П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 814/2567/16
Головуючий в 1 інстанції: Марич Є.В.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Миколаїв
Повний текст судового рішення складений 16.03.2017р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Бітова А.І., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Миколаївського професійного ліцею будівництва та сфери послуг на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року у справі за позовом Миколаївського професійного ліцею будівництва та сфери послуг до Державної фінансової інспекції в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування вимоги та розпорядження, -
02.07.2013р. Миколаївський професійний ліцей будівництва та сфери послуг звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування п.п.2, 6, 7 Вимоги про усунення порушень, попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства від 13.06.2013р. №14-03-14-14/3810; розпорядження від 13.06.2013р. №36 про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунку № НОМЕР_1 за КТКВ 070501 «професійно-технічні навчальні заклади» на строк до 12.07.2013р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач дійшов до помилкових висновків про порушення ліцеєм вимог ст.13 Закону України «Про оцінку земель» щодо не проведення експертної грошової оцінки землі у січні 2012р. для визначення балансової вартості земельної ділянки, як основного засобу. Крім того, висновки про неправомірну оплату комунальних послуг, які спожиті у гуртожитку, де проживають учні ліцею та треті особи, за тарифами визначеними для бюджетних установ не відповідають чинному законодавству.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.10.2013р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014р., визнано протиправними та скасовано п.п.2, 6, 7 Вимоги про усунення порушень, попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства від 13.06.2013р. №14-03-14-14/3810; розпорядження від 13.06.2013р. №14-03-14-14/3810; розпорядження від 13.06.2013р. №36 про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунку № НОМЕР_1 за КТКВ 070501 «професійно-технічні навчальні заклади» на строк до 12.07.2013р.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2016р. скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.10.2013р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.03.2017р. відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017р. скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.03.2017р.; ухвалено у справі нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування пунктів 2, 6, 7 Вимоги; в частині визнання протиправним та скасування розпорядження позов залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 18.03.2020р. скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017р. в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування пунктів 6, 7 Вимоги про усунення порушень, попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства від 13.06.2013р. №14-03-14-14/3810, та справу у цій частині направлено на новий розгляд до П'ятого апеляційного адміністративного суду. В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017р. залишено без змін.
Частково скасовуючи постанову апеляційного суду, Верховний Суд прийшов до висновку про те, що оскаржувана вимога в частині пунктів 6, 7 є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов'язковою до виконання позивачем. Правова природа цієї вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки (зокрема обов'язки) для позивача, відтак наділена рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься), і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом про визнання протиправною та скасування цієї вимоги у частині пунктів 6 та 7. Зазначені обставини залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції, що призвело до передчасних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування пунктів 6, 7 Вимоги про усунення порушень, попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства від 13.06.2013р. № 14-03-14-14/3810. Судом апеляційної інстанції не досліджено та не надано оцінку по суті встановлених у пунктах 6, 7 оскаржуваної Вимоги порушень та підтвердження їх наявним у справі доказам, не досліджено такі докази: вимога про усунення порушень, попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства та інформування про зупинення операцій з бюджетними коштами, акт ревізії фінансово-господарської діяльності у Миколаївському ліцеї будівництва та сфери послуг за 2011- 2012 роки та завершальний звітний період 2013 року, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, грошову оцінку земельної ділянки, довідку про визначення грошової оцінки земельної ділянки, звіт про експертну оцінку земельної ділянки. Дані обставини є визначальними для правильного вирішення даного спору.
При цьому, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача. Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Оскаржувана вимога вказує на стягнення збитків, а отже має перевірятись у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Перевіривши матеріали справи, з урахуванням вказівок Верховного Суду, судова колегія дійшла до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993р. №2939-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон України №2939-ХІІ).
Частиною 1 ст.2 Закону України №2939-ХІІ передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України (ч.ч.2, 3 ст.2 Закону України №2939-ХІІ).
Статтею 10 Закону України №2939-ХІІ визначені права органу державного фінансового контролю, серед яких зокрема є право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства. звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п.п.7, 10 цієї статті).
Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України №2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011р. №499/2011 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Положення №499/2011) Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до пп.4 п.4 Положення №499/2011 Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Пунктом 6 Положення №499/2011 передбачено, що Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (пп.15, 21 цього пункту).
Так, у п.6 оскаржуваної вимоги відповідачем зроблені висновки про те, що позивачем занижено балансову вартість земельної ділянки за даними бухгалтерського обліку позивача станом на 01.01.2013р. на загальну суму 441,77 тис. грн. внаслідок коригування вартості земельної ділянки у січні 2012р. за нормативною грошовою оцінкою виданою Управлінням Держкомзему у м. Миколаїв 26.01.2012р., що є порушенням вимог ст.13 Закону України «Про оцінку землі» від 11.12.2003р. №1378-IV, якою визначено що для відображення вартості земельної ділянки за даними бухгалтерського обліку обов'язково проводиться експертна грошова оцінка. Під час ревізії вказане порушення позивачем відшкодоване не було, у зв'язку з чим зобов'язано позивача провести по бухгалтерському обліку операцію по відновленню вартості земельної ділянки, визначеною станом на 01.01.2012р., та в подальшому дотримуватися вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Як вбачається з акту ревізії від 27.05.2013р. №14-24/23 ревізією з питання стану обліку земельних ділянок встановлено, що за даними бухгалтерського обліку протягом ревізійного періоду обліковується земельна ділянка загальною площею 37,2га. право власності на яку підтверджено актом на право постійного користування від 20.01.2009р. серії НОМЕР_2 зареєстрованого за №030900100004, виданого на підставі рішення Миколаївської міської ради від 18.09.2008р. №27/71.
Станом на 01.01.2012р. на обліку ліцею рахувались основні засоби на загальну суму 15983590грн., з яких по субрахунку 101 «Земельні ділянки» - 5519257грн., 103 «Будинки та споруди» - 10185160грн., по субрахунку 104 «Машини та обладнання» - 239274грн., 105 «Машини та обладнання» - 31521грн., 106 «Інструменти, прилади та інвентар» - 8378грн.
Крім того, станом на 01.01.2013р. на обліку ліцею рахуються основні засоби на загальну суму 16378613грн., з яких по субрахунку 101 «Земельні ділянки» - 5077489,0грн., 103 «Будинки та споруди» - 10932498 грн., по субрахунку 104 «Машини та обладнання» - 328727,0 грн. 105 «Машини та обладнання» - 31521грн., 106 «Інструменти, прилади та інвентар» - 8378грн.
Первісна вартість основних засобів зменшилась на загальну суму 441768грн. за рахунок коригування вартості земельної ділянки у меморіальному ордері №9 «Накопичувальна відомість про вибуття переміщення основних засобів» в січні 2012 року за нормативною грошовою оцінкою виданою Управлінням Держкомзему у м.Миколаїв 26.01.2012р., в загальній сумі 5077489,45грн., що на 441768грн. менша ніж балансова вартість на субрахунку 101. /т.1 а.с.39-40/
Національним положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 «Основні засоби», затвердженим наказом Міністерства фінансів України 12.10.2010р. №1202, визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку та розкриття у фінансовій звітності інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби).
Пунктом 4 розділу 1 вищезазначеного положення передбачено, що основні засоби - матеріальні активи, які утримуються для використання їх у виробництві/діяльності або при постачанні товарів, виконанні робіт і наданні послуг для досягнення поставленої мети та/або задоволення потреб суб'єкта бухгалтерського обліку в державному секторі або здавання в оренду іншим особам і використовуються, за очікуванням, більше одного року; переоцінена вартість - вартість активів після їх переоцінки.
Відповідно до п.3 розділу 2 вищезазначеного положення до основних засобів відносяться земельні ділянки.
Згідно п.3 розділу 3 вищезазначеного положення у разі прийняття рішення суб'єктом бухгалтерського обліку в державному секторі об'єкт основних засобів може переоцінюватися,
якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів здійснюється одночасна переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт
Позивач визнає, що у січні 2012р., на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.01.2012р. №28003 була зменшена балансова вартість земельної ділянки на суму 441768грн., у зв'язку з чим, станом на 01.02.2012р., балансова вартість земельної ділянки становить 5077489грн. /т.1 а.с.7, 49-51/
Разом з тим, статтею 2 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що правове регулювання оцінки земель здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про оцінку земель» об'єктами оцінки земель є: територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, території оціночних районів та зон, земельні ділянки чи їх частини або сукупність земельних ділянок і прав на них, у тому числі на земельні частки (паї), у межах території України.
Згідно ст.1 вищезазначеного закону вартість земельної ділянки - еквівалент цінності земельної ділянки, виражений у ймовірній сумі грошей, яку може отримати продавець;
експертна грошова оцінка земельних ділянок - результат визначення вартості земельної ділянки та пов'язаних з нею прав оцінювачем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту;
нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Відповідно до ч.4-7 ст.5 Закону України «Про оцінку земель» грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки.
Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин законодавством було встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель, а в інших випадках, в тому числі визначення вартості об'єкта оцінки, застосовується експертна грошова оцінка земельних ділянок.
Тобто, для визначення вартості (переоцінки) належної позивачу на праві користування земельної ділянки, для відображення у його бухгалтерському обліку, повинна була застосовуватися саме експертна грошова оцінка земельної ділянки.
