Справа № 620/2921/19 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.
27 травня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Бабенка К.А. та Собківа Я.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.06.2019 року № 163595-5106-2513.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, а клопотання Головного управління ДПС у Чернігівській області про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням осіб залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 надано в постійне користування для створення селянського/фермерського/ господарства земельну ділянку площею 35 га ріллі за рахунок земель запасу, розташованих на території Берлозівської сільської Ради народних депутатів, що підтверджується копією архівної виписки з протоколу третьої сесії 22 скликання Козелецької районної Ради народних депутатів від 06 квітня 1995 року (а.с. 14).
Листом від 05.02.2019 року Ніжинська місцева прокуратура Чернігівської області повідомила ГУ ДФС в Чернігівській області про те, що згідно державного акту на право постійного користування землею серії 11-ЧН №000062, виданого Козелецькою районною радою народних депутатів 28.02.200 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 19 , ОСОБА_1 28.02.2000 року надано у постійне користування земельну ділянку площею 35,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Берлозівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області (а.с.39).
На запит щодо надання нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, переданої ОСОБА_1 , листом від 05.03.2019 року № 8.25-027-1524/166-19 відділ у Козелецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області повідомив ГУ ДФС в Чернігівській області про неможливість надати нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, що знаходиться у постійному користуванні гр. ОСОБА_1 на території Берлозівської сільської ради площею 35,00 га за відсутності даних у Державному земельному кадастрі. Одночасно надано інформацію, що середня грошова оцінка ріллі по Чернігівській області станом на 01.01.2016 року становить 24 423,15 грн., станом на 01.01.2017 року - 24 423,15 грн., станом на 01.01.2018 року - 23 873,10 грн., станом на 01.01.2019 року - 24 065,00 грн. (а.с.38).
На підставі інформації, викладеної у вищевказаному листі, ГУ ДФС в Чернігівській області 29.06.2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 163595-5106-2513, якими, згідно з пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п. 286.5 ст. 286 розділу XII ПК України, позивачу визначено зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб (податковий період - 2019 рік) в розмірі 42 113,75 грн. (а.с.11).
Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України, однак рішенням про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення (а.с.12).
Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з п.п.14.1.72. п.14.1 ст.14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).
Підпунктом 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно з п.269.1 ст.269 ПК України платниками земельного податку є: 269.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.2. землекористувачі.
Відповідно до п.270.1 ст.270 ПК України об'єктами оподаткування є: 270.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; 270.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Пунктом 271.1 статті 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є: 271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Відповідно до п.271.2 ст.271 ПК України (в редакції чинній до 01.01.2019) рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно п.271.2 ст.271 ПК України (в редакції чинній з 01.01.2019) рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно з абз.1 п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
У підпункті 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дані державного земельного кадастру це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
Згідно з абз.2 п.286.1 ст.286 ПК України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 року №1386 затверджено Порядок подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів.
Пунктами 4, 9, 10 цього Порядку передбачено, що Держгеокадастр та Мін'юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:
- Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача;
- Мін'юст - про землевласників або землекористувачів, зокрема про найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), назву, номер та дату правовстановлюючого документа, кадастровий номер земельної ділянки, площу відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дату державної реєстрації речового права, цільове призначення, місцезнаходження земельної ділянки (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), розмір частки у праві спільної власності на земельну ділянку (у разі коли майно належить на праві спільної часткової власності), а також про об'єкти незавершеного будівництва.
Подання інформації ДФС та/або її територіальним органам здійснюється на безоплатній основі в електронній формі. Формати інформаційних файлів, регламент передачі інформації про зміну даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків, форма журналів обліку переданих та отриманих інформаційних файлів визначаються спільними актами Мін'юсту і Мінфіну.
Інформація, що надійшла до ДФС та її територіальних органів, вноситься до інформаційних баз даних ДФС та використовується з урахуванням вимог, передбачених для інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Згідно з п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня. (пункт 287.2 статті 287 ПК України)
Так, суд встановив, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 29.06.2019 року № 163595-5106-2513, позивачу нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 42 113,75 грн.
Проте, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутня інформація щодо дати державної реєстрації права користування позивача земельною ділянкою.
Згідно з ч.1 ст.193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Відповідно до статті 194 Земельного кодексу України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
Згідно з ч.1 ст. 38 Закону України "Про державний земельний кадастр" відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.
Частиною 3 статті 38 Закону України "Про державний земельний кадастр" передбачено, що для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі.
Згідно з п.п.14 п.24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, до Державного земельного кадастру вносяться відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.
Так, відповідачем в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано документи, які посвідчують прав власності/користування такими земельними ділянками, за якими відносно позивача прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Крім того, відповідачем також не надано пояснень (доказів), з яких можливо встановити відносно якої (их) саме земельної ділянки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до положень статей 1, 18, 23 Закону України "Про оцінку земель" від 11 грудня 2003 року № 1378-IV для нормативної грошової оцінки земельної ділянки - дата, вказана в технічній документації; нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами; оціночні процедури - дії (етапи), виконання яких у певній послідовності дає можливість провести оцінку земельної ділянки; Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що належним доказом нормативної грошової оцінки земельної ділянки є витяг з технічної документації про її нормативну грошову оцінку, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Отже, не можуть вважатися належними доказами щодо правильності здійсненого відповідачем розрахунку земельного податку, площі земельної ділянки, за яку було нараховано податкові зобов'язання із земельного податку, інформація щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, викладені у листі Держгеокадастру.
Натомість податковий орган визначаючи позивачу податкове зобов'язання керувався даними, які містяться у листі від 05.03.2019 року № 8.25-027-1524/166-19, який не є належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розумінні Закону № 1378-IV.
Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №805/2108/17-а.
Враховуючи викладене та обставини, встановлені при розгляді справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач має приймати рішення у спосіб визначений вищевикладеними нормами, тобто на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та додавати до податкового повідомлення-рішення розрахунок податкового зобов'язання.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем наведених правових норм, що свідчить про невиконання вказаного інструменту принципу правової визначеності.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: