27 травня 2020 року м. Дніпросправа № 171/76/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку
письмового провадження
в м. Дніпрі апеляційну скаргу Приватного підприємства «Світлана-2000»
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року (головуючий суддя - Царікова О.В.) про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
за позовом Приватного підприємства «Світлана-2000»
до Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради в особі державного реєстратора Ковальова Сергія Вадимовича
про визнання незаконними дій, скасування рішення, -
Приватне підприємство «Світлана-2000» (далі - Позивач) звернулось до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області із позовом до Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради в особі державного реєстратора Ковальова Сергія Вадимовича (далі - Відповідач), в якому просило:
- визнати незаконними дії державного реєстратора Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області Ковальова Сергія Вадимовича від 1.02.2019 року щодо скасування заяви власника «Про заборону вчинення реєстраційних дій» (номер заяви власника в ДРРП 32382325 від 28.01.2019 року) на підставі заяви реєстраційний №32473852 та ухвали Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 30.01.2019 року № 207/4524/18.
- скасувати незаконне рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області Ковальова Сергія Вадимовича від 1.02.2019 року щодо скасування заяви власника «Про заборону вчинення реєстраційних дій» ( номер заяви власника в ДРРП 32382325 від 28.01.2019 року) на підставі заяви реєстраційний №32473852 та ухвали Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 30.01.2019 року №207/4524/18.
Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2020 року позов Приватного підприємства «Світлана -2000» до Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради в особі державного реєстратора Ковальова Сергія Вадимовича про визнання незаконними дій, скасування рішення передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі №171/76/20 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Світлана -2000» до Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради в особі державного реєстратора Ковальова Сергія Вадимовича про визнання незаконними дій, скасування рішення (а.с.30-31).
Роз'яснено позивачу, що даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства Господарським судом Дніпропетровської області.
Ухвала суду мотивована тим, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, адже з огляду на характер спору, його суб'єктний склад, а також предмет і підстави заявлених вимог його слід вирішувати за правилами господарського судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Позивач вказує, що в даному випадку спір про право відсутній, оскільки оскаржуються дії державного реєстратора, а право власності на будівлю кафе належало ПП «Світлана-2000» і ніким не оспорювалося.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, але не виключно, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Позивач вказує, що в провадженні Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПП «Світлана-2000» про стягнення заборгованості №207/4524/18. В межах розгляду цієї цивільної справи, ухвалою суду від 29 грудня 2018 року, було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на об'єкт нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано за ПП «Світлана-2000», а саме: на будівлю кафе загальною площею 148,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонено будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти дії щодо цього майна, в тому числі його відчуження та реалізацію. Згодом, 30 січня 2019 року, ухвалою Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, в межах розгляду все тієї ж справи, було змінено захід забезпечення позову, визначений в ухвалі від 29 грудня 2018 року, а саме: знято заборону з об'єкту будівля кафе, загальною площею 148,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; встановлено заборону ПП «Світлана-2000» здійснювати будь-які дії щодо реалізації та відчуження у будь-який спосіб об'єктів нерухомості, а саме: автостоянку за адресою: м. Кам'янське, пр. Свободи, 57б (м АДРЕСА_2 б) та кафе за адресою: м. Кам'янське, пр. Перемоги, 29б (м АДРЕСА_3 б). Означена ухвала від 30.01.2019 року була визнана Дніпровським апеляційним судом 04.06.2019 року незаконною та скасована.
Представником ПП «Світлана-2000» 28 січня 2019 року подано до Центру надання адміністративних послуг заяву власника про заборону вчинення реєстраційних дій щодо об'єкта нерухомості - будівлі кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Державним реєстратором до Державного реєстру внесена відповідна заборона власника нерухомого майна (номер заяви власника в ДРРП 32382325 від 28.01.2019 року).
Будучи обізнаною про наявність «заборони власника нерухомого майна» (позивача) та реалізуючи свої наміри у незаконному заволодінні будівлею кафе, ОСОБА_3 (третя особа) 01.02.2019 року прибула до КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області.
Державний реєстратор цього підприємства Ковальов С.В. у незаконний спосіб та у змові зі стороною ОСОБА_3 на підставі заяви реєстраційний №32473852 та ухвали Баглійського районного суду м. Дніпродзержинськ від 30.01.2019 року №207/4524/18 вніс до «Єдиного державного реєстру речових прав...» запис про скасування 01.02.2019 року заяви власника (ПП «Світлана-2000») «Про заборону вчинення реєстраційних дій» (номер заяви власника в ДРРП 32382325 від 28.01.2019 року).
Таким чином, державний реєстратор Ковальов С.В. скасовувавши "заяву власника" не мав на це права, тобто діяв у незаконний спосіб, що і стало підставою для звернення позивача до суду із позовом.
А отже, в такому випадку між ПП «Світлана-2000» і третьою особою - ОСОБА_3 існує спір про майнове право та саме для захисту свого права власності позивач звернувся до суду із позовом, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.
Згідно із пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 2 статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Пунктами 6 та 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;
За змістом наведених правових положень суд, шляхом вчинення провадження у справах, здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист якого подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року по справі №522/23245/16-а (провадження № 11-687апп18) та в постанові Великої Палати Верховного Суду 28 листопада 2018 року по справі № 362/1038/17 (провадження № 11-1021апп18), а також в постанові Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі справа №810/3553/15 (адміністративне провадження №К/9901/9952/18, К/9901/9958/18)
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що спір у даній справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, адже з огляду на характер спору, його суб'єктний склад, а також предмет і підстави заявлених вимог його слід вирішувати за правилами господарського судочинства.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у відкритті провадження у даній справі.
Доводи апеляційної скарги Позивача не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Світлана-2000» - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі №171/76/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов