ч. 1 ст. 126 , ст. 36 КУпАП.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Здійснюючи розлогий аналіз ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівноправності сторін у судочинстві - обов'язок доведення законності застосування адміністративного стягнення, лежить на органі (посадовій особі), який виніс оскаржуване рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, суть частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зводиться до того, що безпосередньо в судовому засіданні відповідач, суб'єкт владних повноважень, повинен довести правомірність своїх дій.
Разом з тим, у матеріалах справи, як докази щодо вчинення позивачем адміністративних правопорушень наявні лише оскаржені постанови.
Однак, такі постанови розкривають лише суть вчинених дій та заходи реагування щодо них, проте аж ніяк не слугує доказом в адміністративній справі, оскільки приймається на підставі узагальнення та оцінки суб'єктом владних повноважень усіх доказів в адміністративній справі, що свідчать про наявність чи відсутність у діях особи ознак адміністративного правопорушення.
Відповідачами, всупереч наведеному, не надано суду будь-яких доказів у справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких були винесені оскаржувані постанови, а також в постановах не наведено докази, на яких ґрунтуються висновки про вчинення особою адміністративних правопорушень, та не зазначено мотивів відхилення доводів висловлених позивачем.
Суд вважає, що при складанні оскаржуваних постанов відповідачами не доведено, що ОСОБА_1 порушив вимоги ПДР України, оскільки до матеріалів справи не було додано жодних доказів.
Дотримання усіх вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо розгляду адміністративних справ належними доказами не підтверджено. Відтак, факт виконання суб'єктами владних повноважень вимог процесуального законодавства, а отже і правомірності прийнятих рішень відповідачами не наведено, з огляду на відсутність доказів у матеріалах справи та не представлення їх суду для вивчення та оцінки в ході розгляду справи.
Оскільки законодавство України чітко не гарантує презумпцію невинуватості у справах про адміністративні правопорушення, Конституційний суд України (Справа № 1-34/2010) визнав, що презумпція невинуватості поширюється на справи про адміністративні правопорушення.
Таким чином, вина позивача у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 122, ст. 125, ч. 1 ст. 126 КУпАП не доведена, а тому в діях позивача відсутній склад адміністративних правопорушень.
Враховуючи наведене в сукупності, суд вважає достовірними обставини, повідомлені позивачем і жодним чином не спростовані відповідачами. За таких обставин, оцінивши всі зібрані по справі докази, враховуючи обов'язок суб'єктів владних повноважень доводити суду правомірність прийнятих ними рішень, вчинених дії чи бездіяльності, суд приходить до висновку про протиправність постанов про адміністративне правопорушення і з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача оскаржувані постанови підлягають скасуванню, а справи про адміністративні правопорушення закриттю.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, вони ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню частково.
Вимоги позивача про визнання дій відповідачів при складанні оскаржуваних постанов від 22.01.2020 року протиправними не підлягають задоволенню, оскільки визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов охоплює собою і визнання протиправними дій відповідачів по їх складенню.
Керуючись ст.ст. 71,77, 160-163 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 593172, складену інспектором взводу 2 роти 2 батальйону 4 УПП в Запорізькій області ДПП лейтенантом поліції Власенко Павлом Олеговичем, про притягнення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ст. 125, ч. 1 ст. 126 , ч. 2 ст. 36 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. - скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 593173, складену поліцейським взводу 2 роти 2 батальйону 4 УПП в Запорізькій області ДПП сержантом поліції Калина Богданом Михайловичем, про притягнення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ст. 125, ч. 1 ст. 126 , ст. 36 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. - скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.О. Макаров