27 травня 2020 року Справа № 160/4375/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
21.04.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті пенсії на поточний рахунок позивача;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплачувати позивачу пенсію за віком на визначений ним поточний рахунок згідно заяви про виплату пенсії або грошової допомоги від 26.02.2020р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дії відповідача щодо відмови у виплаті пенсії на поточний рахунок позивача значно порушують його право на отримання пенсії на банківський рахунок та створюють незручності для отримання пенсії, в зв'язку з необхідністю її пересилання, та є незаконними. Позивач вважає, що повноваження його представника оформлені відповідно до ст. ст. 244, 245 Цивільного кодексу України, відповідною довіреністю, посвідченою нотаріально, та заяву про виплату пенсії на поточний рахунок було подано у відповідності до діючого законодавства. Тому наявні усі підстави для зобов'язання органу пенсійного фонду виплачувати пенсію на визначений ним поточний рахунок згідно заяви про виплату пенсії або грошової допомоги від 26.02.2020 р.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/4375/20 передана до розгляду судді Віхровій В.С. 22.04.2020 р.
Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
25.05.2020 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказує, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суд) 04.12.2019 по справі №160/9548/19, яке набрало законної сили 08.01.2020 р., Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області поновлено виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.08.2019 р. на підприємство поштового зв'язку за місцем реєстрації. 26.02.2020 р. представником позивача, ОСОБА_2 , підписано та подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про виплату пенсії ОСОБА_1 через банківську установу (на поточний рахунок, відкритий в АТ «Укрексімбанк»). Враховуючи приписи чинного законодавства, для вирішення питання проведення виплати пенсії через банківську установу, позивачу необхідно було особисто звернутися до територіального відділу обслуговування громадян та надати відповідну заяву. Станом на теперішній час ОСОБА_1 особисто не надано заяву про поновлення виплати пенсії (відсутній і підпис одержувача пенсії у заяві поданій представником), у зв'язку з чим, питання здійснення виплати пенсії через банківську установу залишається невирішеним, а належні пенсійні виплати ОСОБА_1 перераховуються на підприємство поштового зв'язку №50027. Відповідач звертає увагу суду, що підстави стверджувати про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області цілком відсутні, оскільки орган Пенсійного фонду не може діяти всупереч встановленого нормативно-правовими актами порядку. Також відповідач зазначає, що положення п. 1.1 Порядку №22-1, на яке посилається представник позивача в позовній заяві як на законодавче підтвердження вимог, стосується саме подання заяви про призначення пенсії (а саме - заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління за місцем проживання (реєстрації)). В даному випадку, має місце спір щодо проведення виплати пенсії через банківську установу, стосовно якої перебачено інший порядок подання до органів Пенсійного фонду України. Окрім того, на думку відповідача, судова практика, на яку посилається представник позивача, також не стосується спору, що виник. Зазначені у позовній заяві ухвали судів стосуються розгляду з приводу призначення і виплати пенсії особам, в яких відсутнє місце реєстрації на території України.
До відзиву на вимогу суду долучені матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
Судом під час судового розгляду справи враховані положення постанови КМУ №211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу CODIV-19» (в тому числі в редакції Постанови КМУ №343 від 04.05.2020 р.) та впровадження низки заходів на виконання рішення уряду відносно даного питання.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 є громадянином України, проживав в Україні в АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 , де з 15.02.2004 року перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Металургійний район) та отримував пенсію за віком.
У листопаді 2016 року позивач виїхав з України на постійне проживання до Сполучених Штатів Америки, що підтверджується відміткою на сторінці 5 в паспорті громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданому 25.02.2016 р. органом 1224, де був прийнятий на консульський облік в Генеральному консульстві в Нью-Йорку (США).
З 01.08.2019 р. виплату пенсії позивачу було припинено, шо було оскаржено у судовому порядку.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 р. по справі №160/9548/19, що набрало законної сили 08.01.2020 р., зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести поновлення та виплату позивачу пенсії за віком з 01.08.2019 р.
На виконання рішення суду виплату пенсії поновлено з 01.08.2019 р.
26.02.2020 р. представником позивача особисто з пред'явленням документа, що посвідчує особу та оригіналом довіреності, було подано до органу пенсійного фонду заяву про виплату пенсії або грошової допомоги, засвідчену представником банку, відповідно до якої просить виплачувати належні йому суми пенсії на його поточний рахунок у відділенні в м. Кривому Розі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Дніпро.
Вказана заява згідно реєстру передачі заяв про виплату пенсії або грошової допомоги була отримана відповідачем 26.02.2020 р.
Проте починаючи з 01.08.2020 р. пенсія була перерахована на відділення поштового зв'язку «Укрпошта» №950027, що підтверджується відповідачем.
24.03.2020 р. представником позивача по довіреності була направлена відповідачу заява про виплату пенсії на поточний рахунок у банку, відкритий на його ім'я.
