вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"23" квітня 2020 р. м. Київ Справа № 911/612/19
Розглянувши матеріали справи за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР Ел Пі Джи»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс»
прo розірвання договору про надання послуг, визнання припиненими зобов'язань, зобов'язання повернути майно
За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР Ел Пі Джи»
про стягнення 8 821 218,19 грн.
Суддя А.Ю. Кошик
При секретарі судового засідання: Фроль В.В.
За участю представників:
позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Павленко А.А.
вiдповiдача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з'явився
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглядається справа за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР Ел Пі Джи» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс» прo розірвання договору про надання послуг, визнання припиненими зобов'язань, зобов'язання повернути майно та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР Ел Пі Джи» про стягнення 8 821 218,19 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.04.2018 року відкрито провадження у справі № 911/612/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.05.2019 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.05.2019 року прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс» до розгляду у справі № 911/612/19.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.06.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 16.07.2019 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.07.2019 року закрито підготовче провадження у справі № 911/612/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.08.2019 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.09.2019 року у справі № 911/612/19 призначено судову економічну експертизу документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності. Провадження у справі № 911/612/19 зупинено на час проведення експертизи.
Однак, у зв'язку з надходженням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР Ел Пі Джи» на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.09.2019 року у справі № 911/612/19 супровідним листом від 17.10.2019 року матеріали справи № 911/612/19 направлялись до Північного апеляційного господарського суду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 року у справі № 911/612/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР Ел Пі Джи» задоволено, ухвалу Господарського суду Київської області від 24.09.2019 року у справі № 911/612/19 скасовано.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.02.2020 року у справі № 911/612/19 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 року у справі № 911/612/19.
27.02.2020 року матеріали справи № 911/612/19 повернулись до Господарського суду Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.03.2020 року призначено судове засідання у справі № 911/612/19 на 17.03.2020 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.03.2020 року оголошено про перехід до судових дебатів, судове засідання призначено на 07.04.2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», зі змінами, внесеними постановою № 239 від 25.03.2020 року, по всій території України оголошено карантин.
Відповідно до листа Ради суддів України № 9рс-186/20 від 16.03.2020 року рекомендовано на період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме:
- обмежити допуск в судові засідання осіб, які не є учасниками судових засідань;
- по можливості здійснювати судовий розгляд справи без участі сторін, в порядку письмового провадження;
- рекомендувати учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами;
- утриматись від відвідування приміщення суду, особливо за наявності захворювання (слабість, кашель, задуха, утруднення дихання, тощо).
З урахуванням наведеного, у зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, та з метою мінімізації ризиків її розповсюдження, суд дійшов висновку про необхідність перенесення розгляду справи № 911/612/19 на 23.04.2020 року.
В судовому засіданні 23.04.2020 року представник позивача позовні вимоги за первісним позовом підтримав в повному обсязі, заперечував проти зустрічного позову. Представник відповідача, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, в судове засідання 23.04.2020 року не з'явився, про причини неявки не повідомив, клопотань про перенесення розгляду справи не подав.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 23.04.2020 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, 01.04.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СОКАР Ел Пі Джи» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УПК - Європлюс» був укладений Договір № 1703-0108/ГХ-УПК про надання послуг (надалі - Договір), за умовами якого Виконавець (відповідач) зобов'язувався на умовах погоджених Сторонами надати Замовнику (позивачу) за його дорученням послуги зазначені в п. 1.1.1 та 1.1.2. Договору.
Місцем зберігання скрапленого вуглеводного газу (далі - СВГ) згідно з п.1.3 Договору визначено Макарівську ГНС, що розташовану в Житомирській обл., Радомишлівському районі, смт. Городок, по вул. Заводська, 2.
В свою чергу, Виконавець зобов'язувався надати послуги, якісно, відповідно до умов Договору та приписів чинного законодавства України (п. 2.1. Договору).
Приймання СВГ на зберігання згідно з п. 3.3. Договору має здійснюватися на підставі відповідних товарно-транспортних документів, про що Виконавцем не пізніше 5-го числа календарного місяця, наступного за тим, в якому СВГ надійшов на зберігання, складається Акт передачі СВГ на зберігання та передається Замовнику у 2-х примірниках.
Позивач зазначає, що реалізуючи зазначені домовленості, протягом 2017 - 2018 років здійснював передачу відповідачу, а відповідач приймав на зберігання вагонні партії СВГ. Зазначені операції у відповідності до п.п. 2.6. та 2.7. Договору супроводжувалися складанням та підписанням Актів за формою № 1-ГС згідно Інструкції про порядок приймання зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 року № 332 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.04.2003 року за № 331/7652.
Водночас між Сторонами щомісячно підписувалися зведені за кожен місяць Акти прийому-передачі скрапленого газу на зберігання, які також є належними доказами фактичної передачі позивачем та прийняття відповідачем на зберігання СВГ без будь-яких зауважень з боку Сторін.
Умовами п. 1.2. Договору врегульовано, що ТОВ «УПК-Європлюс» не набуває права власності на СВГ та не має права його використовувати для власних потреб без дозволу позивача.
Договором врегульовано, що у разі необхідності повернення СВГ зі зберігання позивач готує листи-заявки, складені з урахуванням вимог п. 2.10 та 3.4. Договору, та надсилає їх відповідачу для виконання.
Позивач зазначає, що зважаючи на віддаленість місцезнаходження відповідача та враховуючи попередні домовленості щодо прискорення обігу договірної документації між Сторонами, такі листи-заявки направлялись переважно на електронну пошту представника відповідача (що допускається зв умовами Договору), листи-заявки приймалися і виконувалися відповідачем без жодних зволікань та зауважень, що підтверджується підписаними представниками Сторін Актами руху скрапленого вуглеводного газу та Акти прийому-передачі скрапленого газу зі зберігання.
Фактичне повернення СВГ зі зберігання відбувалося на Макарівській ГНС в обсягах, визначених позивачем в листах-заявках з подальшим оформленням Актів прийому-передачі скрапленого газу зі зберігання.
Однак, починаючи з жовтня 2018 року відповідач почав відмовлятися належним чином виконувати свої зобов'язання за Договором, залишаючи подані позивачем листи-заявки без належного та повного виконання. Підставою для цього, за твердженнями диспетчерів Макарівської ГНС, було начебто відсутність з боку ТОВ «Сокар Ел Пі Джи» листів-заявок на відвантаження, що фактично не відповідає дійсності.
Пунктом 2.10. Договору встановлено що Виконавець зобов'язаний повернути СВГ після отримання попередньої заявки Замовника не менш ніж за 1 добу до запланованого відпуску СВГ.
Як зазначає позивач, після виникнення непорозумінь з приводу виконання Договору, свої листи-заявки позивач став направляти на адресу відповідача зазначену в Договорі з рекомендованим повідомленням про вручення, дублюючи їх на електронну пошту відповідача.
Через непоодинокі випадки невиконання своїх зобов'язань з боку відповідача, через неможливість гарантування своєчасного виконання зобов'язань з поставки СВГ перед іншими контрагентам-покупцями позивач мав на меті повернути зі зберігання весь належний йому СВГ і в подальшому не передавати відповідачу на зберігання нові партії СВГ.
05.10.2018 року за участю представників Сторін в місці зберігання було проведено інвентаризацію скрапленого газу, що належить позивачу та перебуває на зберіганні у відповідача. За результатами інвентаризації було складено Акт інвентаризації від 05.10.2018 року №1/05/10/18, в якому Сторонами було зафіксовано загальну кількість СВГ, що перебувало в місці зберігання - на Макарівській ГНС станом на 05.10.2018 року.
13.11.2018 року позивач звернувся до відповідача з листом від 13.11.2018 року № 66 (з доданими листами-заявками від 12.11.2018 року), в якому просив здійснювати відвантаження на користь ТОВ «Сокар Ел Пі Джи» СВГ в обсягах по 60 тон. щоденно протягом листопада-грудня 2018 року.
З метою прискорення виконання заявок, їх було направлено на електронну пошту представника відповідача, з яким узгоджувалися такі заявки, та засобами поштового зв'язку на адресу відповідача, зазначену в Договорі.
Відтак, відповідач будучи належним чином повідомлений про подані позивачем заявки, мав забезпечити їх виконання до повної виборки у відповідності до отриманих листів-заявок.
Однак, відповідач продовжив відмовляти позивачу у видачі зі зберігання СВГ на Макарівській ГНС, мотивуючи відмову відсутністю заявок, що не відповідає дійсності і спростовується доданими до позову доказами та перепискою сторін.
Як зазначає позивач, відповідні дії відповідача є порушенням ст. 949 Цивільного кодексу України, якою визначено, що Зберігач зобов'язаний повернути Поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого роду та такої самої кількості. Також, нормами ст. 953 Цивільного кодексу України на Зберігача покладений обов'язок на першу вимогу Поклажодавця повернути його річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
У зв'язку з чим, позивач в позові стверджує, що відмова відповідача від повернення зі зберігання належного позивачу СВГ, є порушенням вимог законодавства та умов Договору, що має наслідком порушення охоронюваних законом майнових прав та інтересів позивача, створює ризик завдання позивачу збитків та перешкоджає нормальній господарській діяльності.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору зберігання позивач фактично припинив замовлення послуг зі зберігання нових СВГ. Також, позивач зазначає, що безпідставне утримання відповідачем СВГ всупереч волевиявленню та бажанню позивача, не може вважатись належним наданням послуги і є протиправним, тому відсутні підстави для здійснення платежів за збергінна СВГ за період їх безпідставного утримання Зберігачем.
Систематичні порушення з боку відповідача як умов Договору, так і приписів чинного законодавства України, на думку позивача є достатньою підставою для визнання припиненими з січня 2019 року зобов'язань позивача з оплати послуг зберігання СВГ за Договором, оскільки у відповідний період позивачем послуги зі зберігання не замовлялись, натомість перебування СВГ позивача на зберіганні відповідача було спричинено самим відповідачем всупереч волі та розпорядженню позивача.
В подальшому ТОВ «Сокар Ел Пі Джи» здійснювало спроби отримати зі зберігання належний СВГ, про що відповідачу були направлені нові заявки від 15.01.2019 року.
За результатами їх розгляду відповідач надав відповідь (лист від 18.01.2019 року № 10), в якій повідомляв про відмову виконувати Заявки через існування заборгованості за послуги зберігання, посилаючись на п. 2.16. Договору.
Позивач вважає протиправною відмову відповідача від виконання умов Договору, оскільки п. 2.16. Договору стосується порушень Замовником умов, викладених в п. 2.3. і 2.4. цього Договору, якими врегульовано порядок передачі СВГ на зберігання.
Також, позивач в позові зазначив, що неправомірне утримання відповідачем належного позивачу СВГ, спричиняє безпідставне нарахування плати за зберігання, завдає позивачу збитків порушенням зобов'язань перед контрагентами.
У зв'язку з чим, з метою захисту своїх прав позивач звернувся до відповідача з претензію від 16.01.2019 року № 4 про відшкодування збитків за Договором, в якій наголошувалося про те, що ігнорування листів-заявок позивача щодо повернення СВГ зі зберігання, відтак і неможливість вільно ним розпорядитись, дає підстави вважати, що цей СВГ можливо вважати втраченим і якщо це так, такі втрати мають бути компенсовані винною стороною у встановленому законодавством порядку. Однак, відповідна претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Також, позивач звертався до правоохоронних органів з повідомленням про злочині дії з боку ТОВ «УПК-Європлюс». За результатами його розгляду Радомишлівським районним відділом поліції Житомирської області було зареєстроване кримінальне провадження № 12018060280000653, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.12.2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Продовжуючи спроби повернути зі зберігання належне позивачу майно (СВГ), 05.02.2019 року позивачем направлено відповідачу ще п'ять заявок від 30.01.2019 року, про отримання яких свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на експрес-накладній «Нова пошта» № 20450115346325 від 30.01.2019 року, за якою кореспонденція вручена 02.02.2019 року.
05.02.2019 року до Макарівської ГНС прибув автогазовоз позивача для отримання зі зберігання першої партії СВГ згідно поданих заявок. Однак, і цього разу диспетчер Макарівської ГНС повідомив про неможливість відвантаження СВГ через відсутність заявок на відвантаження.
У зв'язку з відверто безпідставною відмовою, за участю директора ТОВ «Сокар Ел Пі Джи» - Марченко В ОСОБА_1 , водія по перевезенню небезпечних вантажів ТОВ «Сокар Транс» - Яценка С.В., начальника відділу «Сокар Петролеум» - Павленка А.А. та провідного спеціаліста ТОВ «Сокар Енерджі Україна» - Жало І.Г., які безпосередньо були присутні на Макарівській ГНС, було складено Акт про невидачу СВГ зі зберігання від 05.02.2019 року.
В подальшому через лінію « 102» представником ТОВ «Сокар Ел Пі Джи» було здійснено виклик поліції, співробітники якої опитали всіх причетних до цього випадку осіб та зафіксували неповернення зі зберігання позивачу його СВГ.
Згодом ТОВ «Сокар Ел Пі Джи» отримало від відповідача лист від 05.02.2019 року № 29, в якому повідомлялося про неможливість розгляду отриманих заявок позивача від 30.01.2019 року без сплати заборгованості за послуги зберігання.
У зв'язку з чим, позивач також зазначив, що з огляду на умови Договору та норми чинного законодавства, наявність заборгованості не може вважатися правомірною підставою для відмови у видачі речей зі зберігання, вартість яких до того ж значно перевищує суму заборгованості.
Позивач зазначає також, що укладаючи Договір він мав на меті завдяки розміщенню на зберіганні обсягів СВГ суттєво розширити ринок його збуту в Україні збільшивши коло покупців.
Однак, неодноразові випадки зриву поставок СВГ, причиною яких стала протиправна поведінка відповідача, призвели до того що позивач не зміг в повній забезпечити виконання своїх зобов'язань перед іншими контрагентами, що відобразилось на діловій репутації ТОВ «Сокар Ел Пі Джи», як надійного ділового партнера вчасно виконуючого свої договірні зобов'язання. Крім того, замість отримання прибутку від розміщеного на зберіганні відповідача об'єму СВГ, позивач зазнає збитків від безпідставного нарахування відповідачем плати за зберігання.
Наведені обставини свідчать про істотність порушення відповідачем (ТОВ «УПК-Європлюс») умов Договору, внаслідок яких позивач позбавлений того, на що він розраховував під час укладення Договору, що є достатньою підставою для розірвання Договору згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладені в позові обставини, позивач просить розірвати Договір № 1703-0108/ГХ-УПК про надання послуг від 01.04.2017 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс» та Товариством з обмеженою шалові дальністю «Сокар Ел Пі Джи»; визнати припиненими зобов'язання ТОВ «Сокар Ел Пі Джи» по сплаті вартості послуг зберігання газу скрапленого вуглеводного згідно Договору № 1703-0108/ГХ-УПК про надання послуг від 01.04.2017 року з 01.01.2019 року; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «УПК-ЄВРОПЛЮС» повернти Товариству з обмеженою відповідальністю «Сокар Ел Пі Джи» зі зберігання скраплений вуглеводний газ в обсязі 1 105,452 т, переданий на зберігання за Договором № 1703-0108/ГХ-УПК про надання послуг від 01.04.2017 року, загальною вартістю 25 489 128,79 грн.
Відповідач у відзиві позовні вимоги заперечував, в обгрунтування заперечень проти позову зазначив, що впродовж 2017 - 2019 року ТОВ «УПК-ЄВРОПЛЮС» надавались ТОВ «СОКАР Ел Пі Джи» послуги зі зберігання СВГ належної якості і в повному обсязі. Однак, позивачем надані послуги зі зберігання своєчасно та в повному обсязі не оплачені, що з огляду на зміст п. 4.5. Договору надає Виконавцю право відмовитись від надання послуг.
Зокрема, за твердженням відповідача, позивач неналежним чином виконує свої зобов'язання перед відповідачем за Договором №1703-0108/ГХ-УПК від 01.04.2017 року, несвоєчасно і не в повній мірі розраховується за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 8 651 038,75 грн.
Відповідач посилається на ч. 1 ст. 594 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків, має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.
Оскільки, за позивачем рахується заборгованість у розмірі 8 651 038,75 грн. відповідач стверджує, що керуючись умовами Договору та нормами чинного законодавства України правомірно притримав СВГ позивача до погашення заборгованості.
Крім того, відповідач зазначає, що надані позивачем заявки не відповідали п.3.4. Договору, оскільки не містили обов'язкового реквізиту, передбаченого п. 3.4. Договору, а саме, номеру товарно-транспортного документу (СМК, ТТН). З урахуванням чого, відповідач також вважає, що правомірно відмовив позивачу у видачі СВГ зі зберігання.
У відзиві відповідач зазначав про неможливість розірвання Договору, в тому числі в судовому порядку, до моменту оплати Замовником вартості послуг, наданих протягом дії Договору у повному обсязі, та повернення Замовнику зі зберігання усього СВГ.
Також відповідач у відзиві заперечував розмір заявлених позивачем до відшкодування витрат на професійну правову допомогу в сумі 30 558,99 грн., посилаючись на їх несвіпвмірність.
З огляду на викладені у відзиві обставини та заперечення, відповідачем в ході розгляду спору подано зустрічну позовну заяву, в якій заявлено вимоги про стягнення з позивача заборгованості з оплати наданих за Договором послуг зі зберігання СВГ (зі штрафними санкціями).
В зустрічному позові відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що на виконання умов Договору, впродовж 2017 - 2019 року ТОВ «УПК-ЄВРОПЛЮС» надав ТОВ «СОКАР Ел Пі Джи» послуги зі зберігання СВГ належної якості і в повному обсязі, що підтверджується Актами надання послуг.
Однак, як зазначає відповідач (позивач за зустрічним позовом) позивач (відповідач за зустрічним позовом) неналежним чином виконував свої зобов'язання перед відповідачем по Договору №1703-0108/ГХ-УПК від 01.04.2017 року, несвоєчасно і не в повній мірі розраховувався за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 8 651 038,75 грн. за період лютий 2018 - березень 2019 року, про що свідчать:
Акт наданих послуг №2026 від 31.05.2018 року на суму 11 536,00 грн.,
Акт наданих послуг №3266 від 31.08.2018 року на суму 93 946,50 грн.,
Акт наданих послуг №3271 від 31.08.2018 року на суму 142 056,00 грн.,
Акт наданих послуг №3729 від 30.09.2018 року на суму 278 752,50 грн.
Всього на загальну суму 526 291,00 грн., які підписані директором ТОВ «СОКАР Ел Пі Джи».
Крім того, відповідач (позивач за зустрічним позовом) стверджує, що також позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) надавались послуги зі зберігання, про що свідчать:
Акт наданих послуг №4456 від 01.02.2019 року на суму 7 129 840,95 грн.
Акт наданих послуг №4787 від 28.02.2019 року на суму 497 453, 40 грн.
Акт наданих послуг №5421 від 31.03.2019 року на суму 497 453, 40 грн.
Зазначені Акти наданих послуг були направлені 06.02.2019 року, 05.03.2019 року та 15.04.2019 року на адресу ТОВ «СОКАР Ел Пі Джи», та отримані 08.02.2019 року, 11.03.2019 року та 19.04.2019 року уповноваженим представником за довіреністю, однак не підписані Замовником і не повернуті Виконавцю.
Позивач за зустрічним позовом стверджує, що відповідно до п.3.8 Договору у випадку порушення Замовником термінів та строків передачі Виконавцю оригіналів документів, передбачених у цьому розділі Договору, вся інформація, зазначена Виконавцем в таких документах, вважається достовірною, погодженою та підтвердженою обома Сторонами.
Таким чином, позивач за зустрічним позовом стверджує, що інформація, зазначена Виконавцем в актах наданих послуг №4456 від 01.02.2019 року, №4787 від 28.02.2019 року та №5421 від 31.03.2019 року вважається достовірною, погодженою та підтвердженою обома Сторонами.
Крім того, позивач за зустрічним позовом стверджує, що відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України про прийняття Замовником послуг свідчить факт використання складених Виконавцем податкових накладних піжд час формування сум податкового кредиту. У зв'язку з чим, повідомив, що на виконання вимог податкового законодавства ТОВ «УПК-ЄВРОПЛЮС» складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №48 від 01.02.2019 року на суму 7 129 840,95 грн. з яких 1 188 306,83 ПДВ; №133 від 28.02.2019 року на суму 497 453,40 грн. з яких 82 908, 90 грн. ПДВ; №233 від 31.03.2019 року на суму 497 453,40 грн. з яких 82 908, 90 грн. ПДВ, що для покупця таких товарів/послуг є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З огляду на викладене, ТОВ «УПК-ЄВРОПЛЮС» в зустрічному позові просить стягнути з ТОВ «СОКАР Ел Пі Джи» заборгованість за надані послуги зберігання.
Також, на підставі п. 5.3 Договору Виконавець просить стягнути з Замовника за порушення умов Договору щодо сплати належних Виконавцю сум грошових коштів (оплата послуг, компенсація витрат Виконавця), пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати від суми простроченого платежу, а у випадку прострочення оплати на строк понад 7 (сім) календарних днів додатково штраф у розмірі 5 % (п'ять відсотків) від суми простроченого платежу. Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач за зустрічним позовом просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно з Розрахунком заборгованості ТОВ «УПК-ЄВРОПЛЮС» просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР Ел Пі Джи» 8 821 218,19 грн. з яких: 8 651 038,75 грн. основний борг, 26 314,55 грн. штраф за прострочення оплати більше ніж на 7 (сім) календарних днів у розмірі 5 (п'ять) % від суми простроченого платежу (п.5.3. Договору); 101 220,90 грн. пені; 8 435,07 грн. 3-х % річних; 34 208,92 грн. інфляційних.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, судом встановлено наступне.
Підставою заявлення первісного позову визначено факт порушення відповідачем, як Зберігачем, умов Договору зберігання СВГ, що виразилось у безпідставній відмові виконання заявок Поклажодавця про видачу речей зі зберігання.
В свою чергу, відповідач вважає правомірним припинення надання послуг за Договором зберігання у зв'язку з наявністю у позивача заборгованості за послуги зберігання, посилаючись на визначене ст. 594 Цивільного кодексу України право притримання. Також, у зустрічному позові заявляє до стягнення заборгованість, наявністю якої обґрунтовує заперечення проти первісного позову.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується факт укладеня Договору про надання послуг №1703-0108/ГХ-УПК (далі - Договір), згідно з п.1.1. якого Виконавець на умовах, погоджених Сторонами в цьому Договорі, надає Замовнику за його дорученням наступні послуги:
-п.п. 1.1.1 Договору послуги з забезпечення документального оформлення приймання скрапленого вуглеводного газу (надалі - «СВГ») Замовника, при транспортуванні такого СВГ залізничним транспортом маневрових роботах, на станції призначення, у тому числі щодо оплати, за рахунок Замовника, всіх витрат, зборів, платежів, пов'язаних з таким оформленням приймання і транспортування СВГ, відповідно до діючих тарифів/прейскурантів, у випадку використання коду відправника/отримувача (код наданий Укрзалізницею) Виконавця;
- п.п. 1.1.2 Договору послуги зі зберігання СВГ Замовника та у тому числі послуги з приймання вагонів - цистерн та переміщення їх від станції «Буян» до місця зберігання СВГ з подальшим поверненням пустих вагонів - цистерн на станцію «Буян» та, у випадку необхідності, інші маневрові роботи і послуги зі зливу СВГ Замовника з вагонів - цистерн або автотранспорту в газове сховища у місці зберігання, відпуск (відвантаження, наливання) СВГ Замовника, а Замовник зобов'язаний прийняти надання таких послуг та оплатити на умовах цього Договору.
Згідно з ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно зі ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Згідно зі ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Стаття 949 Цивільного кодексу України визначено обов'язок зберігача повернути річ. Зокрема, передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Стаття 953 Цивільного кодексу України визначено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Наведені ст.ст. 949, 953 Цивільного кодексу України визначають безумовний обов'язок зберігача повернути річ на першу вимогу поклажодавця. При цьому, відповідні норми про зберігання не визначають певної форми вимоги, а передбачають вираження волевиявлення поклажодавця забрати річ зі зберігання.
За загальним правилом згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
В розумінні ст.936 Цивільного кодексу України послуга зберігання полягає у виконанні зберігачем зобов'язання зі зберігання речі поклажлодавця та забезпечення схоронності речі поклажодавця до моменту її повернення.
З огляду на наведені норми, хибним є твердження відповідача (позивача за зустрічним позовом) про правомірність відмови в наданні послуги зберігання шляхом невидачі позивачу речі у зв'язку з наявністю у Поклажодавця заборгованості з оплати за послуги зберігання. Відмова від надання послуги полягає саме у неприйнятті речі на зберігання, відмова видачі речі зі зберігання є порушенням прав Поклажодавця.
Щодо посилання відповідача на невідповідність наданих позивачем заявок умові п. 3.4 Договору, суд зазначає, що відповідний пункт викладено в розділі 3 Договору, який регулює регламент документообігу, в той же час, в розділі 2 Договору, який регулює порядок надання послуг, за умовою п. 2.10. Договору визначено, що виконавець зобов'язаний повернути СВГ після отримання попередньої Заявки Замовника, яку останній зобов'язаний надати Виконавцю не менше, ніж за 1 (одну) добу до запланованого відпуску (відвантаження, наливання) СВГ.
Крім того, п. 2.11 відповідного розділу 2 Договору, який регулює порядок надання послуг, визначено, що Виконавець здійснює всі технологічні операції з відпуску (відвантаженню, наливанню) СВГ, оформлює необхідні документи, забезпечує доступ представника Замовника до місця збереження СВГ для вивозу частини або всього СВГ, дотримуючись при цьому Правил безпеки систем газопостачання України. Виконавець може відмовити Замовнику у відпуску (відвантаженні, наливанні) СВГ без покладення на нього, жодної відповідальності, якшо автоцистерна Замовника, не відповідає вимогам «Правил безпеки систем газопостачання», затверджених Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №285 від 15.05.2015 року.
Таким чином, з огляду на зміст ст.ст. 949, 953 Цивільного кодексу України, в разі волевиявлення Поклажодавця забрати річ, зберігач зобов'язаний відразу її повернути.
Наявні в матеріалах справи заявки позивача, які отримувались відповідачем (визнано відповідачем), містять достаньо даних для усвідомлення Зберігачем волевиявлення Поклажодавця про повернення речей зі зберігання.
Також позивач (за первісним позовом) надав обґрунтовані пояснення щодо відсутності в заявках-дорученнях номеру ТТН, який стає відомим лише на етапі відвантаження СВГ під час формування документації щодо відповідної операції. Таким чином, вказати момент ТТН на етапі направлення заявок, тим більше за значний період.
Крім того, позивач наголошує, що не спростовано відповідачем, що до жовтня 2018 року заявки подавались без зазначення ТТН і виконувались Зберігачем без зауважень. Крім того, з огляду на зміст переписки між сторонами, в момент пред'явлення заявок на видачу пального зі зберігання мотивом відмови зберігача було виключно наявність заборгованості за послуги, жодного посилання на невідповідність заявок вимогам п.3.4. Договору зберігачем не зазначалось.
Щодо посилання відповідача на п.2.16 Договору, відповідна умова передбачає, що у випадку порушення Замовником умов, викладених у п. 2.3. і 2.4. цього Договору, Виконавець має право відмовитися від надання послуг, без покладення на нього жодної відповідальності за таку відмову. В свою чергу, п.п. 2.3., 2.4. Договору стосуються порядку прийняття СВГ на зберігання.
З приводу посилання відповідача (позивача за зустрічним позовом) на ймовірне використання позивачем податкового кредиту зі спірних операцій, позивач надав пояснення та докази, що за даними його податкової звітності за період січень-березень 2019 року відсутні операції з ТОВ «УПК-Європлюс» і податкові накладні останнього не включались до податкового кредиту.
Щодо посилання відповідача на право притримання видачі речей зі зберігання, судом досліджено та встановлено, що згідно зі ст. 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.
Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.
В той же час, згідно зі ст. 595 Цивільного кодексу України кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.
Щодо притримання речі на підставі ст. 594 Цивільного кодексу України у зв'язку з порушенням покупцем зобов'язання щодо оплати товару, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.04.2019 року у справі № 914/2668/17 однозначно визначив про необхідність дотримання процедури реалізації відповідного права, вставленої ст. 595 Цивільного кодексу України щодо необхідності негайного повідомлення про це боржника.
Однак, відповідачем не надано доказів повідомлення боржника про притримання в порядку ст.ст. 594, 595 Цивільного кодексу України. Таким чином, відповідне посилання відповідача не обґрунтовує правомірності невидачі позивачу речей зі зберігання.
Також судом досліджено та встановлено, що порядок оплати послуг за Договором визначено у відповідному п. 4.5. Договору, яким передбачено оплату послуг на умовах 100% передплати виходячи з очікуваного обсягу СВГ, щодо якого планується надання послуг в поточному місяці на підставі відповідного рахунку-фактури протягом трьох календарних днів від дати виставлення рахунку.
У зв'язку з чим, позивач зазначає, що не отримував від відповідача рахунків на оплату послуг, що свідчить про недотримання відповідачем умов Договору та ненастання строку оплати.
В свою чергу, відповідач не надав суду доказів виставлення позивачу рахунків на оплату, не надав пояснень та доказів щодо попереднього узгодження обсягів СВГ, щодо яких планувалось надання послуг зі зберігання в кожному місяці. Також відповідачем не надано доказів звернення до позивача з вимогою про оплату в порядку ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, оскільки сторонами не дотримано визначений п. 4.5. Договору порядок оплати послуг зберігання, відповідний строк оплати має обраховуватись у відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України в залежності від надіслання вимоги кредитора.
Однак, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не надано суду доказів звернення до боржника з вимогою про сплату заборгованості за послугим зберігання.
Крім того, частина Актів наданих послуг, які позивачем не підписані, є неузгодженими сторонами і на такі Акти також не надсилалось вимоги про сплату заборгованості.
Дослідивши відповідні Акти наданих послуг судом встановлено, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) надавав обґрунтовані заперечення з приводу невідповідності Акту наданих послуг № 4456 від 01.02.2019 року на загальну суму 7 129 840,95 грн., оскільки наведені в ньому обсяги наданих послуг визначені відповідачем безпідставно і не підтверджені документацією про фактичний рух СВГ протягом строку дії Договору.
Також, з приводу відповідного Акту суд зазначає про його необґрунтованість та безпідставність, оскільки такий Акт складений в лютому 2019 року і включає в себе послуги зі зберігання за період з лютого 2018 року по січень 2019 року, в той час, як згідно з п. 2.7. Договору передбачено, що приймання-передача СВГ в кожному конкретному випадку відбувається з обов'язковим складанням відповідного Акту приймання-передачі СВГ, а згідно з п. 2.11 Договору складення необхідної документації покладено на Виконавця (відповідача, позивача за зустрічним позовом).
Також, умовами п.п. 3.3., 3.5. Договору передбачено складання Актів приймання-передачі СВГ, як при надходженні їх на зберігання, так і під час їх видачі зі зберігання до 5 числа поточного місяця, п. 3.6. Договору також передбачено щомісячне (до 5 числа) складення Виконавцем та передача Замовнику місячного звіту про рух СВГ.
Однак, Виконавцем (відповідачем) не надано суду належних та допустимих доказів про рух СВГ у наведений в Акті № 4456 від 01.02.2019 року період та пояснень щодо такої значної затримки складення Акту, включення місяців з лютого 2018 року по січень 2019 року в один акт. Крім того, до матеріалів справи долучені Акти наданих послуг, складені у відповідні періоди, які продубльовані в Акті № 4456 від 01.02.2019 року, однак на інші обсяги і суми.
Наведені обставини ставлять під сумнів достовірність наведеної в Акті № 4456 від 01.02.2019 року інформації, яка заперечена Замовником, не доведена і не обгрунтвана Виконавцем.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки порушення зобов'язання, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Оскільки видача речі зі зберігання не є самостійною послугою, відповідна умова є складовою процесу зберігання, відповідне зобов'язання в розумінні ст. 611 Цивільного кодексу України не є основним і не може бути окремо змінене.
Також, як визначено ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
Стаття 616 Цивільного кодексу України визначає, що якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.
Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
Оскільки, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) безпідставно припинено видачу позивачу СВГ зі зберігання, наведені в Актах наданих послуг №4456 від 01.02.2019 року, №4787 від 28.02.2019 року та №5421 від 31.03.2019 року, тобто складених після 01.01.2019 року, обсяги СВГ перебували на зберіганні через безпідставну їх невидачу позивачу, тобто з вини відповідача, що виключає наявність законних та достатніх підстав стверджувати про існування зобов'язання Поклажодавця з оплати відповідних послуг.
Таким чином, позовна вимога про визнання припиненим зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР Ел Пі Джи» по сплаті вартості послуг зберігання газу скрапленого вуглеводного згідно договору № 1703-0108/ГХ-УПК про надання послуг від 01.04.2017 року, яке виникло з 01.01.2019 року, обґрунтована і підлягає задоволенню.
Статтею 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини, які свідчать про безпідставність та протиправність відмови Зберігача видати речі Поклажодавцю, відповідне порушення умов Договору є істотним і обгрунтовує правомірність відмови Поклажлодавця (позивача) від подальших відносин з відповідачем за Договором зберігання.
Таким чином, вимога за первісним позовом про розірвання Договору № 1703-0108/ГХ-УПК про надання послуг від 01.04.2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СОКАР Ел Пі Джи» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс», обґрунтована, правомірна і підлягає задоволенню.
З огляду на порушення Зберігачем приписів ст.ст. 949, 953 Цивільного кодексу України та припинення відносин за Договором зберігання, речі Поклажожодавця, які перебувають на зберіганні та протиправно не були видані на вимогу Поклажодавця, підлягають поверненню.
В підтвердження обсягу залишків скрапленого вуглеводневого газу в обсязі 1105,452 т загальною вартістю 25489128,79 грн., які перебувають на зберіганні відповідача (за первісним позовом) за Договором № 1703-0108/ГХ-УПК про надання послуг від 01.04.2017 року, позивач надав до матеріалів справи Акт інвентаризації скрапленого газу (СВГ), що перебуває на зберіганні відповідача станом на 05.10.2018 року, Акти руху СВГ за період з квітня 2017 року по вересень 2018 року, Акти приймання-передачі СВГ за період з квітня 2017 року по вересень 2018 року, Акти приймання за кількістю СВГ, що надійшли залізним транспортом за період з квітня 2017 року по травень 2018 року, Акти надання послуг зі зберігання та рахунки на оплату з квітня 2017 року по вересень 2018 року, Картку рахунку з відомостями про рух СВГ, які свідчать про перебування на зберіганні у Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс» належного Товариству з обмеженою відповідальністю «СОКАР Ел Пі Джи» скрапленого вуглеводневого газу в обсязі 1 105,452 т, загальною вартістю 25 489 128,79 грн.
Таким чином, вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «СОКАР ЕЛ ПІ ДЖИ» зі зберігання скраплений вуглеводневий газ в обсязі 1 105,452 т, переданий на зберігання за Договором № 1703-0108/ГХ-УПК про надання послуг від 01.04.2017 року, загальною вартістю 25 489 128,79 грн., обґрунтована, правомірна і підлягає задоволенню.
Враховуючи недоведеність відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) настання строку оплати послуг за зберігання за наведеними в зустрічному позові Актами, відсутні підстави вважати позивача (відповідачаза зустрічним позовом) таким, що прострочив виконання зобов'язання. Крім того, позивачем за зустрічним позовом не обгрунтованол наведені в розрахунку боргу період з посиланням на відповідні умови Договору та первинні документи.
Таким чином, на момент подання зустрічного позову у справі № 911/612/19 відсутні підстави для його задоволення. При цьому, суд також зазначає, що стягнення заборгованості (зі штрафними санкціями) за послуги зберігання є самостійним окремим способом захисту права, і позивач не позбавлений можливості звернтись з відповідною вимогою в загальному порядку після дотримання передбаченого Договором та чинним законодавством порядку визначення заборгованості та настання строку її сплати.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як визначено ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття вірогідності доказів. Зокрема, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі, зустрічний позов задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем (за первісним позовом) витрати на сплату судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача (за первісним позовом).
Таким чином, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування понесених позивачем витрат по сплаті судового збору за первісним позовом покладається судом на відповідача в повному обсязі.
Також, на по виконання Постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 року у справі № 911/612/19 у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР Ел Пі Джи», понесені ним витрати по сплаті судового збору також підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача (за первісним позовом) в сумі 1921 грн.
Щодо вимог позивача (за первісним позовом) про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, судом досліджено та встановлено, що ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Однак, в підтвердження витрат на оплату послуг адвоката позивачем (за первісним позовом) не доказів саме про понесення витрат на оплату послуг адвоката, як то платіжного доручення, квитації, касового ордеру чи іншого платіжного документа, тощо.
Таким чином, позивачем не доведено понесення витрат на оплату послуг адвоката, тому вимога про їх відшкодування за рахунок відповідача задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відхиленням зустрічного позову, понесені позивачем за зустрічним позовом судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР Ел Пі Джи» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс» прo розірвання Договору про надання послуг, визнання припиненими зобов'язань, зобов'язання повернути майно задовольнити повністю.
2. Розірвати Договір №1703-0108/ГХ-УПК про надання послуг від 01.04.2017 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СОКАР Ел Пі Джи» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс».
3. Визнати припиненим зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР Ел Пі Джи» по сплаті вартості послуг зберігання газу скрапленого вуглеводневого згідно Договору № 1703-0108/ГХ-УПК про надання послуг від 01.04.2017 року, які виникли з 01.01.2019 року.
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «СОКАР Ел Пі Джи» зі зберігання скраплений вуглеводневий газ в обсязі 1 105,452 т, переданий на зберігання за Договором № 1703-0108/ГХ-УПК про надання послуг від 01.04.2017 року, загальною вартістю 25 489 128,79 грн.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс» (07501, Київська обл., Баришівський р-н, смт. Баришівка, вул. Торф'яна, буд. 28, код ЄДРПОУ 32497680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР Ел Пі Джи» (18001, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Надпільна, буд. 226/1, код ЄДРПОУ 40625535) 5 763,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позову та 1921 грн. за подання апеляційної скарги.
6. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
7. В задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР Ел Пі Джи» про стягнення 8 821 218,19 грн. відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу XI Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.Ю. Кошик
повне рішення складено 28.05.2020 року