Копія
28 травня 2020 року Справа № 160/2739/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської міської ради, в якій просить:
- визнати бездіяльність Дніпровської міської ради (ДМР), що полягає у ненаданні мені відповіді на Клопотання (ДМР № вх. 36/2046 від 25.04.2019 р.) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 20-25 метрів квадратних, яка розташована у дворі багатоквартирного дому АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Дніпровську міську раду надати відповідь на клопотання (ДМР № вх. 36/2046 від 25.04.2019 р.);
- зобов'язати Дніпровську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення фактично встановленого більше 20 років тому назад металевого гаражу в межах прибудинкової території будинку орієнтовною площею 20-25 метрів квадратних за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Клопотання, поданого 25 квітня 2019 року до Дніпровською міської ради;
- стягнути з Дніпровської міської ради на мою користь матеріальні збитки у сумі: 56 (п'ятдесят шість) гривень - прямі збитки; 3 195 (три тисячі сто дев'яносто п'ять) гривень -непрямі збитки.
- cтягнути з Дніпровської міської ради на мою користь моральну шкоду у розмірі 142 680 (сто сорок дві тисячі шістсот вісімдесят) гривень.
- cтягнути з Дніпровської міської ради на мою користь судовий збір у сумі 840, 80 гривень плюс 3, 00 гривні - комісійні банку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача 25.04.2019 року із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 20-25 квадратних метрів, яка розташована у дворі багатоповерхового дому АДРЕСА_1 .
Проте, відповіді на означене клопотання відповідачем надано не було, що і стало підставою для звернення до суду.
Внаслідок протиправної бездіяльності відповідача позивач поніс збитки у розмірі 56 гривень на проїзд транспортом загального користування через необхідність тричі звертатися до відповідача особисто, оскільки не отримував належних відповідей на попередні звернення та 695 грн. в якості непрямих збитків через витрачання власного часу на поїздки до відповідача для передачі своїх звернень.
Також позивач вважаючи на те, що незаконні дії відповідача щодо демонтажу гаражів, які знаходяться поруч із гаражем позивача, несуть реальну загрозу власності позивача, то останній був вимушений замовити експертну оцінку власного гаражу, на що витратив 2500 грн.
Позивач наголошує на тому, що зазнав моральної шкоди внаслідок порушення відповідачем прав позивача через загострення набутих у минулому хвороб та через стресову ситуацію. Позивач вимушений був збільшити дози ліків, які приймає багато років. Позивач оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 142 680 грн.
Ухвалою суду від 12.03.2020 відкрито провадження у справі № 160/2739/20 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Відповідач суду відзив на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив, клопотання про надання додаткового строку для надання відзиву на позовну заяву не надав. Ухвалу суду від 12.03.2020 року про відкриття провадження у справі відповідач отримав 23.03.2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.
Згідно ч.6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 25.04.2019 року подав клопотання до Дніпровської міської ради, в якому просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 20-25 метрів квадратних, яка розташована у дворі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .
Проте, відповіді на означене клопотання відповідачем надано не було.
Листом від 18.11.2019 року № 9/25-229 Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради повідомив, що за матеріалами генерального плану не передбачають будівництво окремих об'єктів на зазначеній в зверненні території.
У матеріалах справи відсутня будь-яке рішення Дніпровської міської ради стосовно клопотання позивача з питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
У відповідності до ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1 ст.122 Земельного кодексу України).
За вказаних обставин відповідач - Дніпровська міська рада, є саме тим органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність громадянам у відповідності до вимог частин 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (надалі Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Таким чином, Дніпровська міська рада повинна прийняти рішення по клопотанню позивача виключно на пленарному засіданні Дніпровської міської ради, чого останньою зроблено не було.
Лист Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 18.11.2019 року № 9/25-229 «Про надання інформації» не є рішенням Дніпровської міської ради стосовно розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 .
В той же час, як зазначалось вище, частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено місячний строк розгляду клопотання особи щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до частини п'ятої статті 46 Закон № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Отже, чинним законодавством України не передбачено право суб'єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо). Оскільки останні являються частинами єдиного процесу відведення земельних ділянок, а тому охоплюються терміном «питання відведення земельних ділянок».
У матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення Дніпровської міської ради стосовно розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 або про відмову у наданні вказаного дозволу. Відповідач не надав суду жодних пояснень з цього приводу.
Отже, відповідачем допущено порушення місячного строку розгляду клопотання позивача.
Разом з тим, слід зазначити, що строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб'єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов'язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, повинно оцінюватися в межах причин і умов, які призвели до цього. Недотримання строку виконання обов'язку не означає припинення повноважень органу місцевого самоврядування і втрату ним правоможності на ухвалення будь-яких рішень, в тому числі й тих, які є предметом спору у цій справі. Тому, пропуск цього строку сам по собі не свідчить про звільнення відповідної ради від обов'язку розглянути питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Згідно з абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.
Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов'язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб'єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17).
Аналіз положень абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України дає підстави для висновку, що зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі. Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним. Відтак, нездійснення права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у цей строк призводить до припинення цього права.
Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов'язку відповідача розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.
Відтак, якщо зацікавлена особа замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу у встановлений строк, вона не позбавляється права на оскарження бездіяльності відповідного органу.
Частина шоста статті 118 ЗК України передбачає відповідний перелік документів, що має бути поданий до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, а саме: клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 ЗК України.
Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб'єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.
Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об'єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов'язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.
Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу.
Аналогічну позицію займає і Верховний Суд у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 17.12.2018 року по справі № 509/4156/15-а.
Враховуючи відсутність рішення Дніпровської міської ради з приводу клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, то суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували поважність причин та умов порушення вказаного вище строку розгляду клопотання позивача.
За вказаних обставин суд визнає протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради з приводу не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 25.04.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Враховуючи встановлену судом протиправну бездіяльність відповідача з приводу не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 25.04.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, то ефективним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов'язання Дніпровську міську раду розглянути клопотання від 25.04.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 .
Щодо позовної вимоги - зобов'язати Дніпровську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення фактично встановленого більше 20 років тому назад металевого гаражу в межах прибудинкової території будинку орієнтовною площею 20-25 метрів квадратних за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Клопотання, поданого 25 квітня 2019 року до Дніпровською міської ради, то суд зазначає наступне.
У разі якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але остання визнано судом протиправним з огляду на його не відповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт владних повноважень дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняте певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання заявником всіх визначених законом умов, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень повторно розглянути звернення заявника.
Приймаючи до уваги те, що відповідач не перевірив дотримання позивачем вимог частин 6 та 7 статті 118 ЗК України та не прийняв будь-якого рішення по суті клопотання позивача, то суд відмовляє у задоволенні вказаної вище позовної вимоги.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної та матеріальної шкоди, суд зазначає таке.
Обґрунтовуючи свою вимогу, позивач зазначає, що витрачені кошти на загальну суму 3 256 грн., з них 56 гривень були витрачені на поїздки до відповідача на транспорті загального користування, 2500 на виготовлення експертної оцінки. Позивач є працюючий пенсіонер, а саме особа, що займається незалежною професійною діяльності області юриспруденції, розрахунок винагороди за яку здійснюється погодинно. А отже з урахуванням 8-ми втрачених годин часу, на поїздки до відповідача, позивач вважає що має право на відшкодування у якості непрямих матеріальних збитків суми, що складає 695 гривень. Також у зв'язку з відсутністю відповіді на звернення та клопотання, відповідач спричини душевні страждання та переживання позивачу. Моральну шкоду в грошовому еквіваленті позивач оцінює в 142 680 грн.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
У свою чергу, відповідно до частини п'ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зі змісту вказаної норми випливає, що у такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, поняття збитки передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Суд зазначає, що витрачені кошти на загальну суму 3,251 грн., з яких 56 гривень були витрачені на поїздки до відповідача на транспорті загального користування, 2500 на виготовлення експертної оцінки майна, а саме металевого гаража, та 695 гривень за час який був витрачений на поїздки до відповідача є власна ініціатива позивача, а отже не є завданим збитком у результаті порушення цивільного права позивача.
Крім того, для того щоб реалізувати надане особі Конституцією України та законами України право (в т.ч. і на звернення до органів місцевого самоврядування) особа повинна вичинити певні дії в т.ч. подати документи на розгляд та оплатити витрати на доставку документів до органу місцевого самоврядування (витрати відділення зв'язку на пересилку, витрати на проїзд до місця розташування органу місцевого самоврядування у разі подання документів наточно).
Позивач з власної ініціативи поніс витрати на експертну оцінку власного гаражу у розмірі 2500 грн. Жодних доказів вжиття відповідачем заходів стосовно демонтажу гаража, який належить позивачу, суду не надано.
Положеннями статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2 статті 23 ЦК України).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).
Так, згідно із правовою позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною у постанові від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.
Водночас, у позові ОСОБА_1 не зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена.
Також позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження факту завдання йому відповідачем моральної шкоди.
При цьому сам лише факт неприйняття рішення за клопотанням позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральних збитків.
Крім того, хвороби, на загострення яких, позивач вказує у позовній заяві, виникли у останнього задовго до звернення з клопотанням до відповідача, про що безпосередньо позивачем вказано у позовній заяві.
За вказаних обставин позивачем не надано суду належних доказів існування причинно-наслідкового зв'язку між протиправною бездіяльністю відповідача та завданою шкодою позивачу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у частині відшкодування моральних збитків та відсутність правових підстав щодо їх задоволення.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Одночасно суд зазначає про те, що позивачем не пропущено строк для оскарження бездіяльності відповідача стосовно розгляду клопотання позивача щодо надання дозволу на відведення земельної ділянки, оскільки відповідач у даному випадку, на думку суду, допустив триваюче правопорушення не розглянувши звернення позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
У відповідності до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Суд відмовляє у стягненні з відповідача комісії банку у розмірі 3 грн. за проведення платежу судовий збір, оскільки статтею 139 КАС України не передбачено відшкодування саме сплаченої комісії банку.
Керуючись ст. 139, 241, 243, 244, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) до Дніпровської міської ради (пр-т Д.Яворницького, буд.75, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 26510514) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради (ДМР), що полягає у ненаданні ОСОБА_1 відповіді на Клопотання (ДМР № вх. 36/2046 від 25.04.2019 р.) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 20-25 метрів квадратних, яка розташована у дворі багатоквартирного дому АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Дніпровську міську раду розглянути клопотання від 25.04.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 420,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді Лісна А.М.
Рішення не набрало законної сили станом на 28.05.2020 року
Помічник судді Лісна А.М.