Листом від 02.04.2020 р. за вих. №4680-5237/1-04/8-0400/20 відповідач повідомив наступне. 26.02.2020 р. представником за довіреністю до Металургійного відділу обслуговування громадян (сервісного центру) надано заяву щодо переведення виплати пенсії ОСОБА_1 через банківську установу. Згідно пункту 10 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року №1596 (зі змінами) заява про виплату пенсії або грошової допомоги подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку. Пенсія ОСОБА_1 перераховується на підприємство поштового зв'язку №50027.
За таких обставин позивачу було відмовлено у здійснені пенсійних виплат на банківський рахунок, відкритий на його ім'я за заявою його представника та пенсію продовжують виплачувати на відділення поштового зв'язку.
Оцінюючи такі дії органу пенсійного фонду на предмет їх відповідності закону, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що не передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
За визначенням наведеним в статті 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону №1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Порядок №1596, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №662 від 22.09.2016, визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги в уповноважених банках.
Уповноваженими банками, згідно з пунктом 2 Порядку №1596 є банки, визначені переможцями конкурсу на право виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ через поточні рахунки відповідно до Порядку проведення конкурсного відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. №1231.
Виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (пункт 4 Порядку №1596).
Як зазначено в пункті 6 Порядку №1596 одержувачі самостійно обирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Згідно з нормами пунктів Порядку №1596:
- між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін (пункт 9);
- заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку(пункт 10);
- органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають: списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках; опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках (пункт 12).
- списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів (пункт 13);
- на підставі складених документів органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення проводять протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки одержувачів (пункт 14).
Таким чином, норми статті 47 Закону №1058-ІV визначають можливість виплати пенсії через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 6 Порядку №1596 визначено, що пенсіонери самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Пунктом 10 Порядку №1596 визначено, що заява про виплату пенсії подається:
- одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України;
- приймається органом Пенсійного фонду від установи уповноваженого банку.
Аналогічні положення закріплені у п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (надалі - Порядок №22-1), яким передбачено, що заяви про виплату пенсії реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 (зі змінами).
Під час розгляду справи судом встановлено наявність відкритого поточного рахунку на ім'я позивача, що не є спірним в межах розгляду даної справи.
Суд зазначає, що доводи відповідача про те, що заява має бути подана до пенсійного фонду тільки позивачем особисто не просто звужує конституційне право на звернення допомогою через уповноваженого представника відповідно до Закону України «Про звернення громадян», а й взагалі унеможливлює право пенсіонера, який проживає за кордоном, на отримання пенсії, оскільки її виплата проводиться на відділення поштового зв'язку на території України, а позивач фізично перебуває закордоном (США).
Вказані норми Порядку №1596 звужують право позивача на пенсію у порівнянні з нормами, викладеними у спеціальному Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що має вищу юридичну силу.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.07.2015 року у справі К/800/19411/1412, в якій зазначено: «безпідставним є посилання УПФ на Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, оскільки Закон має вищу юридичну силу і ним не встановлено обов'язку подання заяви для виплати пенсії особисто».
Крім того, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016 року у справі №К/800/6581/1613 визначено, що пенсія повинна бути виплачена на банківський рахунок, який було вказано пенсіонером, зокрема: «...виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера».
Суд звертає увагу, що пенсія виплачувалась на банківський рахунок, відкритий на ім'я позивача до припинення виплати пенсії, яка згодом за рішенням суду була поновлена.
Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем була дотримана вимога щодо особистої подачі заяви про виплату пенсії на банківський рахунок через уповноваженого представника за довіреністю, посвідченою нотаріусом.
Відносини між довірителем та уповноваженою особою, форма та зміст доручення (довіреності), обсяг прав та обов'язків регулюється цивільним законодавством.
Серед переданих довірителем повноважень у довіреності вказані повноваження представника подавати та підписувати заяви та інші документи до установ, підприємств, організації усіх форм власності та галузевої приналежності.
Також суд звертає увагу, що відповідачем у відповідь на заяву від 26.02.2020 р. надана відповідь у формі листа, що не відповідає встановленій законом формі рішення.
За таких обставин, позовні вимоги про визнання протиправними дії щодо відмови у виплаті пенсії на банківський рахунок є обґрунтованими.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням вказаних вимог, встановивши протиправність дії відповідача, суд вважає належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 245 КАС України, є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 КАС України.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.
При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За наведених обставин у сукупності, позовна заява підлягає задоволенню у обраний позивачем спосіб захисту, що відповідатиме меті та основним засадам здійснення судочинства.
В порядку розподілу судових витрат за наслідками розгляду даної справи, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у відповідності до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 132, 139, 246-247, 249, 255, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті пенсії на поточний рахунок позивача;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплачувати позивачу пенсію за віком на визначений ним поточний рахунок згідно заяви про виплату пенсії або грошової допомоги від 26.02.2020 р.
В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.С. Віхрова