ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.05.2020Справа № 910/3320/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Промвпровадження»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
про стягнення 14.672,05 грн
Представники сторін: не викликались
04.03.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Промвпровадження» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення 14.672,05 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.11.2019 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП) за участю автомобіля позивача - Toyota Land Cruiser Prado державний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу - автомобіля марки Mazda CX 5, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який визнав свою вину, відповідно до укладеного повідомлення про ДТП (європротокол). Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Mazda CX 5, державний номер НОМЕР_2 застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АМ/9206723), а тому позивач звернувся до відповідача з повідомленням про ДТП та заявою про здійснення страхового відшкодування, у зв'язку з чим відповідачем було виплачено позивачу 6.019,58 грн. Не погоджуючись з виплаченою сумою, позивач звернувся до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз із заявою про проведення експертного дослідження про встановлення вартості матеріального збитку та сплатив останньому 4.710,00 попередньої оплати за проведення експертизи. Висновком експертного дослідження № 34751/19-54 від 21.01.2020 встановлено, що вартість матеріального збитку з урахування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Toyota Land Cruiser Prado д.н. НОМЕР_1 станом на 16.01.2020 становить 15.981,63 грн. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 14.672,05 грн, з яких 9.962,05 грн страхового відшкодування та 4.710,00 грн витрат за проведення експертного дослідження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 відкрито провадження у справі № 910/3320/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду було зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 11.03.2020 було 13.03.2020 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103054302391 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 06.03.2020 є місцезнаходженням відповідача.
Відповідач ухвалу суду від 11.03.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 16.03.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103054302391, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 31.03.2020 включно.
24.03.2020 від Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду надійшла запитувана судом інформація щодо полісу № АМ/9206723.
30.03.2020 до суду на електрону адресу надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що протягом 10 днів з дня повідомлення про страховий випадок (15.11.2019), ПрАТ СК «ПЗУ Україна» направлено незалежного оцінювача, який 26.11.2019 склав протокол технічного огляду транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado д.н. НОМЕР_1 . Під час огляду був присутній представник позивача Кульбеда О.Е. , який засвідчив складений протокол своїм підписом. Відповідно до Звіту № 221714 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 13.11.2019 (далі - звіт № 221417), вартість (розмір) збитків (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу), заподіяних пошкодженням транспортного засобу становить 6.923,50 грн. На підставі звіту № 221417 відповідачем здійснено розрахунок страхового відшкодування, який складає: 6.923,50 грн (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) - 903,92 грн (ПДВ) = 6.019,58 грн (розмір страхового відшкодування). Відповідач виплату страхового відшкодування позивачу здійснив, що стороною не заперечується. Зауважує, що відповідно до ст. 29, п. 33.3. ст. 33, п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» саме на страховика покладено обов'язок визначати розмір заподіяного збитку. Позивачем поданий висновок № 34751/19-54 від 21.01.2020, результати дослідження за яким, на думку відповідача, мають бути відхилені. Так, у протоколі огляду колісного транспортного засобу від 16.01.2020, складеному експертом-товарознавцем Копил С.В. комплектність транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado д.н. НОМЕР_1 не установлена, характер пошкоджень даного транспортного засобу та їх обсяги на момент огляду не встановлені (зазначено лише «Бампер задній» без жодного опису). При визначенні розміру збитку використано ціни станом на 15.01.2020, тобто на дату проведення оцінки, а не на дату спричинення шкоди. У порушення вимог п. 36.2. ст. 36 Закону, у висновку № 34751/19-54 не відображено суму податку на додану вартість, що унеможливлює встановити суму відновлювального ремонту, яка підлягає виплаті. У висновку не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду. Зауважує, що позивачем не подано жодних доказів спростування висновків експерта, зроблених у звіті № 221417 та не обґрунтовано необхідність взяття судом до уваги саме поданого ним висновку № 34751/19-54. Враховуючи відсутність спростування висновків звіту № 221417, наданий позивачем висновок № 34751/19-54 не може слугувати підтвердженням розміру збитків.
