27 травня 2020 року м. Дніпросправа № 160/10474/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Дніпрі
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів»
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року (головуючий суддя - Бондар М.В.) в адміністративній справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів»
до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області
третя особа Дніпровська міська рада
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» (далі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - Відповідач), третя особа Дніпровська міська рада (далі - Третя особа), в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0138795343 від 29.07.2019 року, прийняте Головним управління ДФС у Дніпропетровській області.
В обґрунтування позовної заяви зазначено про те, що збільшена ставка земельного податку до 2,3% нормативної грошової оцінки, яка була прийнята рішенням Дніпровської міської ради від 21.02.2018 року №8/30, не могла бути застосована в 2018 році, оскільки набула чинності лише з 2019 року. Також, позивач зазначив, що відповідачем порушено строки проведення камеральної перевірки, що встановлені пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України, що, на думку останнього, свідчить про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року по справі №160/10474/19 у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа Дніпровська міська рада, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено повністю (а.с. 117-119).
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів», не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції не дослідив належним чином тих обставин, що податкова декларація, яка стала об'єктом камеральної перевірки, була подана Позивачем до контролюючого органу 06.02.2018 року, враховуючи норми податкового законодавства, відповідна камеральна перевірка могла бути проведена протягом 30 календарних днів, що настають за днем граничного строку подання такої декларації, тобто 20.02.2018 року, а отже останнім днем можливості проведення такої перевірки було 22.03.2018 року, що свідчить про протиправність проведення такої перевірки Відповідачем 25.06.2019 року та, як наслідок, про безпідставність застосування до Позивача штрафу.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В обґрунтування відзиву останній зазначив про те, що у 2017-2018 роках було зупинено дію пп. 12.3.4 п. 12.3, пп. 12.4.3 п. 12.4 та п. 12.5 ст. 12 ПК України, внаслідок чого у вказаному періоді були відсутні обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків і зборів, тому контролюючий орган під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення діяв у спосіб та в порядку визначеному чинним законодавством України.
Третя особа подала пояснення та заперечення, в яких зазначила про те, що Відповідачем було правомірно була застосована збільшена ставка земельного податку 2,3% нормативної грошової оцінки, яка була прийнята Рішенням №8/30.
12 травня 2020 року на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від Відповідача про відкладення розгляду справи з 13.05.2020 о 09:40 на іншу дату.
13 травня 2020 року на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява від Позивача про розгляд справи №160/10474/19 в порядку письмового провадження.
13 травня 2020 року в судовому засіданні колегія суддів порадившись на місці ухвалила відкласти розгляд справи на 27 травня 2020 року о 09:20 год.
Позивач, який був належним чином сповіщений про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання 27 травня 2020 року о 09:20 год свого представника не направив, про причини його неявки суд не сповістив.
За таких обставин, колегія суддів, з урахуванням думки представників Відповідача та Третьої особи, кожного окремо, ухвалила розглянути справу без участі представника Позивача.
В судовому засіданні представник Відповідача заперечив проти апеляційної скарги Позивача.
Представник Третьої особи зазначив про те, що апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню.
Заслухавши пояснення представників Відповідача та Третьої особи, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» на підставі державного акту на право постійного користування землею від 22.10.1997 року перебуває у користуванні земельна ділянка площею 3,3137 га за адресою: м . Дніпро, вул. Лісопильна, буд.8 (а.с. 36-40).
06 лютого 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» подало податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік, в якій при обчисленні суми земельного податку по земельній ділянці площею 3,3137 га застосовано ставку земельного податку 1% від нормативної грошової оцінки (14852937,79 грн.), у зв'язку з чим річна сума земельного податку склала 492181,80 грн. (а.с. 41-46).
21 лютого 2018 року Дніпровська міська рада прийняла рішення №8/30 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 року №13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста», яким збільшено ставки земельного податку, зокрема, за кодом цільового призначення земель 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» до 2,3% нормативної грошової оцінки (а.с. 48-62).
25 червня 2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності по платі на землю за 2018 рік товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів», а саме: даних, задекларованих у податковій декларації з плати за землю за 2018 рік від 06 лютого 2018 року №9012814275, за результатами якої складено акт від 25 червня 2019 року №35322/04-36-53-43/05511952 (а.с. 18-20).
На підставі висновків акту камеральної перевірки, Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0138795343 від 29 липня 2019 року, яким Позивачу збільшено грошове зобов'язання зі сплати земельного податку на суму 512689,37 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 128172,34 грн. (а.с. 26).
Правомірність прийняття Відповідачем податкового повідомлення-рішення №0138795343 від 29 липня 2019 року є предметом судового розгляду у даній справі.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що:
- у 2017-2018 роках законодавцем зупинено дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України, внаслідок чого, у вказаний період були відсутні обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів;
- обставина проведення Відповідачем камеральної перевірки поза межами строків передбачених пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України не впливає на суть виявлених порушень під час такої перевірки та не звільняє позивача від сплати земельного податку з 01.03.2018 року на рівні 2,3 відсотків від нормативної грошової оцінки землі.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Підпунктом 270.1.1. пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до підпункту 271.1.1. пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
На підставі пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Згідно з пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
На підставі підпункту 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Підпунктом 12.4.3. пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
При цьому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» № 1791-VIII від 20.12.2016 року (набрав чинності 01.01.2017 року) установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Аналогічні положення закріплені і Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07.12.2017 року № 2245-VIII (далі - Закон № 2245-VIII,) який набрав чинності 01.01.2018 року. Так, пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2245-VIII встановлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Таким чином суд першої інстанції правильно вказав про те, що у 2017 - 2018 роках законодавцем зупинено дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України, внаслідок чого, у вказаний період були відсутні обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Разом з цим, суд першої інстанції дійшов хибного висновку стосовно того, що порушення Відповідачем строків проведення камеральної перевірки не впливає на суть виявлених порушень під час такої перевірки з огляду на таке.
Так, пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України перебачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно з п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Відповідно до п. 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
З урахуванням вищенаведеного та з аналізу матеріалів даної справи випливає те, що Відповідач, провівши 25 червня 2019 року камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з плати за землю за 2018 рік від 06 лютого 2018 року №9012814275, порушив тридцятиденний строк (з дня граничного строку для подання декларації з плати за землю) проведення камеральної перевірки, що свідчить про протиправність проведення вказаної перевірки.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).
Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.
З аналізу вищевикладеного випливає те, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що проведення відповідачем перевірки з порушенням строків її проведення зумовлює те, що акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення не може бути визнане правомірним.
Доводи ж Відповідача щодо заниження Позивачем суми податкових зобов'язань з плати за землю за 2018 рік не спростовують факту протиправності несвоєчасного проведення перевірки Позивача, а тому підстави для надання їм правової оцінки відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, однак зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, тому рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову в задоволенні адміністративного позову підлягає скасуванню.
Частиною 6 статті 139 КАС України встановлено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів здійснює розподіл судових витрат шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» (код ЄДРПОУ 05511952) судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 24032 (двадцять чотири тисячі тридцять дві) гривні 35 копійок, зокрема: за подання позовної заяви в сумі 9612,94 грн. та за подання апеляційної скарги 14419,41 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року по справі №160/10474/19 - скасувати.
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0138795343 від 29 липня 2019 року, прийняте Головним управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» (код ЄДРПОУ 05511952) судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 24032 (двадцять чотири тисячі тридцять дві) гривні 35 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
В повному обсязі постанова складена 28 травня 2020 року.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова