П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/3984/19
Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
при секретарі - Пальоній І.М.,
за участю: представника Одеського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та Офісу великих платників податків ДПС - Олійник Лесі Олександрівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» до Одеського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та Офісу великих платників податків ДПС про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування вимоги,-
В листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» (далі ТОВ) звернулось до суду з вказаним позовом та просило: визнати протиправною бездіяльність Одеського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби щодо нездійснення ідентифікації перерахованих грошових коштів у розмірі 2732499, 48 грн. у якості оплати ТОВ єдиного внеску; зобов'язати Одеське управління Офісу великих платників податків ДПС ідентифікувати перераховані грошові кошти у розмірі 2732499,48 грн. у якості оплати ТОВ єдиного внеску та відобразити зазначені платежі у розмірі 2732499,48 грн. в інтегрованій картці платника податку; визнати протиправною та скасувати в повному обсязі вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-221-49 від 05 листопада 2019 року у розмірі 611679,29 грн..
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року, на відповідне клопотання відповідача, провадження у даній справі було закрито.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ТОВ подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що ухвалу судом першої інстанції винесено з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення в частині з огляду на таке.
Так, приймаючи спірну ухвалу суд першої інстанції посилався на п.8 ч.1 ст.238 КАС України та виходив з того, що відповідачем самостійно повністю поновлено права позивача у спірних правовідносинах, оскільки все, про що просив позивач по цій справі, відповідачем вже самостійно виконано.
Колегія суддів не повною мірою погоджується з вказаними висновками та зазначає таке.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в жовтні 2019 року ТОВ не мав змоги платити єдиний внесок з власного банківського рахунку у зв'язку з арештом рахунків державним виконавцем.
З метою виконання зобов'язання перед бюджетом та соціальними фондами, ТОВ було укладено договір доручення з ТОВ «Ліквід Карго Термінал», яке у період з 07 жовтня 2019 року по 16 жовтня 2019 року сплатило від імені позивача єдиний соціальний внесок на суму 2732499,48 гривень.
Разом з тим, податковим органом не було враховано зазначені кошти на особовому рахунку ТОВ (внаслідок чого у позивача, на думку податкового органу, виникла заборгованість з єдиного внеску) та направлено на адресу ТОВ вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-221-49 зі сплати єдиного внеску на суму 611 679,29 гривень.
Не погоджуючись з не врахуванням зазначених коштів на особовому рахунку та з вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ю-221-49, ТОВ з вернулось з даним позовом до суду.
З аналізу прохальної частини позову вбачається за можливе розмежувати позовні вимоги на дві умовно окремі групи, а саме: щодо ідентифікації податковим органом перерахованих грошових коштів у розмірі 2732499, 48 грн. у якості оплати ТОВ єдиного внеску та щодо визнання протиправною та скасування в повному обсязі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-221-49 від 05 листопада 2019 року у розмірі 611679,29 грн..
Стосовно ідентифікації податковим органом перерахованих грошових коштів у розмірі 2732499, 48 грн. у якості оплати ТОВ єдиного внеску колегія суддів зазначає таке.
Так, судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи, зокрема протоколу засідання робочої групи по відпрацюванню штрафних санкцій та пені від 24 грудня 2019 року №10 (а.с.195-136), вбачається, що 24 грудня 2019 року Одеським управлінням Офісу великих платників податків ДПС проведено засідання робочої групи, на якій прийнято рішення врахувати кошти, сплачені ТОВ «Ліквід Карго Термінал» в сумі 2732499,48 гривень в якості єдиного внеску на рахунок ТОВ.
Також, згідно рішення №10/28-10-53-10 від 24 грудня 2019 року (а.с.198) вирішено скасувати всі штрафи та пені ТОВ.
Крім того, матеріали справи містять копію інтегрованої картки платника податків ТОВ (а.с.149-153), згідно якої спірні грошові кошти у розмірі 2732499, 48 грн. було зараховано на інтегровану картку платника податків позивача шляхом перерознесення сум в межах одного бюджетного рахунку згідно відповідних платіжних доручень.
Наведені обставини, на думку колегії суддів, свідчать про реалізацію податковим органом ідентифікації (в податковому та правовому сенсі) перерахованих грошових коштів у розмірі 2 732 499, 48 грн. у якості оплати ТОВ єдиного внеску за відповідні періоди.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження в частині вказаних позовних вимог на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України, за яким суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Разом з тим, в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування в повному обсязі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-221-49 від 05 листопада 2019 року у розмірі 611679,29 грн., колегія суддів не вбачає підстав для закриття провадження на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України з огляду на таке.
