ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.05.2020Справа № 910/1260/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали
позовної заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС"
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕЛІТ РЕІЛВЕЙЗ"
про стягнення 236 704, 70 грн.,
за участю представників:
від позивача: Печенов М.М.;
від відповідача: не з'явився.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕЛІТ РЕІЛВЕЙЗ" про стягнення 336 704,70 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг № 1-130/07-18 від 04.07.2018 в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків за надані послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.
14.02.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 04.03.2020. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
04.03.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, яку позивач підтримав у судовому засідання. Крім того, представником позивача були надані докази часткового погашення спірної заборгованості відповідачем на суму 100 000 грн., яке відбулося після звернення позивача до суду, а саме 05.02.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 прийнято до розгляду заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС" про зменшення розміру позовних вимог, з одночасним визначенням нової ціни позову - 236 704,70 грн. Розгляд справи відкладено на 08.04.2020.
З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, судове засідання, призначене на 08.04.2020 не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 судове засідання призначено на 27.05.2020.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов повністю.
Представник відповідача у судове засідання 27.05.2020 (як і у попереднє судове засідання) не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Станом на поточну дату від відповідача не надійшло обґрунтованого письмового відзиву, заперечень або будь-яких інших заяв та клопотань по справі.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 про призначення судового засідання була надіслана рекомендованим листом з повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0105471751363 на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03151, м. Київ, вул. Очаківська/Очаківський провулок, буд. 5/6.
Повідомленням про вручення поштового відправлення №0105471751363, яке повернулося до суду та наявне у матеріалах справи, підтверджується, що відповідач 23.04.2020 отримав вищезазначену ухвалу Господарського суду міста Києва, проте, станом на поточну дату від сторони не надійшло жодної заяви по суті справи.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у визначений судом строк не подав відзив на позов, не заявив жодних заяв, клопотань та заперечень, не направив повноважного представника у судові засідання, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
04.07.2018 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) був укладений договір про надання послуг № 1-130/07-18 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з надання залізничних вагонів для перевезень вантажів замовника по маршрутах, зазначених у Додатках до цього Договору та/або послуги з організації оплати провізних платежів, а також інші види погоджених сторонами супутніх послуг.
Пунктом 1.2. Договору встановлено, що вартість послуг виконавця визначається розділом 4 даного Договору.
Згідно п. 4.2. Договору вартість послуг виконавця, виходячи зі специфіки перевезення (маршрут, вантаж) і виду рухомого складу, визначається та фіксується сторонами в додатках до цього Договору, які підписуються повноважними представниками сторін.
Відповідно до п.4.3. Договору оплата вартості послуг виконавця здійснюється замовником у розмірі 100% передоплати, виходячи із запланованого обсягу перевезення, не пізніше, ніж за 5 календарних днів до початку оформлення до перевезення порожніх вагонів на станцію навантаження, на підставі виставленого виконавцем рахунку.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018. Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін письмово не заявить про його припинення, Договір вважається пролонгованим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік (пункти 8.1., 8.2. Договору).
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що, за доводами позивача, відповідач не виконав грошові зобов'язання з повної та своєчасної оплати отриманих за Договором послуг, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 336 704,70 грн. станом на 28.01.2020 (день подання позовної заяви).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Укладений сторонами Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу договірні послуги про що складені двосторонні акти надання послуг, а саме:
- акт виконаних робіт № 10/19 від 30.09.2019 на суму 190 254,20 грн.;
- акт виконаних робіт № 08/19-ПП від 30.09.2019 на суму 3 600 грн.;
- акт виконаних робіт № 11/19 від 15.10.2019 на суму 193 850,50 грн.;
- акт виконаних робіт № 12/19 від 31.10.2019 на суму 249 000 грн.
Судом встановлено, що усі вищезазначені акти (копії яких наявні у матеріалах справи) підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача без жодних заперечень та зауважень, в тому числі щодо якості, кількості, строків, ціни наданих послуг.
Крім того, усі перелічені акти містять посилання саме на реквізити та умови договору № 1-130/07-18 від 04.07.2018.
Будь-яких зауважень або заперечень відповідача з приводу якості та обсягу наданих послуг матеріали справи не містять.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (стаття 901 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що на виконання умов договору позивачем було надано послуги на загальну суму 636 704,70 грн.
Разом з цим, матеріалами справи підтверджується, що відповідач лише частково оплатив надані послуги, перерахувавши позивачу 300 000 грн. в період з 03.10.2019 по 28.11.2019, а також сплативши 100 000 грн. 05.02.2020 (після звернення позивача з даним позовом до суду), внаслідок чого позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог до 236 704,70 грн., яка прийнята судом до розгляду.
Враховуючи викладене та зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження погашення спірної заборгованості відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність факту наявності у відповідача основного боргу за Договором у розмірі 236 704,70 грн.
Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідачем не наведено.
Таким чином, на час ухвалення рішення по даній справі, доведеною та реально існуючою є сума основної заборгованості у розмірі 236 704,70 грн., а відтак саме зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не подав відзив на позовну заяву, не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором у розмірі 236 704,70 грн.
Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕЛІТ РЕІЛВЕЙЗ" (03151, м. Київ, вул. Очаківська/Очаківський провулок, буд. 5/6, ідентифікаційний код 39774973) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС" (03150, м. Київ, вул. Ділова, корп. 2 буд. 5, ідентифікаційний код 40637393) заборгованість у розмірі 236 704,70 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 550,57 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2020.
Суддя І.В. Приходько