Справа № 580/37/20 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич
27 травня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Собківа Я.М.
за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними і скасування рішень, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач) про:
- скасування наказу від 02.12.2019 №2942 «Про призначення та проведення службового розслідування, формування дисциплінарної комісії»;
- скасування, як протиправного, наказу від 03.12.2019 №2963 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», відповідно до якого за вчинення дисциплінарного проступку старшого техніка-криміналіста слідчого відділення Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції;
- скасування, як незаконного, наказу від 11.12.2019 №303 о/с «По особовому складу» про звільнення позивача зі служби в поліції відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»;
- зобов'язання відповідача поновити позивача на службі в поліції на посаді старшого техніка-криміналіста слідчого відділення Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи із середньоденного заробітку - 210,10грн.
Позов мотивовано відсутністю правих підстав для прийняття спірних наказів та твердженням про порушення процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Позивач зазначає, що службове розслідування, за наслідками якого складені спірні накази, призначене за відсутності законних підстав. Стверджує, що йому не надали можливості ознайомитись із службовим розслідуванням, а звільнення відбулось у період лікарняного. Крім того, дисциплінарне стягнення не відповідає ступеню проступку та вини, застосоване необ'єктивно та упереджено. Не враховані позитивні характеристики позивача. Також наведені у висновку службового розслідування порушення правил дорожнього руху є лише припущеннями, оскільки не підтверджені належними доказами. Працівники Патрульної поліції не зупиняли автомобіль позивача та не фіксували факту порушення правил дорожнього руху та керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння. Ці висновки гуртуються лише на показаннях зацікавлених осіб, які утримували позивача біля його будинку та викликали поліцію. З огляду на викладені обставини, дисциплінарне стягнення накладене на позивача незаконно.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано накази Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 03.12.2019 №2963 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та від 11.12.2019 №303 о/с «По особовому складу» щодо звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Черкаській області поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого техніка-криміналіста слідчого відділення Золотоніського Відділу поліції ГУНП в Черкаській області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 23 378,55 грн. Відмовлено у задоволенні позовної вимоги про скасування наказу від 02.12.2019 №2942 «Про призначення та проведення службового розслідування, формування дисциплінарної комісії».
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час прийняття рішення порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки не враховано, що факт скоєння дисциплінарних проступків старшим сержантом поліції ОСОБА_1, який згідно примітки до ст. 50 Закону України «Про запобігання корупції» займає відповідальне становище, підриває авторитет Національної поліції в цілому, викликає негативне ставлення громадськості до поліцейських і викликає значний суспільний резонанс. Своїми діями старший сержант поліції ОСОБА_1 вчинив проступки, несумісні з подальшим проходженням служби в Нацполіції.
Отже, апелянт вважає, що оскільки підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став дисциплінарний проступок, який компрометує звання поліцейського та підриває авторитет національної поліції, його звільнення відбулося у відповідності до вимог чинного законодавства.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про поновлення позивача на посаді.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомили. Апелянтом клопотання про розгляд справи за участі його представника не подано.
Від представника позивача 26.05.2020 р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що на території України діє карантин, а тому ані позивач, ані його представник не мають можливості з'явитися у призначене судове засідання з огляду на відсутність транспортного сполучення.
Колегія суддів відхиляє заявлене представником позивача клопотання, виходячи із наступного.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 р. N 211 установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. N 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» дія карантину була продовжена шляхом введення з 21.05.2020 р. адаптивного карантину, зокрема, у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, зокрема, дозволяється: з 22 травня: регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб; з 25 травня: - перевезення пасажирів метрополітенами за умови забезпечення перевізником контролю за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, у тому числі виготовлених самостійно.
Зважаючи на те, що судове засідання було призначено на 27.05.2020 р., після запровадження на території України адаптивного карантину, посилання представника апелянта на неможливість прибути в судове засідання у зв'язку із відсутністю транспортних перевезень, колегія суддів визнає необґрунтованим. Інших поважних причини неможливості прибути в судове засідання представником позивача не наведено.
Зважаючи на те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, а також беручи до уваги те, що позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу, з метою недопущення затягування розгляду справи, колегія суддів не вбачає перешкод для подальшого розгляду справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині задоволених позовних вимог, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач з 24.03.2003 р. проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 р. у Національній поліції.
Наказом відповідача від 11.12.2019 р. №303о/с позивача звільнено зі служби в поліції з посади старшого техніка-криміналіста слідчого відділення Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області за п.6 ч.1 ст.77 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Звільненню позивача передував наказ від 03.12.2019 № 2963 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», відповідно до якого позивача звільнено зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог п.2.4 "а" п.2.5 Правил дорожнього руху України, п.1 ч.5 ст.14, п.4 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», ст.18 Закону №580-VIII, пунктів 1, 2, 3 ст.1, ст.12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 ч.1, Розділу 2, пунктів 2, 3 Розділу 4 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179.
Підставою прийняття цих наказів став затверджений 03.12.2019 р. начальником ГУНП в Черкаській області висновок службового розслідування щодо вчинення позивачем порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку (далі - Висновок службового розслідування).
Передумовою для заходів службового розслідування став рапорт заступника начальника відділу ІОС УКЗ ГУНП в Черкаській області - І. Павленка про виявлення факту складення стосовно позивача матеріалів про адміністративні правопорушення. Підставою проведення службового розслідування став наказ начальника ГУНП в Черкаській області від 02.12.2019 №2942, яким призначено службове розслідування та визначено її склад: голова комісії - начальник відділу ІОС УКЗ ГУНП в Черкаській області - майор поліції І. Павленко; члени комісії: старший інспектор з ОД відділу ГУНП Гадайчук Б.В., інспектор відділу ІОС УКЗ ГУНП Хоменко С.Л., оперуповноважений відділу оперативних розробок Черкаського управління ДВБ НП України Гладун В.О. (за згодою).
У Висновку службового розслідування зазначено, що позивач, перебуваючи поза службою у цивільному одязі без табельної зброї, керуючи приватним автомобілем ЗАЗ 110206 днз НОМЕР_1 , рухався бульваром Шевченка у м.Черкаси та на перехресті з вул. Небесна Сотня здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофора, ледве не допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2111 днз НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . У зв'язку з цим останній з пасажирами прослідував за автомобілем позивача та біля будинку №49 на вул. Г.Дніпра у м. Черкаси затримали позивача та викликали поліцію. Під час спілкування з позивачем працівники УПП у м. Черкаси встановили, що він має явні ознаки алкогольного сп'яніння. На вимогу патрульних позивач не пред'явив посвідчення водія, а також у присутності двох свідків відмовився пройти огляд на стан сп'яніння. У зв'язку з цим 30.11.2019 стосовно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП), та постанову серії ЕАК №1808003 про накладення адміністративного стягнення в сумі 425,00грн. за ч.1 ст.126 КУпАП. Опитаний під час службового розслідування позивач заперечив, що 30.11.2019 керував вищевказаним транспортним засобом та зазначив, що за кермом перебував його знайомий ОСОБА_3 , з яким вони їздили за квітами для його матері.
Також вказано, що факт керування позивачем автомобілем ЗАЗ 110206 днз НОМЕР_1 30.11.2019 підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які також зазначили, що позивач поводив себе зухвало, грубо та зверхньо до поліцейських і свідків, мав явні ознаки алкогольного сп'яніння.
Вказані факти та події оцінені відповідачем як вчинення позивачем проступків, не сумісних з подальшим проходженням служби в Національній поліції, з огляду на що видано спірні накази №2963 - щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та №303о/с - ( з урахуванням дат тимчасової непрацездатності позивача) щодо реалізації дисциплінарного стягнення.
Позивач, вважаючи прийняті рішення протиправними, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що призначення службового розслідування є правомірним. Натомість факти керування позивачем транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, проїзду на червоний сигнал світлофора (що саме по собі є порушенням правил дорожнього руху, але щодо цього постанова згідно з вимогами КУпАП не виносилася) не підтверджені жодним належним, допустимим і достовірним доказом. Суд першої інстанції зазначив, що перебування фізичної особи в стані алкогольного сп'яніння в поза робочий час сам по собі не є дисциплінарним проступком.
Крім того, суд врахував, що у провадженні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області перебуває справа № 695/3959/19 щодо оскарження постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення. Також рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/9504/19) від 15.01.2020, яким позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, станом на час вирішення цього спору не набрало законної сили.
Отже, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулось без з'ясування всіх обставин і без належного підтвердження вчинення ним дисциплінарного проступку, що є порушенням вимог ч.6 ст.14 Дисциплінарного статуту, яка передбачає, що службове розслідування проводиться на засадах неупередженості.
Відповідач, що є суб'єктом владних повноважень, не довів правомірності надання ним під час службового розслідування переваги інформації з пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 над поясненнями позивача та ОСОБА_3 . Крім того, не з'ясував причин виявленого обурення позивача діями патрульних щодо вказаних вище обставин. Беручи до уваги посилання в поясненнях інших учасників щодо зухвалої поведінки позивача, висновок службового розслідування не містить посилань на достовірні та допустимі докази таких обставин. Натомість з досліджених матеріалів службової перевірки суд встановив, що у вказаних подіях позивач не повідомляв учасникам про перебування ним на посаді в правоохоронному органі, не вручав свого службового посвідчення, жетона, не був у форменому одязі.
Отже, висновки відповідача про вчинення позивачем дій, які підривають авторитет поліції, є передчасними та необґрунтованими, службове розслідування проведено неповно.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року N 580-VIII (надалі - Закон N 580-VIII).
Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону N 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
На підставі ч. 1 ст.18 Закону N 580-VIII поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно з ч.1 ст.19 Закону N 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України.
Згідно із ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 №893, зареєстрованим Міністерством юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі - Порядок).
Згідно з п.3 Порядку службове розслідування не призначається в разі надходження до органу (підрозділу, закладу, установи) поліції чи закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення. У цьому разі рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.
Підставою для призначення службового розслідування відповідно до ч.4 ст.14 Дисциплінарного статуту є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
На підставі ч. 2 ст.14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
З наведеного випливає висновок, що у разі надходження матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення службове розслідування не призначається. В той же час, колегія суддів вважає, що прийняття рішення на підставі таких матеріалів можливе у разі надходження судового рішення, яким встановлено вину поліцейського, який притягується до адміністративної відповідальності.
Натомість у разі відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, питання щодо притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності повинно бути вирішено шляхом проведення службового розслідування.
Як встановлено судом першої інстанції, наказ від 02.12.2019 № 2942 «Про призначення та проведення службового розслідування, формування дисциплінарної комісії» прийнятий за наслідками подання 02.12.2019 начальнику ГУНП в Черкаській області рапорту заступником начальника відділу ІОС УКЗ ГУНП в Черкаській області І. Павленком про виявлення факту складення стосовно позивача матеріалів про адміністративні правопорушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, та встановлений конфлікт.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач дотримався законодавчих підстав для прийняття вищевказаного наказу про призначення службового розслідування. Суд врахував, що його метою є вчинення заходів з проведення службового розслідування для встановлення відповідно до визначеного законом порядку наявності або відсутності обставин і фактів, які би свідчили допущення особою дисциплінарного проступку. Тому такий наказ не порушує прав позивача, є правомірним та не підлягає скасуванню, а відповідна позовна вимога - задоволенню.
Оцінюючи наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, суд першої інстанції зауважив, що вчинення дій, що підривають авторитет поліції, є оціночною категорією та стосуються саме активної поведінки особи у спосіб, що викликає в оточуючих зневіру та втрату поваги до органу поліції. Водночас з огляду на вимоги ст.19 Конституції України державний орган для з'ясування таких обставин зобов'язаний діяти в порядку, межах і строки, визначених законом.
Відповідно до п.1 розділу V Порядку проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Згідно з частинами 1, 2 ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Отже, службове розслідування повинне здійснюватися об'єктивно, з дотриманням верховенства права, а його висновки повинні ґрунтуватися на належних, допустимих і достовірних доказах щодо відповідних фактів.
Пунктом 7 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту визначено, що до поліцейських може застосовуватися дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Згідно з п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Отже, під час вирішення питання про наявність у діях поліцейського порушення службової дисципліни, суб'єкт владних повноважень має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку шкоду завдано ним (могло бути завдано).
Судом першої інстанції враховано висновки Верховного Суду (далі - ВС) у постанові від 08.05.2019 у справі №807/196/17.
ВС у вказаному рішенні зазначив, що правова оцінка правильності рішення про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях поліцейського є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, а відтак можна робити висновки про правомірність спірного рішення. Дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати склад дисциплінарного проступку в його діях.
З матеріалів службового розслідування, за наслідком якого прийняті спірні накази, суд встановив, що висновок службового розслідування складений наступного дня після прийняття відповідачем наказу про призначення таких дій та створення відповідної комісії. Його висновки ґрунтуються виключно на підставі письмових пояснень та постанов про адміністративне правопорушення. При цьому акцентовано увагу, що всі дії вчинені позивачем у поза робочий час.