29.04.2020 позивачем до суду подано заяву про надання матеріалів справи № 910/3320/20 для ознайомлення. Представник позивача 29.04.2020 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника позивача.
14.05.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій позивач зазначає, що висновок № 34751/19-54 містить всі необхідні дані, які вимагаються п. б) та г) п. 5.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, вважає що висновок № 34751/19-54 виконано у повній відповідності до вимог Методики та не містить жодних порушень, а тому є належним доказом понесених позивачем збитків. натомість ані даних про місце та час огляду, ані відомостей про осіб, які брали участь у огляді транспортного засобу, на відміну від наданого позивачем висновку, звіт № 221714 відповідача не містить, акт (протокол) огляду транспортного засобу, фотознімки пошкодженого автомобіля у звіті також відсутні. зазначає, що у висновку № 34751/19-54 при розрахунку вартості ремонту використано валюту євро, вартість якої становила: 1 євро = 26,4220 грн. Тоді як згідно даних звіту № 221714 при розрахунку вартості ремонту використано валюту євро, вартість якої становила: 1 євро = 26,9448 грн. Тобто курс у звіті позивача нижчий, а тому на вартість ремонту в сторону збільшення не вплинув. Зазначає, що 13.03.2020 згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № РН-0000104 транспортний засіб відремонтовано на загальну суму 20.605,02 грн. 25.03.2020 позивачем здійснено оплату виконаних робіт за вказаним актом згідно платіжного доручення № 34965. Позивачу не зрозуміло як/яким чином відповідач вирахував ПДВ з суми 6.923,50 і встановив, що ПДВ становить 903,92 грн. Стосовно відсутності у висновку № 34751/19-54 про обізнаність експерта з кримінальною відповідальністю за завідомо неправдивий висновок зазначає, що висновок складений судовим експертом з дотриманням усіх норм законодавства України на замовлення позивача, та експерт не міг знати що його буде надано до суду. Окрім цього, зазначає, що звіт № 221714 мстить ряд неточностей та суперечливих фактів. Вказано різні дати оцінки та використані ціни станом на іншу дату. При аналізі ринку подібного майна на з веб-сайту https://auto.ria.com відповідачем не взято до уваги, що деякі запропоновані транспортні засоби мають значний перепробіг - 116000 км, 135000км, 130000 км, 270000 км, у той час коли пробіг автомобіля позивача становив 90913 км. У додатку до звіту відповідача «Передогляд калькуляції» вартість бамперу становить 12.581,48 грн, згідно ж ремонтної калькуляції до висновку позивача вартість бамперу становить 12.581,47 грн. Проте в подальшому при складанні ремонтної калькуляції оцінювачем здійснено ручне коригування вартості деталі - бамперу (№ 5215960971), що потребує заміни (це позначено зірочкою *) та занесено найнижчу суму - 4.483,00 грн, що була запропоновано на веб-сайті https://avto.pro/. Позивач на цьому ж сайті знайшов пропозиції на такі ж бампери із більшими сумами - 14.227, 89 грн, 13.880,87 грн, що свідчить про досить великий діапазон цін на деталь. З інформації, вказаної на цьому сайті, неможливо взагалі встановити наскільки оригінальною є запасна частина, тобто сконструйована спеціально для цього автомобіля, чи відповідає вона суворим нормативам, що висуваються до якості виконання та надійної експлуатації. За таких обставин, використання таких даних у звіті № 221714 при розрахунку матеріального збитку є неправомірним та не мало бути основою для прийняття того чи іншого висновку. На тій же сторінці «Передогляд калькуляції» вартість ремонту оцінювач визначив суму 16.673,12 грн, однак у висновку звіту зазначив вже іншу суму - 8.712,67 грн. Такі суперечливі дані, що покладені в основу звіту № 221714, свідчать про грубі порушення оцінювачем процедури проведення оцінки транспортного засобу та оформлення її результатів. Зазначає, що у звіті № 221714 оцінювач і сам зазначає про те, не може гарантувати абсолютну точність інформації, а містить лише його професійну думку відносно розміру матеріального збитку КТЗ і не може бути гарантією того, що власник КТЗ зможе відремонтувати його за суму, яка дорівнює розміру матеріального збитку.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Рішення у даній справі прийнято з перевищенням встановленого зазначеною нормою строк, проте у розумний строк. При цьому суд очікував, що відповідач скористається наданим йому правом на подання заперечень на відповідь на відзив (поданої позивачем 14.05.2020), проте відповідач відповідні заперечення не подав.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
13.11.2019 о 13 год. 15 хв. в м. Києві по вул. Л.Українки, 7Б відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Toyota Land Cruiser Prado державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу - автомобіля марки Mazda CX 5, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
Відповідно до абз. 3 п. 2.11 Правил дорожнього руху України у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами «д» - «є» пункту 2.10 цих Правил.
Згідно зі ст. 33.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), з якого вбачається, що дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України . ОСОБА_1 свою вину в даній ДТП визнав, про що зазначено в п. 14 європротоколу.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки Toyota Land Cruiser Prado державний номер НОМЕР_1 , власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «НВО «Промвпровадження».
Згідно звіту про оцінку № 221714, складеного 09.12.2019 ФОП «Мотрич С.Ю.» на замовлення відповідача, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado державний номер НОМЕР_1 станом на 13.11.2019 складає 6.923,50 грн.
Цивільна відповідальність транспортного засобу марки Mazda CX 5, державний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/9206723.
Відповідно до умов договору (полісу) № АМ/9206723 страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду заподіяну страхувальником життю здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля Mazda CX 5, державний номер НОМЕР_2 .
Зокрема, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 100.000,00 грн. та франшиза становить - нуль грн.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mazda CX 5, державний номер НОМЕР_2 застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/9206723, позивач 15.11.2019 звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування.
Відповідач листом № 1585593 від 17.12.2019 повідомив позивача, що за наслідками розгляду справи відносно ДТП, яка мала місце 13.11.2019, страхове відшкодування буде виплачено в розмірі 6.019,58 грн протягом 5 робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату.
Згідно платіжного доручення № 38564 від 17.12.2019 відповідачем здійснено виплату страхового відшкодування позивачу в сумі 6.019,58 грн.
Позивач здійснив огляд транспортного засобу на спеціалізованому сервісі - Тойота-Україна (ТОВ «Автосаміт на Столичному») та згідно наданого сервісним центром рахунком-фактурою № 2019011316 від 13.12.2019 вартість робіт та запасних частин, які необхідно провести та замінити на транспортному засобі позивача, становить 20.880,17 грн.
13.12.2019 позивач звернувся листом № 13-12/19/1 від 13.12.2019 до відповідача з проханням переглянути рішення стосовно розміру страхового відшкодування та врахувати рахунок сервісного центру, оскільки в іншому випадку для визначення реальної шкоди необхідно буде залучати незалежного експерта.
Відповідач у відповідь листом № 139-31 від 09.01.2020 повідомив, що згідно звіту № 221714 вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу автомобіля становить 6.923,50 грн. Звіт складений експертом відповідно до методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, тому відсутні підстави ставити його під сумнів. зазначив, що не може прийняти до уваги наданий позивачем рахунок-фактуру № 2019011316 від 13.12.2019. Крім цього у відповідності до ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з суми страхового відшкодування вирахувано суму ПДВ - 903,92 грн, тому суму страхового відшкодування склала 6.019,58, яка була перерахована на рахунок позивача. Повідомлено про відсутність підстав для перегляду рішення відповідача.
Позивач звернувся до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ) із заявою № 18-12/19/1 від 18.12.2019 про проведення експертного дослідження з встановленням вартості матеріального збитку, що було завдано Toyota Land Cruiser Prado державний номер НОМЕР_1 .
Київський науково-дослідний інститут судових експертиз листом № 34751/19-54 від 13.01.2020 повідомив позивачу про те, що огляд пошкодженого транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado державний номер НОМЕР_1 незалежним експертом відбудеться 16.01.2020 о 10 год. 00 хв. за адресою КНДІСЕ: м. Київ, вул. Смоленська, 6.
08.01.2020 позивач листом № 08-01/20/1 від 08.01.2020 письмово повідомив відповідача про дату огляду незалежним експертом аварійного автомобіля 16.01.2020 та запропонував прибути на місце за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 6.
Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем 16.01.2020 огляд транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado державний номер НОМЕР_1 було проведено за участю експерта та представника позивача, представник відповідача не з'явився.
Відповідно до висновку експертного дослідження № 34751/19-54 від 21.01.2020, складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на замовлення позивача, вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado державний номер НОМЕР_1 станом на 16.01.2020 складає 15.981,63 грн.
27.01.2020 позивачем на адресу відповідача була направлена заява про страхове відшкодування № 23-01/20/2 від 23.01.2020 та встановлено строк для відшкодування шкоди, а також витрат, пов'язаних з проведенням експертного дослідження - 4.710,00 грн, до 04.02.2020. До заяви також було додано копію висновку КНДІСЕ № 34751/19-54, копію акта приймання-передачі експертизи № 34751/19-54.
У встановлений строк грошові кошти не були перераховані відповідачем, відповіді від відповідача позивачу не надійшло.
Обидві сторони визнають факт настання дорожньо-транспортної пригоди з вини водія автомобіля, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем і у зв'язку з чим відповідач повинен виплатити страхове відшкодування. Проте, спір між сторонами виник щодо розміру страхового відшкодування.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 Цивільного кодексу України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них п. 9 ч. 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з п. 33-1.1 ст. 31-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.
Згідно з п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши наданий позивачем висновок експертного дослідження № 34751/19-54 від 21.01.2020 та звіт про оцінку № 221714 від 09.12.2019, на який посилається відповідач в своїх запереченнях, враховуючи доказове наповнення матеріалів справи та керуючись статтями 73-79 Господарського процесуального кодексу України вважає, що належним та допустимим доказом у справі на підтвердження розміру матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок ДТП, є саме висновок експертного дослідження № 34751/19-54 від 21.01.2020. При цьому, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону (ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром.
Розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи згідно з урахуванням наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» (далі - Методика).
Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Відповідно до пункту 1.4. Методики вона, зокрема, застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження колісного транспортного засобу.
Суд наголошує на тому, що при співставленні висновку № 34751/19-54 та звіту № 221714 вбачається, що при складанні останнього джерела формувань висновків є значно меншими, ніж при проведенні експертного дослідження, висновок за результатами проведення якого надав суду позивач.
Згідно з п. 3.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика), затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, найбільш вірогідним методом порівняльного підходу до оцінки КТЗ є метод, заснований на аналізі цін ідентичних КТЗ.
За цим методом вартість визначається на базі середньої ціни продажу (пропозиції) ідентичного КТЗ з відповідним строком експлуатації. Подальше коригування враховує різницю між пробігом, комплектністю, укомплектованістю, технічним станом об'єкта порівняння та об'єкта оцінки.
Відповідно до п. 3.6. Методики для визначення вартості складників КТЗ у разі відсутності цінової інформації дилера виробника КТЗ допускається використання відповідних даних, одержаних шляхом обстеження ринку регіону.
Разом з цим, при аналізі ринку подібного майна (транспортного засобу позивача) на з веб-сайту https://auto.ria.com відповідачем не взято до уваги, що деякі запропоновані транспортні засоби мають значний перепробіг - 116 тис. км, 135 тис. км, 130 тис. км, 270 тис. км, у той час коли пробіг автомобіля позивача становив 90913 км.
У додатку до звіту відповідача «Передогляд калькуляції» вартість бамперу становить 12.581,48 грн, згідно ж «Ремонтної калькуляції» до висновку позивача вартість бамперу становить 12.581,47 грн, тобто майже однакова ціна (різниця в 0,01 грн).