Посилання апелянта на Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 37195кв.м. для обслуговування майнового комплексу Миколаївського професійного ліцею будівництва та сфери послуг в м. Миколаєві, по вул. Айвазовського, 15-Б, яким встановлена ринкова вартість у розмірі 4087571грн., колегія суддів не бере до уваги, оскільки згідно вказаного звіту оцінку земельної ділянки проведено 04.06.2013р., тобто після проведення перевірки позивача, та звітом визначено ринкову вартість земельної ділянки у розмірі нижчому, ніж її нормативна грошова оцінка. /т.1 а.с.52-62/
Отже, колегія суддів приходить до висновку щодо порушення Миколаївським професійним ліцеєм будівництва та сфери послуг Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про оцінку земель» та Національного положення (Стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 «Основні засоби», затвердженим наказом Міністерства фінансів України 12.10.2010р., у зв'язку з зменшенням балансової вартості земельної ділянки у бухгалтерському обліку станом на 01.01.2013р. на загальну суму 4141,77тис.грн. внаслідок коригування вартості земельної ділянки у січні 2012р, на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.01.2012р. №28003, а тому пункт 6 Вимоги про усунення порушень, попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства від 13.06.2013р. №14-03-14-14/3810 є правомірним.
У пункті 7 оскаржуваної Вимоги ревізією дотримання чинних норм і нормативів, цін та тарифів на комунальні послуги встановлено, що позивач, згідно укладених договорів на електро-газо-водо постачання, по всьому обсягу споживання комунальних послуг віднесено до однієї тарифної групи та здійснює оплату за спожиті послуги по тарифам як для бюджетної установи. При цьому, спожиті комунальні послуги не в повному обсязі використовуються на потреби закладу, оскільки в складі ліцею є гуртожиток в якому мешкають учні та сторонні особи та використовують комунальні послуги для індивідуально-побутових потреб.
Згідно з даними технічного паспорту гуртожиток по АДРЕСА_2 , визначено як окрему житлову будівлю цільового призначення. З огляду на зазначене позивача зобов'язано внести зміни (укласти додаткові угоди) до укладених договорів з постачальниками комунальних послуг в частині розмежування за відповідними тарифами, та встановити відокремлені прилади обліку комунальних послуг, що споживаються мешканцями гуртожитку. /т.1 а.с.12-13/
Як вбачається з технічного паспорту на громадський будинок від 23.09.2004р. №317 державі в особі Верховної Ради України належать на праві власності та перебувають в оперативному управлінні позивача нежитлові будівлі гуртожитку розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . / т .1 а.с.54-62/
Вказаний гуртожиток використовується як для безоплатного проживання учнів, так і для платних послуг не тільки учнів, а й третіх осіб. /т.1 а.с.8/
Так, пунктом 6.19 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі живлення від одного джерела електропостачання електроустановок декількох споживачів та/або струмоприймачів одного споживача, яким встановлюються різні тарифи на електричну енергію, за відсутності окремого розрахункового обліку електричної енергії (загальний розрахунковий облік в цьому разі обов'язковий) розрахунки із споживачами (споживачем) здійснюються окремо за відповідними тарифами.
Розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється на підставі договору або акта, який складається представниками постачальника електричної енергії і споживача, в якому визначається частка участі в сумарному обсязі споживання електричної енергії кожного споживача (струмоприймача) відповідного тарифу.
Пунктом 10.1 вищезазначених правил передбачено, що споживачі електричної енергії мають право на вибір виду тарифу із переліку, передбаченого нормативно-правовими актами НКРЕ, відповідно до групи та класу споживача. Вибір виду тарифу обмежується технічними можливостями встановленого засобу (засобів) обліку.
Проте, договорами на постачання електричної енергії що діяли у 2012-2013р.р. (№953 від 21.08.2006р.; №40/883 від 01.02.2020р.) не визначено розмежування обсягів споживання електричної енергії за видами споживачів та відповідних тарифів.
Таким чином, позивачем порушено п.6.19 Правил та не використано право визначене п.п.10.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28 щодо вибору споживачем виду тарифу на оплату спожитої електроенергії., а тому пункт 7 Вимоги про усунення порушень, попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства від 13.06.2013р. №14-03-14-14/3810 є правомірним.
На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу Миколаївського професійного ліцею будівництва та сфери послуг задовольнити частково, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 6, 7 Вимоги про усунення порушень, попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства від 13.06.2013р. №14-03-14-14/3810.
Ухвалити у справі постанову, якою відмовити у задоволенні позову Миколаївського професійного ліцею будівництва та сфери послуг до Державної фінансової інспекції в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування пунктів 6, 7 Вимоги про усунення порушень, попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства від 13.06.2013р. №14-03-14-14/3810, з інших підстав ніж визначено рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий суддя Крусян А.В.
Судді Бітов А.І. Яковлєв О.В.