Відповідно до п.4 Порядку службове розслідування має встановити:
наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;
наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;
ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;
обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;
відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
вид і розмір заподіяної шкоди;
причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно з письмовими поясненнями позивача, наданими під час проведення службового розслідування, він після добового наряду 29.11.2019 близько 16год. 00хв. прибув до м.Черкаси до матері, яка проживає на вул. Г.Дніпра, 49, кв.29 . Приблизно опівночі 30.11.2019 позивач зателефонував своєму товаришу ОСОБА_3 із проханням проїхати на автомобілі позивача щоб придбати квіти для матері, на що останній згодився. Після повернення до будинку товариш пішов додому, а позивач, перебуваючи біля під'їзду, помітив, як до його авто наблизився автомобіль ВАЗ, з якого вийшли 4 особи. У подальшому вони затримували позивача, тримали його за руки, не давали йти додому. Через деякий на місце події прибули працівники патрульної поліції, які склали матеріали про адміністративне правопорушення, з якими позивач категорично не згоден, оскільки не керував транспортним засобом.
У письмових поясненнях, відібраних під час службового розслідування, ОСОБА_3 підтвердив, що позивач приблизно опівночі 30.11.2019 зателефонував йому із проханням проїхати на автомобілі позивача придбати квіти для матері. За кермом був ОСОБА_3 . Після повернення до будинку, в якому проживає мати позивача, він пішов до своєї дружини. Інші події йому не відомі.
У письмових поясненнях ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 зазначено, що позивач керував автомобілем ЗАЗ 110206 днз НОМЕР_1 , на перехресті бульвару Шевченка з вул. Небесна Сотня здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофора та ледве не допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2111 днз НОМЕР_2 , на якому вони рухались. Після чого вони викликали поліцію та почали переслідування вказаного авто позивача, яке наздогнали на вул. Г.Дніпра біля будинку №49. З автомобіля вийшов (як пізніше з'ясувалось) ОСОБА_1 та почав їх ображати, а від нього було чути різкий запах алкоголю. Через 10 хв. під'їхав екіпаж патрульної поліції, які йому запропонували пройти огляд на стан сп'яніння, від чого позивач відмовився. У зв'язку з цим складений протокол про адміністративне правопорушення.
Під час службового розслідування відібрані пояснення поліцейських УПП в м. Черкаси Тітаренко Л.В. , Горьового О.М. Шульжик О.В. , які брали участь у подальших вказаних подіях.
Вони повідомили, що у складі патрульного екіпажу АГАТ-106 здійснювали патрулювання м.Черкаси. Близько 01 год. 17 хв. на службовий планшет надійшло повідомлення "Порушення ПДР". Прибувши за адресою м. Черкаси на вул . Г.Дніпра, 49 заявник ОСОБА_4 та інші свідки повідомили, що позивач, керуючи автомобілем ЗАЗ 110206 днз НОМЕР_1 , рухався бульваром Шевченка у м. Черкаси та на перехресті з вул.Небесна Сотня здійснив проїзд на червоний сигнал світлофора, ледве не допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2111 днз НОМЕР_2 . Під час спілкування з позивачем виявлено, що він має явні ознаки алкогольного сп'яніння. На їх вимогу позивач не пред'явив посвідчення водія, а також у присутності двох свідків відмовився пройти огляд на стан сп'яніння. Також зазначили, що під час спілкування позивач поводив себе зверхньо та неадекватно, виражався нецензурною лайкою в бік поліцейських та свідків. На запитання чи був позивач за кермом відповідав "Ні", хто був за кермом відповідав "Не знаю". У зв'язку з цим стосовно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, та постанову серії ЕАК №1808003 про накладення адміністративного стягнення в сумі 425,00грн. за ч.1 ст.126 КУпАП.
Отже, поліцейські УПП в м. Черкаси Тітаренко Л.В ., Горьовий О.М. Шульжик О.В. не зупиняли транспортний засіб позивача за порушення правил дорожнього руху, не були очевидцями того, що позивач керував вищевказаним транспортним засобом, у т.ч. в стані алкогольного сп'яніння, порушив правила дорожнього руху, проїжджаючи на заборонений сигнал світлофора, а такі їх твердження та рішення грунтуються виключно на поясненнях третіх осіб, не були перевірені у встановленому законом порядку. Отже, вимоги патрульних у позивача надати посвідчення водія, пройти тест на алкогольне сп'яніння відбувалися без встановлення ними засобами фіксації безпосередніх фактів вчинення ним правил дорожнього руху. Крім того вони не перевіриляли обгрунтованість пояснень позивача щодо таких обставин.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки спірні події розпочаті в нічний час і патрульні взяли в них участь після зустрічі позивача з 4-ма фізичними особами під будинком, а не в процесі руху транспортних засобів учасників, вимагання працівниками поліції від позивача, що не перебував у цей період на службі, посвідчення водія та пройти тест на алкогольне сп'яніння виглядають спірними та потребували детального з'ясування відповідачем, у т.ч. щодо законності дій зазначених 4 фізичних осіб.
Факти керування позивачем транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, проїзду на червоний сигнал світлофора (що саме по собі є порушенням правил дорожнього руху, але щодо цього постанова згідно з вимогами КУАП не виносилася) не підтверджені жодним належним, допустимим і достовірним доказом. У будь якому випадку перебування фізичної особи в стані алкогольного сп'яніння в поза робочий час саме по собі не є дисциплінарним проступком.
Крім того, суд врахував, що у провадженні Золотоніського Міськрайонного суду Черкаської області перебуває справа №695/3959/19 щодо оскарження постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення. Також рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/9504/19) від 15.01.2020, яким позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, станом на час вирішення цього спору не набрало законної сили. Зазначене свідчить, що відповідач визнав підтвердженими обставини, оцінку яким не надано судами.
Отже, на думку суду першої інстанції, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулось без з'ясування всіх обставин і без належного підтвердження вчинення ним дисциплінарного проступку, що є порушенням вимог ч.6 ст.14 Дисциплінарного статуту, яка передбачає, що службове розслідування проводиться на засадах неупередженості.
Однак, колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції, оскільки відповідно до постанови Придніпровського районного суду м.Черкас від 15.01.2020 р., залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 21.02.2020 р., яка набрала законної сили 21.02.2020 р. у справі № 711/9504/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Судом у вказаній вище справі встановлено, що поліцейський, запідозривши ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, запропонував йому пройти огляд на стан сп'яніння з використанням технічного засобу, на що водій відмовився, а також відмовився після цього пройти такий огляд в закладі охорони здоров'я. На диску містяться кілька відеофайлів, номери яких для зручності вказуються за останніми чотирма цифрами. Зокрема, в папці № 115 на відеофайлі № 0313 зафіксовано, що в період часу 01 год. 35-37 хв. поліцейський неодноразово пропонує ОСОБА_1 пройти такий огляд. Це ж саме зафіксовано на відеофайлі № 0305, де о 01 год. 41 хв. ОСОБА_1 категорично відмовляється від проходження огляду.
Цим, а також поясненнями свідків, спростовуються доводи ОСОБА_1 про порушення поліцейськими порядку проведення його огляду на стан сп'яніння.
Незважаючи на те, що вказані свідки не могли пригадати те, чи роз'яснювались поліцейським ОСОБА_1 його права та обов'язки, на відеофайлі № 0313 є запис про те, що о 01 год. 34 хв. поліцейський виконує вказану дію, але ОСОБА_1 своєю поведінкою перешкоджає йому в цьому.
Показання свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_4 про відмову ОСОБА_1 підписати протокол об'єктивно підтверджено відеозаписами про те, що ОСОБА_1 неодноразово намагався піти з місця складення протоколу і акцентував увагу на тому, що він не затриманий і може вільно пересуватись. Зокрема, на файлі № 0305 о 01 год. 42 хв. поліцейська пояснює, що ОСОБА_1 повинен перебувати на місці до завершення складання протоколу про адміністративне правопорушення, а на файлі № 0162 (папка № 129) зафіксовано, що о 01 год. 42 хв. ОСОБА_1 відмовляється підписувати протокол.
При розгляді справи допитано свідка ОСОБА_3 , який показав, що на прохання ОСОБА_1 керував автомобілем і відвозив ОСОБА_1 за квітами, а потім повернувся до будинку матері ОСОБА_1 , після чого віддав ключі від автомобіля і направився до дружини, яка чекала його в іншому місці. З показань свідка він рухався іншим маршрутом, ніж зазначили допитані свідки.
Ці показання свідка визнані недостовірними, оскільки спростовуються наведеними у постанові показаннями інших свідків, зокрема ОСОБА_5 , який пояснив, що у процесі переслідування автомобіля, який зупинився на перехресті, він підійшов до нього і добре розгледів ОСОБА_1 , який сам перебував у салоні і керував транспортним засобом.
Суд зазначив, що показання свідка є нелогічні: він не міг пояснити причину, з якої він уночі, незважаючи на те, що його чекала дружина і їм необхідно було їхати додому в інший населений пункт, возив ОСОБА_1 по місту, хоча ОСОБА_1 має посвідчення водія і з показань свідка та самого ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Свідок ОСОБА_3 проживає за тією ж адресою, за якою зареєстрований сам ОСОБА_1 , і явно зацікавлений у позитивному вирішенні справи для ОСОБА_1 .
Таким чином, вищевказаним судовим рішенням доведена вина позивача у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З метою урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, зареєстрованим Міністерством юстиції України 06.12.2016 за №1576/29706, затверджені Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила).
Розділом ІІ вказаних Правил врегульовані вимоги до поліцейського під час виконання службових обов'язків.
Посилання суду першої інстанції на те, що службовим розслідуванням встановлено, що події щодо позивача відбувалися поза його робочим часом і не при виконанні таких обов'язків, що унеможливлює застосування положень Дисциплінарного статуту, колегія суддів вважає помилковим, оскільки відповідно до ч. 2 розділу IV Правил незалежно від посади чи звання у відносинах із населенням поліцейський зобов'язаний: бути тактовним та доброзичливим; висловлювати вимоги чи зауваження, що стосуються особи, у ввічливій та переконливій формі; надати можливість особі висловити власну думку; до всіх потерпілих від злочинів або інших правопорушень проявляти повагу, охороняти їх безпеку та право на невтручання в особисте життя. За будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що висновки відповідача про вчинення позивачем дій, які підривають авторитет поліції, є обґрунтованими, службове розслідування проведено повно.
Підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Неознайомлення позивача із висновками службового розслідування в даному випадку не може бути підставою для скасування оскаржуваних наказів, оскільки вина позивача є доведеною судовим рішенням у справі № 711/9504/19.
Інші доводи представника позивача щодо порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування не знайшли свого відображення у матеріалах справи. Доводи наведені ним у відзиві на апеляційну скаргу щодо порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування є відмінними від тих, що зазначені в позовній заяві, а тому не підлягають оцінці під час апеляційного перегляду судового рішення.
Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що звільнення відбулося під час його перебування на лікарняному, оскільки відповідно до копії листка непрацездатності наявного в матеріалах справи позивач перебував на лікарняному з 03.12.2019 р. по 10.12.2019 р. Натомість наказ про його звільнення було видано 11.12.2019 р., тобто після його виходу із лікарняного.
Також не заслуговують на увагу доводи представника позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, стосовно відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження повноважень начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області Куратченка М., оскільки відповідно до інформації, розміщеної у відритому доступі на сайті Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань саме Куратченко М. є керівником, а відтак має законні повноваження на підписання апеляційної скарги.
Відповідно до п. 5.26 Національного стандарту України «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи. Перелік документів, на які ставлять відбиток печатки, визначає організація на підставі нормативно-правових актів. Його подають в інструкції з діловодства організації.
Таким чином обов'язковість скріплення документа печаткою має бути передбачена відповідним нормативно-правовим актом або передбачена Інструкцією з діловодства організації.
З урахуванням вищевикладеного є необґрунтованими посилання представника позивача на відсутність печатки на апеляційній скарзі, оскільки як положеннями ст. 296 КАС України так і чинним законодавством такого обов'язку не передбачено. Відсутність печатки на апеляційній скарзі за наявності оригіналу підпису керівника на ній, не тягне за собою настання юридичних наслідків у формі невідповідності такої апеляційної скарги вимогам ст. 298 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Зі змісту присяги працівника поліції слідує, що його поведінка має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.
Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
З цього приводу слід також зазначити, що позивач не вжив жодних заходів щодо недопущення керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено судовим рішенням, не запобіг вчиненню правопорушенню, не повідомив чергову частину органу поліції про вказані події, не доповів про них безпосередньому керівнику, що є прямим порушенням Дисциплінарного статуту та Присяги поліцейського.
Законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Отже, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов'язана із діями, які були виявлені під час розгляду питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 317 КАС України апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в цій частині, оскільки судом при вирішенні справи порушено норми матеріального права. В решті рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року скасувати в частині:
"Визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 03.12.2019 №2963 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та від 11.12.2019 №303 о/с «По особовому складу» щодо звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого техніка-криміналіста слідчого відділення Золотоніського Відділу поліції ГУНП в Черкаській області.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 23 378,55 гривень, допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за вимушений прогул у межах суми стягнення за один місяць" та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Я.М. Собків