Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"26" травня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/415/20
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кравець С.Г.
секретар судового засідання: Гекалюк О.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Литвинюк В.В., довіреність від 26.02.2020,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Бердичівського міського центру зайнятості (м.Бердичів, Житомирська область)
до Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" (м.Бердичів, Житомирська область)
про стягнення 21221,28грн.
Бердичівський міський центр зайнятості звернувся до господарського суду з позовом до Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" про стягнення 21221,28грн суми виплаченої допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 26.05.2020.
На адресу Господарського суду Житомирської області надійшли:
- 18.05.2020 від відповідача відзив на позовну заяву №4-1127 від 14.05.2020 з доданими документами, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на відсутність кошторисних призначень для погашення заборгованості перед позивачем (а.с.55-73);
- 26.05.2020 від позивача клопотання №652 від 26.05.2020 про приєднання до матеріалів справи письмових доказів з доданими документами.
Представник позивача в судовому засіданні 26.05.2020 позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 26.05.2020 не з'явився, повноважного представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №1000231672374 (а.с.53).
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
З огляду на те, що неявка в засідання суду представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
З матеріалів справи вбачається, що наказом начальника державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" №36/ОС-19 від 10.06.2019 лейтенанта внутрішньої служби Руснак І.О., яка знаходилась у розпорядженні установи, 10.06.2019 було звільнено з державної установи на підставі ст.77 п.1 п/п 4 у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів Закону України "Про національну поліцію" (а.с.13).
На підставі заяви від 08.07.2019 про надання (поновлення) статусу безробітного, витягу з вказаного наказу, персональної картки № НОМЕР_1 з розрахунком стажу станом на 15.07.2019, довідки №76 від 14.06.2019 (а.с.6-11) та відповідно до ст.43 Закону України "Про зайнятість населення", ОСОБА_1 було надано статус безробітної та з 15.07.2019 призначено допомогу по безробіттю.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" про визнання протиправним та скасування наказу №36/ОС-19 від 10.06.2019, поновлення на службі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 10.06.2019 по день винесення рішення у загальному розмірі 31608,00грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 у справі №240/9827/19 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Державної установи (Бердичівська виправна колонія №70) Міністерства Юстиції України №39-ОС/19 від 10.06.2019 "З особового складу" в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби; поновлено ОСОБА_1 лейтенанта внутрішньої служби Державної кримінально-виконавчої служби України на службі з 10.06.2019; стягнуто з Державної установи (Бердичівська виправна колонія № 70) Міністерства Юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.06.2019 по день винесення рішення по справі №240/9827/19 включно, у загальному розмірі 31608,00грн (а.с.18, 40-49).
На виконання рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019, начальником установи Доробалюком О. було видано наказ №64/ОС-19 від 06.11.2019, яким поновлено на посаді ОСОБА_2 І ОСОБА_3 - лейтенанта внутрішньої служби на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України з 10 червня 2019 року, у зв'язку з чим 15.11.2019 припинено її реєстрацію як безробітної в центрі зайнятості (а.с.14).
Відповідно до ч.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі.
За даними позивача, за час перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_1 отримала допомогу по безробіттю в сумі 21221,28грн, що підтверджується довідкою №251 від 24.02.2020 щодо нарахування ОСОБА_1 допомоги по безробіттю (а.с.12), нарахуванням допомоги по безробіттю та платежі (а.с.16-17), відомостями виплат за видами забезпечення: №90 за липень 2019, №98 за серпень 2019 від 09.08.2019, №111 за серпень 2019 від 10.09.2019, №119 за вересень 2019 від 30.09.2019, №127 за жовтень 2019 від 18.10.2019, №131 за жовтень 2019 від 31.10.2019, №140 за листопад 2019 від 20.11.2019 (а.с.19-25), а також виписками державної казначейської служби: від 24.07.2019, від 14.08.2019, від 13.09.2019, від 03.10.2019, від 23.10.2019, 05.11.2019, від 25.11.2019 та платіжними дорученнями: №515 від 13.08.2019, №478 від 23.07.2019, №587 від 12.09.2019, №641 від 02.10.2019, №687 від 22.10.2019, №715 від 04.11.2019, №765 від 22.11.2019 (а.с.76-89).
В подальшому, 18.11.2019 позивачем було видано наказ №207 "Про відшкодування коштів роботодавцем, у зв'язку з поновленням працівника на роботі за рішенням суду", яким зобов'язано вжити заходів по поверненню коштів в сумі 21221,28грн, виплачених ОСОБА_1 по безробіттю у зв'язку з поновленням її на роботі за рішенням суду (а.с.27).
20.11.2019 Бердичівський міський центр зайнятості звернувся до Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" з претензією №1877 про відшкодування сплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в розмірі 21221,28грн (а.с.28, доказ надіслання - а.с.29). У зв'язку з залишенням відповідачем вказаної претензії без задоволення, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.
Оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи документи, приймаючи до уваги вищенаведені встановлені судом обставини справи, господарський суд враховує таке.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Згідно з частиною 1 статті 1 та частиною 1 статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, одним із видів такого забезпечення за Законом, зокрема, є: допомога по безробіттю.
Частиною 8 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення" безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
За приписами ч.1 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"; особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч.2 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення").
Відповідно до п.2 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №792 від 19.09.2018, центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі.
Повернення виплачених безробітному коштів здійснюється відповідно до частини 1 статті 34 та частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", якими передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та із роботодавця утримуються, серед іншого, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, а саме: Державна служба зайнятості України через її територіальні органи, яким є Бердичівський міський центр зайнятості (частина 6 статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Положення про Державну службу зайнятості, затверджене Указом Президента України від 16.01.2013, Положення про Державну службу зайнятості, затверджене Наказом Міністерства соціальної політики України від 14.06.2019 №945).
Відповідно до п.6 ст.1 Положення про державну службу зайнятості, затвердженого Наказом Міністерством соціальної політики України від 14.06.2019 №945, державний центр зайнятості, регіональні та базові центри зайнятості є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, кутові штампи та печатки із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням та кодом за ЄДРПОУ, інші печатки та штампи (за наявності).
Згідно з пунктами 1 та 6 Положення про Бердичівський міський центр зайнятості, затвердженого наказом Житомирського обласного центру зайнятості №64 від 17.03.2016 передбачено, що Бердичівський міський центр зайнятості (далі - базовий центр зайнятості) є державною установою у централізованій системі державних установ державної служби зайнятості; базовий центр зайнятості виконує завдання і функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, визначені законами Україну "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Про зайнятість населення", до внесення відповідних змін до цих законів (пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2014 року № 90 "Деякі питанню державного управління у сфері зайнятості населення").
За пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", до роботодавців, зокрема, належать: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно із пунктами 6, 7 "Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним", затвердженого 13.02.2009 року Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України №60/62, Постановою правління Пенсійного фонду України №7-1, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
Згідно ст.235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Питання, пов'язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993р №58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним.
Матеріали справи свідчать про те, що з метою добровільного вирішення питання щодо повернення виплачених ОСОБА_1 коштів у вигляді допомоги по безробіттю в позасудовому порядку, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №1877 від 20.11.2019, що підтверджується фіскальним чеком від 20.11.2019 (а.с.29). Проте, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язок роботодавця відшкодувати центру зайнятості вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у тому випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.
Як уже зазначалось у цьому рішенні, позивачем здійснено виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в розмірі 21221,28грн за період з липня 2019 по листопад 2019, яка підлягає відшкодуванню.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вищевикладені вимоги правових норм, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені правомірно та підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому посилання відповідача на відсутність кошторисних призначень не є підставою для відмови в позові та звільнення відповідача від відшкодування позивачу вказаних вище витрат.
Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у розмірі 21221,28грн є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" (13300, Житомирська область, м.Бердичів, вулиця Низгірецька, буд. 1; ідентифікаційний код 08563330) на користь Бердичівського міського центру зайнятості (13312, Житомирська область, м.Бердичів, вулиця Михайла Грушевського, буд. 26; ідентифікаційний код 13550624):
- 21221,28грн відшкодування виплат допомоги по безробіттю,
- 2102,00грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 28.05.20
Суддя Кравець С.Г.
Друк:
1 - в справу,
2,3 - сторонам (рек.з пов.).