Проте при складанні «Ремонтної калькуляції» оцінювачем здійснено ручне коригування вартості деталі - бамперу (№ 5215960971), що потребує заміни (це позначено зірочкою *) та вказано найнижчу суму - 4.483,00 грн, що була запропоновано на веб-сайті https://avto.pro/.
Позивачем надано роздруківки з вказаного сайту згідно яких пропозиції на такі ж бампери із більшими сумами - 14.227,89 грн та 13.880,87 грн, що свідчить про досить великий діапазон цін на деталь.
На тій же сторінці «Передогляд калькуляції» (наданої відповідачем) вартість ремонту оцінювач визначив суму 16.673,12 грн, однак у висновку звіту зазначив вже іншу суму - 8.712,67 грн.
Такі суперечливі дані, що покладені в основу звіту № 221714, свідчать про грубі порушення оцінювачем процедури проведення оцінки транспортного засобу та оформлення її результатів.
У звіті № 221714 оцінювачем зазначено про те, що він не може гарантувати абсолютну точність інформації, а містить лише його професійну думку відносно розміру матеріального збитку КТЗ і не може бути гарантією того, що власник КТЗ зможе відремонтувати його за суму, яка дорівнює розміру матеріального збитку.
Таким чином, проаналізувавши висновки обох експертиз, можна побачити, що занижена вартість відновлювального ремонту згідно звіту, наданого відповідачем, обумовлена тим, що оцінювачем Мотрич С.Ю. не у повному обсязі були враховані усі джерела для формування повного та об'єктивного висновку про вартість матеріального збитку.
З огляду на зазначене, суд приймає до уваги в якості належного та допустимого доказу у справі саме висновок експертного дослідження № 34571/19-54, наданий позивачем, оскільки наведені у ньому роботи, деталі та матеріали знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з тими пошкодженнями застрахованого автомобіля, що виникли у результаті ДТП, а також зафіксовані на фотознімках пошкоджень, що додані до вказаного висновку.
Судом встановлено, що позивачем було залучено експерта у зв'язку з тим, що встановлена відповідачем вартість збитків виглядала з його точки зору необ'єктивною. Таким правом позивач наділений згідно п. 34.4. ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким встановлено, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Таким чином, з урахуванням наведених вище положень законодавства, позивач має право на отримання страхового відшкодування, виходячи з розміру матеріального збитку, завданого йому як власнику пошкодженого автомобіля Toyota Land Cruiser Prado державний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідачем належними засобами доказування не спростовано, що оцінена вартість робіт, деталей та матеріалів для відновлення застрахованого автомобіля є необґрунтованою (завищеною).
Посилання відповідача на те, що у протоколі огляду складеному експертом Копил С.В. характер пошкоджень та їх обсяги на момент огляду не встановлені (зазначено лише «бампер задній» без жодного опису) не приймаються судом до уваги, оскільки вказано пошкодження - бамперу, що необхідно замінити - Е та фарбувати - L. Слід зазначити, що в обох ремонтних калькуляціях, наданих сторонами, наведено однаковий опис робіт, проте вказано різну вартість цих робіт.
Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що висновок № 34751/19-54 не містить вказівки, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність та те, що висновок підготовлено для подання до суду, оскільки він складений на замовлення позивача, а не ухвали суду.
Також не відповідають дійсності посилання відповідача на те, що у висновку № 34751/19-54 всупереч вимогам Національного стандарту № 1 вартість матеріального збитку розрахована без урахування податку на додану вартість, оскільки
Відповідно до п. 17 Загальних засад оцінки майна і майнових прав, затвердженому постановою кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 (Національний стандарт № 1) у звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об'єкта оцінки оцінювач відображає факт про включення або невключення до ринкової вартості суми податку на додану вартість. Оціночні процедури, пов'язані з визначенням ринкової вартості, здійснюються з урахуванням включення або невключення до неї суми податку на додану вартість.
З висновку № 34751/19-54 вбачається, що в ньому експертом відображено факт не включення податку на додану вартість, що відповідає вказаним вище вимогам.
Згідно п. 3 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).
У випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника ПДВ послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об'єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум ПДВ, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком
Згідно акту виконаних робіт № РН-0000104 від 13.03.2020, складеного між позивачем (замовник) та Рокитнянським колективним автотранспортним підприємством 1066 (виконавець), вартість ремонту пошкодженого автомобіля Toyota Land Cruiser Prado державний номер НОМЕР_1 склала 20.605,02 грн.
Відповідно до платіжного доручення № 34965 від 25.03.2020 позивачем здійснено оплату вартості ремонтних робіт в сумі 20.605,02 грн.
Позивачем подано докази оплати здійснених ремонтних робіт пошкодженого автомобіля, тому посилання відповідача на відсутність підстав для включення ПДВ до страхового відшкодування є необґрунтованими.
Статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Оскільки, умовами полісу № АМ/9206723 розмір франшизи не встановлено, тому страхове відшкодування, яке підлягає до сплаті відповідачем, не підлягає зменшенню.
Частиною 1 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем марки Mazda CX 5, державний номер НОМЕР_2 визнана останнім у європротоколі.
Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною 5 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідачами не доведено факт того, що шкоду транспортному засобу Toyota Land Cruiser Prado державний номер НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія.
Як вбачається з матеріалів справи 17.12.2019 відповідач сплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі 6.019,58 грн.
В подальшому позивачем було направлено відповідачу заяву про виплату страхового відшкодуванням з врахуванням висновку № 34751/19-54.
Однак, станом на дату розгляду справи в суді Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» оплату страхового відшкодування у повному обсязі не здійснило.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню страхове відшкодування в сумі 9.962,05 грн (15.981,63 грн вартість відновлювального ремонту на підставі висновку № 34751/19-54 - 6.019,58 грн виплачене страхове відшкодування).
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 9.962,05 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 4.710,00 грн за оплату вартості проведеного ним експертного дослідження.
Наявними у матеріалах справи платіжним дорученням № 32853 від 13.01.2020 підтверджується факт понесення позивачем витрат на проведення експертного дослідження в сумі 4.710,00 грн. Позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню як такі, що відповідають поняттю збитків, які в даному разі має відшкодувати відповідач, з огляду на порушення права позивача на отримання повної суми страхового відшкодування.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Промвпровадження» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Стосовно покладення витрат позивача на правову допомогу в розмірі 4.400,00 грн на відповідача суд відзначає наступне
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
13.11.2019 між позивачем (замовник) та Адвокатом Кушнір Оксаною Валентинівною (адвокат) укладено договір про надання адвокатських послуг, відповідно до якого замовник доручив, а адвокат прийняв на себе обов'язок надати правову допомогу, адвокатські послуги та виконати роботи в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 4.1 вказаного договору розмір винагороди адвоката визначається за домовленістю згідно додатків до договору.
Додатком до договору від 13.11.2019 сторони погодили наступну вартість послуг адвоката: вартість послуг за супровід процедури визначення вартості матеріального збитку, аналіз, підготовку, супроводження та ведення господарської справи по стягненню страхового відшкодування з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» встановлюється у вигляді гонорару у розмірі 30% від ціни позову. Оплата здійснюється після набрання рішенням суду першої інстанції законної сили.
Підтвердженням того, що Кушнір Оксана Валентинівна є адвокатом свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4905 від 27.03.2012.
27.02.2020 між позивачем та адвокатом складено акт здачі-приймання наданих адвокатських послуг, згідно якого вартість наданих послуг становить 4.400,00 грн.
Доказів сплати позивачем адвокату гонорару в сумі 4.400,00 грн не подано.
Разом з цим, Об'єднана палата Верховного Суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг та їх обсягу, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача в сумі 4.400,00 грн.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Промвпровадження» (01015, м. Київ, вул. Московська, 41/8, кв. 92, код ЄДРПОУ 21697910) 9.962 (дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн. 05 коп. страхового відшкодування, 4.710 (чотири тисячі сімсот десять) грн 00 коп. витрат за проведення експертного дослідження, 2.102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 4.400 (чотири тисячі чотириста) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова