Справа № 320/4300/19 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.
27 травня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В.,Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач) про визнання неправомірною відмову у здійсненні перерахунку пенсії згідно довідки ПАТ "Миронівське АТП 13243" від 04.01.2018 року № 3; зобов'язання здійснити перерахунок, призначення та виплату пенсії виходячи з суми заробітної плати чоловіка ОСОБА_2 за період роботи в зоні відчуження з 13.03.1987 року по 28.03.1987 року, відповідно до довідки ПАТ "Миронівське АТП 13243" від 04.01.2018 року № 3, з урахуванням вимог п.п. 4 п. 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, починаючи з 16.04.2019 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що невід'ємною складовою підстав та порядку перерахунку пенсії є беззаперечне підтвердження відомостей, що містяться в довідці, відповідними первинними документами бухгалтерського обліку про тривалість робочого дня та місце її виконання. Так як довідка від 04.01.2018 року була видана на підставі рішення Миронівського районного суду Київської області, то відомості в ній ніяким чином не можуть підтверджуватися первинними документами бухгалтерського обліку, які існували на час виконання чоловіком позивачки робіт пов'язаних з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС. Крім того, апелянт зазначив, що в матеріалах справи наявна відомість виплати перерахованої заробітної плати ліквідаторам на Чорнобильській АЕС за 1986-1987 року згідно рішень Миронівського районного суду в листопаді 2018 року, в якій зокрема наявний підпис ОСОБА_2 про отримання заробітної плати. Проте, фактично ОСОБА_2 ніяким чином не міг отримати перераховану заробітну плату за ліквідацію наслідків на Чорнобильській АЕС в листопаді 2018 року, оскільки згідно свідоцтва про смерть Серія - НОМЕР_2 від 03.08.2012 року він помер ще у 2012 році.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 14.02.2003 року, вкладкою № НОМЕР_4 виданою Київською обласною державною адміністрацією. Крім того ОСОБА_2 був інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 від 14.01.2008 року.
Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 03.08.2012 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно експертного висновку від 23.10.2012 року № 489 складеного Київською регіональною міжвідомчою експертною комісією на засіданні № 08/12 від 23.10.2012 року, смерть ОСОБА_2 є наслідком захворювання, що пов'язане з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
ОСОБА_1 (позивач) є дружиною померлого ОСОБА_2 та має статус дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 1, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_6 , виданим Київською обласною державною адміністрацією.
Судом першої інстанції встановлено, що у 1987 році чоловік позивача ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Миронівським автотранспортним підприємством 09042 Київського обласного автоуправління (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Миронівське автотранспортне підприємство 13243»), займав посаду водія.
У період часу з 13.03.1987 року по 28.03.1987 року позивач знаходився у відрядженні в зоні відчуження, працював у населених пунктах Копачі, Припять, Лелев Київської області по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, здійснював перевезення вахт будівельників по об'єктах будівництва АЕС.
Згідно маршрутного листа виданого ПАТ "Миронівське АТП 13243" у вказаний період чоловік позивача працював 14 годинний робочий день без вихідних днів і виконував роботи по перевезенню вахт будівельників по об'єктах будівництва Чорнобильської АЕС, що підтверджується.
Крім того, згідно довідки від 08.07.2003 року № 108 ОСОБА_2 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у періоди з 30.07.1986 року по 13.08.1986 року, та з 10.11.1987 року по 28.11.1987 року.
Зі змісту довідки про заробітну плату № 34 від 03.02.2003 року ОСОБА_2 нарахована заробітна плата за роботу в зоні відчуження у період часу з 13.03.1987 року по 28.03.1987 року без збільшення тарифної ставки на 100 % та не нарахована премія в розмірі 60% тарифної ставки.
За для поновлення порушених прав ОСОБА_2 шляхом перерахунку заробітної плати за роботу в зоні відчуження, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.
Рішенняv Миронівського районного суду Київської області від 26.12.2017 року у справі № 371/1156/17, яке набрало законної сили, зобов'язано приватне акціонерне товариство «Миронівське автотранспортне підприємство 13243» здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_2 шляхом збільшення на 100 % тарифної ставки за період з 13.03.1987 року по 28.03.1987 року та нарахувати премію в розмірі 60 % тарифної ставки (посадового окладу) за період з 13.03.1987 року по 28.03.1987 року; зобов'язати приватне акціонерне товариство «Миронівське автотранспортне підприємство 13243» надати ОСОБА_1 нову довідку про заробітну плату ОСОБА_2 встановленого зразка за період виконання ним робіт з ліквації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС з 13.03.1987 року по 28.03.1987 року.
На виконання рішення Миронівського районного суду Київської області від 26.12.2017 року у справі № 371/1156/ ПАТ «Миронівське автотранспортне підприємство 13243» видало Наказ №15 від 04.01.2018 року «Про проведення перерахунку заробітної плати ліквідатору аварії на ЧАЕС ОСОБА_2 та довідку від 04.01.2018 року № 03 про грошове забезпечення одержане особою за роботу в зоні відчуження в 1986-1990.
У вказаній довідці зазначено, що ОСОБА_2 отримував грошове забезпечення у розмірі 2 327,82 грн., яке включало також і премію, доплату за роботу у вихідні дні, а також нічний час.
Також суд встановив, що позивач за березень 1987 року отримав окрім посадового окладу 400 карбованців премії, а також 1311,79 карбованців оплати роботи в надурочний час, святкові та неробочі дні, що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю.
Відповідно до відомості про перерахунки заробітної плати ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС за 1986-1987 згідно із рішенням Миронівського районного суду коефіцієнт кратності ОСОБА_2 становить 3,357.
16.04.2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою № 101 в якій просила провести перерахунок пенсії на підставі довідок виданих ПАТ "Миронівське АТП 13243" відповідно до рішення Миронівського районного суду Київської області від 26.12.2017 року у справі № 371/1156/17.
Листом від 06.06.2019 року № 87/1-02 відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку з огляду на відсутність підстав, повідомивши, що для обчислення пенсії на підставі наданої довідки немає правових підстав. Позивачу також повідомлено, що в матеріалах пенсійної справи вже міститься довідка №34 від 03.02.2003 року, видана ВАТ «Миронівське автотранспортне підприємство 13243» про заробітну плату, одержану за роботу у зоні відчуження у 1986 році, на підставі якої і проведено перерахунок пенсії.
Не погодившись з діями відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Частиною третьою цієї статті визначено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Статтею 57 Закону №796-XII передбачено, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Уряд постановою №1210 затвердив Порядок, який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону №796-XII. Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.).
Заробітна плата для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи (пункт 2 Порядку №1210).
Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Порядку № 1210 у разі, коли особа пропрацювала у зоні відчуження менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється, виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження.
Підпунктом 4 пункту 3 Порядку №1210 встановлено, що у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження: менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.
Таким чином, призначення пенсії та її розмір ставляться в залежність від заробітку, фактично отриманого працівником у період його роботи в зоні відчуження.
Відповідно до статті 15 Закону №796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).
Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Зміст зазначених норм права свідчить, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. При цьому, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 17 березня 2015 року у справі № 21-11а15, від 15 грудня 2015 року у справі № 2-а/576/29/14, Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 358/1179/17, від 17 квітня 2018 року № 376/2559/17.
Після аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року Уряд колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом «таємно» щодо оплати праці осіб-ліквідаторів. Після зняття грифа «таємно» та для «службового користування» стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати не були враховані вимоги нормативних матеріалів: розпорядження РМ СРСР від 17 травня 1986 року № 964; постанова Ради Міністрів СРСР від 7 травня 1986 року № 524-156; розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031; постанова Ради Міністрів СРСР від 5 червня 1986 року № 655-195; постанова Ради Міністрів УРСР від 10 червня 1986 року № 207-7 та ін.
У вищеназваних нормативно-правових актах йдеться про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь на роботах пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов'язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Постановою Ради Міністрів СРСР, Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 5 червня 1986 року № 665-195 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і попередженням забруднення навколишнього середовища», надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам проводити оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964.
Оплата праці робітників і службовців, відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори, за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно абзацу 4 пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 (абз. 4 п.п. 1 п. 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207/7), провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.
Якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження зменшувався на одиницю.
Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60 % тарифної ставки (окладу) на місяць (підпункт 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7).
Як вбачається з матеріалів справи, довідка від 04.01.2018 року № 03 видана на виконання рішення суду, яким зобов'язано приватне акціонерне товариство «Миронівське автотранспортне підприємство 13243» здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_2 шляхом збільшення на 100 % тарифної ставки за період з 13.03.1987 року по 28.03.1987 року та нарахувати премію в розмірі 60 % тарифної ставки (посадового окладу) за період з 13.03.1987 року по 28.03.1987 року, а також зобов'язано надати ОСОБА_1 нову довідку про заробітну плату ОСОБА_2 встановленого зразка за період виконання ним робіт з ліквації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС з 13.03.1987 року по 28.03.1987 року.
Пунктом 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1 орган, що призначає пенсію, має право в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі документів для призначення (перерахунку) пенсії. Такі перевірки не є плановими, а тому можуть проводитись Пенсійним фондом в будь-який час. Пенсійний фонд проводить зустрічну перевірку на підставі первинних бухгалтерських документів, за результатами якої складається акт перевірки щодо достовірності довідки про заробітну плату. У разі встановлення розбіжностей у сумах з наданим документом вираховується сума надміру сплачених коштів (переплата) або ж здійснюється перерахунок пенсії з метою її підвищення.
Згідно зі статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Виходячи з викладеного, відповідач наділений повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів. Ці повноваження можуть бути реалізовані шляхом відповідних запитів, витребування первинних документів щодо підтвердження виплаченої заробітної плати за роботу в зоні ЧАЕС, проведення фактичних перевірок тощо.
У матеріалах справи відсутні докази вчинення таких дій, чи будь- яких інших активних дій з боку відповідача.
Колегія суддів зазначає, що обов'язок збереження всіх первинних бухгалтерських документів за 1986 рік, зокрема, документів щодо виплати заробітної плати та відрядження позивача у зону відчуження, за часів існування Радянського Союзу, де всі документи та сама подія - аварія на ЧАЕС були тривалий час засекречені, не може бути покладено на позивача, як і поставлено під сумнів їх існування, адже наслідки у вигляді ушкодженого здоров'я, причинний зв'язок втрати якого поставлено в пряму залежність від участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС уповноваженими та компетентним органами, є тим прямим та безперечним доказом, який свідчить про наявність права на отримання належного рівня пенсійного та соціального забезпечення як такого.
З огляду на викладене колегія суддів вважає необґрунтованими твердження відповідача про непідтвердження первинними документами відомостей, що містяться в довідці від 04.01.2018 року № 03, оскільки відповідачем не проводилась перевірка щодо достовірності відображених сум.
Крім того, вказана довідка видана на підставі судового рішення, яке є обов'язковим до виконання, і до неї внесені саме ті складові, які зобов'язано судом.
Верховний Суд у постановах неодноразово зазначав, що визначальним для врахування заробітної плати, отриманої за роботу в зоні відчуження для обчислення пенсії є саме фактичне отримання особою сум заробітної плати (постанови Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі №358/1179/17, від 17.04.2018 року у справі №376/2559/17, від 25.09.2018 року у справі №539/1386/17 та від 10.07.2019 року у справі №539/2726/16-а.
В даному випадку у матеріалах справи наявна відомість виплати перерахованої заробітної плати ліквідаторам на Чорнобильській АЕС за 1986-1987 року згідно рішень Миронівського районного суду в листопаді 2018 року, в якій зокрема наявний підпис навпроти ОСОБА_2 про отримання заробітної плати.
Доводи апелянта про те, що фактично ОСОБА_2 ніяким чином не міг отримати перераховану заробітну плату за ліквідацію наслідків на Чорнобильській АЕС в листопаді 2018 року, оскільки згідно свідоцтва про смерть Серія - НОМЕР_2 від 03.08.2012 року він помер ще у 2012 році, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки таке право на час видачі перерахованої заробітної плати належало ОСОБА_1 , яка має статус дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 1, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Враховуючи викладені обставини у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують мотивів, покладених судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення, й не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судом обставин справи.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 27.05.2020 року.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: В.В.Файдюк
Є.І.Мєзєнцев