номер провадження справи 4/57/20
28.05.2020 Справа № 908/764/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справу
За позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6)
до відповідача Приватного акціонерного товариства “Василівкатепломережа”, (71600, м. Василівка Василівського району Запорізької області, вул. Шевченка, буд. 85-А)
про стягнення 63532,49 грн.
23.03.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява № 14/4-1491-20 від 04.03.2020 (вх. № 842/08-07/20 від 23.03.2020) Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ до Приватного акціонерного товариства “Василівкатепломережа”, м. Василівка Василівського району Запорізької області про стягнення заборгованості в розмірі 63532,49 грн., що складається з пені в сумі 24974,30 грн., 3 % річних в сумі 15034,79 грн. та інфляційних втрат в сумі 23523,40 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2020 справу № 908/764/20 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.03.2020, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/764/20 справі присвоєно номер провадження 4/57/20, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи встановлені строки для подання письмових заяв по суті позовних вимог.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору постачання природного газу №6013/1718-ТЕ-13 від 07.09.2017 позивач поставив протягом: жовтня - грудня 2017, січня - березня 2018 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 8 811 406, 13грн., що підтверджується відповідними актами приймання - передачі природного газу. Відповідач в свою чергу, свої зобов'язання за договором поставки природного газу належним чином не виконав, за поставлений природний газ не вчасно розрахувався, з порушенням строків встановлених договором. За неналежне виконання умов договору постачання природного газу №6013/1718-ТЕ-13 від 07.09.2017 позивач нарахував відповідачу 24974,30 грн. пені, 15034,79грн. 3 % річних та 23523,40 грн. інфляційних втрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст. ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 ГК України. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити повністю.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 31.03.2020, просив позовні вимоги задовольнити частково, зменшити розмір заявленої суми до стягнення штрафних санкцій - пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних на 50 % до суми - 31754,75 грн. зазначаючи, що ПАТ “Василівкатепломережа” є єдиним на території міста Василівка, яке здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, основними споживачами теплової енергії є населення міста, які мають постійну заборгованість за спожиту теплову енергію. Фактичний дохід підприємство отримує після 100% сплати споживачів за отримані послуги, і тільки після цього підприємство може провезти розрахунок за природний газ. Також просив суд звернути увагу на п.10.1 договору № 6013/1718-ТЕ-13 від 07.09.2017, в якому чітко вказано що у разі виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов'язуються розв'язувати їх шляхом проведення переговорів та консультацій. Будь яка із сторін має право ініціювати їх проведення. Проте, на адресу підприємства не надходило жодної претензії, попередження тощо.
Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі
Отже, 29.04.2020 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 28.05.2020.
Розглянувши матеріали справи, суд
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 «Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» перейменовано в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Дата набрання чинності постанови - 20.03.2019.
07.09.2017 Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством “Василівкатепломережа” (споживач, відповідач у справі) укладено договір постачання природного газу №6013/1718-ТЕ-13 (далі - договір).
Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Пунктом 3.7 договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Згідно п. 5.2. договору, ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором становить 4942,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930, 40 грн.
Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4. договору).
Пунктом 6.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 15.01.2018 сторони узгодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням п 11.3 цього договору укладання договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. №256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Пунктом 11.3 Договору в редакції додаткової угоди №1 від 15.01.2018 сторони погодили, що будь-які спільні протокольні рішення або надані споживачем будь- які документи щодо оформлених та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету , затвердженого постановою КМУ від 4 березня 2002р. №256, протоколи нарад,- дво - та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами не можуть бути використані до відносин за цим договором як внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.
Розділом 12 договору сторони визначили строк його дії: договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 до 31 березня 2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Предметом спору у даній справі є стягнення з Приватного акціонерного товариства “Василівкатепломережа” пені в сумі 24974,30 грн., 3 % річних в сумі 15034,79 грн. та інфляційних втрат в сумі 23523,40 грн. за неналежне виконання договору постачання природного газу від 07.09.2017 №6013/1718-ТЕ-13.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Позивач на виконання умов договору постачання природного газу №6013/1718-ТЕ-13 від 07.09.2017 у період: жовтень - грудень 2017, січень - березень 2018 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 8 811 406, 13 грн.
Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу за вказаний період підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.
Станом на момент розгляду спору, заборгованість відповідача за отриманий у період: жовтень - грудень 2017, січень - березень 2018 року природний газ погашена у повному обсязі. Однак оплата за отриманий природний газ здійснена відповідачем з порушенням строків встановлених п. 6.1. договору.
В матеріалах справи містяться Операції по Договору №6013/1718-ТЕ-13 за період з 01-09 -2017 по 31-01-2020, з яких вбачається, що відповідач розрахувався за спірними зобов'язаннями по договору постачання природного газу від 07.09.2017 №6013/1718-ТЕ-13, але з порушенням строків встановлених договором.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений природний газ за період жовтень - грудень 2017, січень - березень 2018 року за договором постачання природного газу від 07.09.2017 №6013/1718-ТЕ-13 підтверджено матеріалами справи. Вказані обставини також визнані відповідачем.
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних за загальний період з 28.11.2017 по 29.10.2018 в розмірі 15034,79 грн. та інфляційних втрат за період з грудня 2017 р. по жовтень 2018 р. в розмірі 23523,40 грн. заявлено позивачем обґрунтовано.
Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, наданий позивачем за вказаний вище період, та встановлено, що дані розрахунки виконані правильно. Отже, позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими, які підлягають задоволенню судом.
Крім того, позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 24974,30 грн. за загальний період: 28.11.2017 по 29.10.2018.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на вимоги ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та заявлених сум.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини 2 статті 343 ГК України, тобто заявлена сума до стягнення пені не повинна перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивач заявлену пеню обґрунтовує п. 8.2 Договору в редакції додаткової угоди №1 від 15.01.2018, відповідно до якої у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат проведені зі споживачем відповідно до постанови КМУ від 04.03.2002 №256.
Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору , підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів, тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 4 березня 2002р. №256 не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором. (п.8.3).
За невиконання грошових зобов'язань за договором постачання природного газу №6013/1718-ТЕ-13 від 07.09.2017 позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 24974,30 грн.
Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем за вказаний вище період, суд прийшов до висновку, що даний розрахунок не порушує норми законодавства, виконано правильно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню судом.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій - пені, інфляційних втрат, 3 % річних на 50 % до суми - 31754,75грн.
Згідно з частиною першою ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.
Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно із ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами ч. 4 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
ПрАТ “Василівкатепломережа” в клопотанні про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій просить зменшити на 50 % пеню, інфляційні втрати, 3 % річних до суми - 31754,75 грн.
Однак, аналізуючи зазначені вище норми законодавства, вбачається, що правом суду є зменшення саме неустойки, тобто пені та/або штрафу, а стягнення інфляційних втрат та 3 % річних - є способом захисту майнового права та інтересу кредитора за користування боржником утримуваними коштами та від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, суд розглядає клопотання відповідача про зменшення на 50 % штрафних санкцій лише в частині стягнення пені.
В даному клопотанні ПрАТ “Василівкатепломережа” зазначило, що відповідач є єдиним підприємством, розташованим на території міста Василівка Василівського району Запорізької області, яке здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а також надає послуги з централізованого опалення населенню на території міста.
Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач є самостійним господарюючим суб'єктом і відповідно до ч. 1 ст. 42 ГК України здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик.
Дослідивши наведені сторонами обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд вважає, що викладені відповідачем обставини не свідчать про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і здійсненні з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов'язань за спірним Договором.
Крім того, НАК “Нафтогаз України” забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, є підприємством державного сектору економіки і об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї держави Україна.
Отже, сторони по справі перебувають в однаково рівних економічних умовах та належне функціонування підприємств залежить від своєчасності оплати за надані товари, послуги. Крім того, відповідачем не подано доказів, які б підтверджували ведення претензійно-позовної роботи з власними боржниками, з метою зменшення їх заборгованості або інші докази на підтвердження стягнення боргу з кінцевих споживачів.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що представлені відповідачем в обґрунтування свого клопотання докази не можуть бути підставою для зменшення розміру пені заявленої до стягнення.
Щодо посилань відповідача стосовно не направлення претензії, попередження на адресу ПАТ “Василівкатепломережа” суд зазначає, що можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом постачальника. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги постачальника має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до споживача. Законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги постачальника, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Приймаючи до уваги наведене, оцінивши надані сторонами докази, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, зважаючи на те, що заявлена позивачем до стягнення сума пені не є надмірно великою порівняно із збитками позивача, пов'язаними з порушенням відповідачем строків розрахунків за поставлений природний газ за договором постачання природного газу №6013/1718-ТЕ-13 від 07.09.2017, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення пені не підлягає задоволенню.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача суд визнав необґрунтованими.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 130, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ до Приватного акціонерного товариства “Василівкатепломережа”, Запорізька обл., м.Василівка задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Василівкатепломережа” (71600, Запорізька обл., Василівський район, м.Василівка, вул. Шевченка, буд. 85 А, код ЄДРПОУ 05541137) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 24 974 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 30 коп. пені, 15034 (п'ятнадцять тисяч тридцять чотири) грн. 79 коп. 3 % річних, 23523 (двадцять три тисячі п'ятсот двадцять три) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України “28” травня 2020.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.