ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.05.2020Справа № 910/2706/20
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
За позовом Комунального підприємства "Центр організації дорожнього руху"
вул. Чистяківська, буд. 19-а, м. Київ, 03062
до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ПЗУ Україна"
вул. Дегтярівська, буд. 62, м. Київ, 04112
про відшкодування збитків 4 212,76 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Комунальне підприємство "Центр організації дорожнього руху" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ПЗУ Україна" (відповідач) про відшкодування збитків 4 212,76 грн., в порядку регресу, посилаючись на те, що в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат у позивача виникло право вимоги до відповідача.
Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/2706/20 від 02.03.2020 позовну заяву Комунального підприємства "Центр організації дорожнього руху" залишено без руху.
12.03.2020 від П Комунального підприємства "Центр організації дорожнього руху" надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 02.03.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
15.04.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на ту обставину, що відповідно до Звіту № 191017-187844 про оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок ДТП від 18.10.2019, вартість матеріальних збитків заподіяних пошкодженням обладнанням організації дорожнього руху становить 4558,95 грн (у тому числі ПДВ; 759,82 грн). На підставі Звіту № 191017-187844 ПрАТ СК «ПЗУ Україна» здійснено виплату страхового відшкодування Позивачу, що останнім не заперечується.
Позивач у визначені судом строки не надав до суду відповіді на відзив зі доказами в спростування доводів відповідача, вказаних у відзиві.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2019 у справі №761/31001/19, 31.07.2019 о 06 год. 20 хв. в м. Києві, на перехресті вул. Коперника та вул. Рибалка, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не урахував дорожньої обстановки, щоб мати можливість безпечно керувати транспортним засобом і постійно контролювати його рух, здійснив наїзд на електроопору. Внаслідок ДТП автомобіль «Мерседес» та дорожнє обладнання отримали пошкодження з матеріальними збитками.
Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. п. 2. З Б, 12. 1 Правил дорожнього руху України.
За змістом вказаного судового рішення, ОСОБА_1 винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За твердженням позивача, вищевказані неправомірні дії ОСОБА_1 спричинили матеріальні збитки майну комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» на загальну суму 8771 грн. 71 коп.
Комунальне підприємство «Центр організації дорожнього руху» (далі за текстом - Позивач) відповідно до рішення Київської міської ради від 23.03.2017 року №21/2243 «Про перейменування комунального підприємства «Київдорсервіс» перейменовано з комунального підприємства «Київдорсервіс», яке створено згідно з рішенням Київської міської ради від 27 листопада 2003 року №216/1090 «Про заходи щодо поліпшення роботи по організації дорожнього руху, розвитку мережі паркінгів, автостоянок, місць для гіаркування та інших об'єктів дорожнього сервісу м. Києва» та діє на підставі Статуту, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12.04.2004 року №680 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.01.2018 року №10.
Реєстрацію змін до установчих документів КП «Київдорсервіс» проведено 23 січня 2018 року Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією.
Предметом діяльності Позивача, відповідно до положень п. 2.2.3 Статуту, є, зокрема, встановлення/будівництво, утримання та експлуатація технічних засобів регулювання дорожнього руху (світлофорних об'єктів, дорожніх знаків та інших технічних засобів регулювання дорожнього руху).
Пунктом 5 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 21.03.2005 №398 «Про впорядкування розміщення технічних засобів регулювання дорожнім рухом на вулично-шляховій мережі м. Києва» Позивача визначено балансоутримувачем технічних засобів регулювання дорожнього рухом.
Отже, відповідно до ст. ст. 16, 18 Закону України «Про автомобільні дороги», п. 3.4.3, п. 3.4.10 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 22.04.2004 № 680 та п. 5 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 21.03.2005 №398 технічні засоби регулювання дорожнього руху міста Києва є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та знаходяться на балансі Позивача.
На виконання своїх статутних обов'язків та у строки, визначені ДСТУ 3587-97 (Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану), Позивачем були виконані роботи щодо відновлення світлофорного об'єкту, пошкодженого внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем було відновлено пошкоджені технічні засоби регулювання дорожнього руху: колона світлофору транспортного - 1 шт., що підтверджується актами виконаних робіт форми КБ-3, КБ-2в.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що матеріальний збиток нанесений КП «Центр організації дорожнього руху» з вини ОСОБА_1 в результаті ДТП становить 8 771 грн. 71 коп.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" наведені визначення наступних термінів:
- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;
- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;
- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування своє позиції, наведеної у відзиві на позовну заяву, відповідач вказує, що у пункті 22,1, статті 22 Закону зазначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У пункті 9 частини другої статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Пунктом 34.4. статті 34 Закону передбачено, що для визначення розміру збитків страховиком можуть залучатися експерти.
За замовленням ПрАТ СК «ПЗУ Україна» суб'єктом оціночної діяльності Кривошеєвим О . Ю. проведено оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок ДТП за адресою: м. Київ, перетин вул. Коперника та вул. Рибалка.
Для оцінки матеріальних збитків оцінювачем обрано затратний метод, оскільки оцінка за цим методом передбачає визначення вартості заміщення або відтворення, тобто розраховується вартість витрат на проведення аналогічного або ідентичного обсягу робіт з урахуванням сучасних технологій.
Під час проведення оцінки, в залежності від виявлених деформацій та дефектів об'єкта, визначався відсоток їх фізичного зносу, що відповідає рівню технічного стану.
Відповідно до Звіту № 191017-187844 про оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок ДТП за адресою: м, Київ , перетин вул. Коперника та вул . Рибалка від 18.10.2019 (далі - Звіт № 191017-187844), вартість матеріальних збитків заподіяних пошкодженням обладнанням організації дорожнього руху становить 4558,95 грн (у тому числі ПДВ; 759,82 грн).
На підставі Звіту № 191017-187844 ПрАТ СК «ПЗУ Україна» здійснено розрахунок страхового відшкодування, який складає:
2 857,17 грн (вартість замінених деталей за вирахуванням зносу) + 1701,78 грн (вартість виконаних робіт) = 4 558,95 грн (розмір страхового відшкодування).
ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виплату страхового відшкодування Позивачу здійснило, що стороною не заперечується,
Виплата страхового відшкодування Позивачу проведена за вирахуванням ПДВ відповідно до встановлених законодавством вимог.
Таким чином, суд погоджується із твердженням відповідача, що не спростовані позивачем, що ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виконало свої зобов'язання за страховим полісом у повному обсязі.
Положеннями статей 22, 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), а розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, майна на момент розгляду справи.
Згідно із вимогами абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988 Цивільного кодексу України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.
Як визначено пунктом 31.1. статті 31 Закону розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.
Як підставу для задоволення позовних вимог, Позивачем до позовної заяви з надано до суду Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року (далі - Акт виконаних робіт), що протиріч ить вимогам Закону,
Також на підставі Акту виконаних робіт розрахунок вартості Позивачем проведено без урахування фізичного зносу майна, та фактично є вартістю нової опори.
Неврахування коефіцієнту фізичного зносу при розрахунку вартості ремонтно- відновлювальних робіт об'єкта, який перебував в експлуатації, та оплата їх вартості фактично призводить не до відшкодування завданої шкоди, а до покращення майна, якому спричинено шкоду.
Відповідно до вимог пункту 22,1. Закону та умов Договору страхування у разі настання страхового випадку страховик в межах страхових сум відшкодовує оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДІЛ майну третьої особи.
Покращення страховиком технічного стану майна, якому внаслідок страхового випадку заподіяно шкоду, законодавством не передбачено.
Отже, відповідно до статті 31, статті 33, статті 34 Закону саме на Страховика покладено обов'язок визначати розмір заподіяного збитку.
Суд зауважує, що Позивачем не надано жодних доказів спростування висновків експерта, зроблених у Звіті № 191017-187844.
Звіт № 191017-187844, виготовлений на замовлення ПрАТ СК «ПЗУ Україна», відповідає вимогам законодавства, що регулює професійну оціночну діяльність в Україні, а саме: Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методиці товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фондом Державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, Національному стандарту № 1, та має всі необхідні розрахунки визначення вартості матеріального збитку та виконаний з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля.
Доводів та доказів того, що Звіт № 191017-187844 складено з порушенням законодавства про оцінку майна, Позивачем не надано.
Відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно із частиною третьою статті 988 Цивільного кодексу України страхова виплата за договором майнового страхування І страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.
Судом встановлено, що доводами позовної заяви та доданими до неї доказами реальні збитки, які підлягають відшкодуванню, не підтверджуються.
Позивачем не обґрунтовано та не доведено необхідність взяття судом до уваги саме поданого ним Акту виконаних робіт.
Таким чином, суд приходить до висновку, що наданий Позивачем Акт виконаних робіт не може слугувати підтвердженням розміру збитків та взятий судом до уваги.
Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Отже, обставини визначені позивачем у позовній заяві, визнаються такими, що були спростовані відповідачем у відзиві, в свою чергу позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в спростування обставин щодо необхідності застосування коефіцієнту фізичного зносу до суми визначеного відновлювального ремонту. Крім того, позивач не заперечив щодо розрахованого відповідачем коефіцієнту фізичного зносу.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства "Центр організації дорожнього руху" визнаються судом такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -
У задоволені позовних вимог Комунального підприємства "Центр організації дорожнього руху" до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ПЗУ Україна" про відшкодування збитків 4 212,76 грн.- відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.О. Лиськов