Так, подаючи клопотання про закриття провадження по справі податковий орган зазначав, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-221-49 від 05 листопада 2019 року є відкликаною в зв'язку з погашенням суми недоїмки.
Положеннями ст.60 ПК України (відкликання податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги) передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:
- сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;
- контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;
- контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;
- рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;
- рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Крім того, положеннями п.6 Розділу VI (порядок стягнення заборгованості з платників) Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну від 20 квітня 2015 року №449, передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:
сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі;
орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки);
вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;
борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 9-11 цього розділу,- у день прийняття органом доходів і зборів рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої статті 25 Закону;
є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі,- у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.
З аналізу спірних правовідносин вбачається, що жодна з правових подій, визначених ст.60 ПК України та п.6 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як підстава для сприймання (в правовому сенсі) спірної вимоги, як відкликаної, ні за формою, ні по суті, станом на час подання зави про закриття провадження, не наступила.
Також, подаючи клопотання про закриття провадження по справі податковий орган посилався на п.6 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме на випадок, коли сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства.
Разом з тим, з урахуванням тієї обставини, що ТОВ «Ліквід Карго Термінал» в період з 07 жовтня 2019 року по 16 жовтня 2019 року сплатив від імені ТОВ єдиний соціальний внесок на суму 2732499,48 гривень, однак, податковим органом спочатку не було враховано зазначені кошти на особовому рахунку ТОВ (внаслідок чого у позивача нібито виникла заборгованість з єдиного внеску), але пізніше відповідач самостійно змінив свою позицію, зарахував грошові кошти у розмірі 2 732 499, 48 грн. на інтегровану картку платника податків (позивача), скасував штрафи та пені, колегія суддів вважає, що вказані кошти на суму 2732499,48 гривень, сплачені ТОВ «Ліквід Карго Термінал» від імені ТОВ як єдиний соціальний внесок, не можуть вважатись сумою боргу (недоїмки) в розумінні податкового законодавства, а перерознесення спірних сум в межах одного бюджетного рахунку згідно відповідних платіжних доручень, не може сприйматись, як самостійне погашення боргу (недоїмки) платником. Натомість, колегія суддів зазначає, що вказана сукупність подій та дій податкового органу повинна сприйматись, як самостійне поновлення відповідачем прав ТОВ, які було порушено на стадії не врахування (ідентифікації) 2732499,48 гривень, сплачених ТОВ «Ліквід Карго Термінал» від імені ТОВ, як єдиний соціальний внесок.
Колегія суддів зазначає, що як ст.60 ПК України, так п.6 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, містять адміністративний механізм для вирішення спірного питання на досудовому рівні шляхом самостійного скасування контролюючим органом раніше прийнятої податкової вимоги, чого ним зроблено не було.
Крім того, колегія суддів зазначає, що не скасування спірної податкової вимоги, однак, з одночасним зарахуванням грошових коштів у розмірі 2732499, 48 грн., не сплата яких і стала підставою для винесення вимоги, на інтегровану картку платника податків (позивача), скасування штрафів та пені, залишає місце для певної правої невизначеності прав та обов'язків ТОВ, що, на думку колегії суддів, є недопустимим та повинно бути усунено шляхом розгляду по суті позовних вимог щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-221-49 від 05 листопада 2019 року.
Також, ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.
З урахуванням наведених висновків, колегія суддів вважає, що при зарахуванні спірних коштів в оплату єдиного внеску, відповідач повинен був діяти однозначно, тобто, таким чином, що не передбачає множинне тлумачення, та зрозуміло вирішити питання щодо спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-221-49 від 05 листопада 2019 року, чого ним зроблено не було.
Таким чином, враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали в частині з прийняттям в цій частині постанови з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду позовних вимог про визнання протиправною та скасування в повному обсязі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-221-49 від 05 листопада 2019 року у розмірі 611679,29 грн..
Керуючись статтями: 238, 308, 309, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» - задовольнити частково, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року - скасувати в частині закриття провадження по справі щодо розгляду позовних вимог про визнання протиправною та скасування в повному обсязі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-221-49 від 05 листопада 2019 року у розмірі 611679,29 грн..
Ухвалити у вказаній частині постанову з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті позовних вимог про визнання протиправною та скасування в повному обсязі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-221-49 від 05 листопада 2019 року у розмірі 611679,29 грн..
В решті ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів лише в частині закриття провадження по справі.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.