"26" травня 2020 р. м. Ужгород Справа № 907/330/20
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали заяви Тячівської місцевої прокуратури №86-440-20вих20 від 29.04.2020 про забезпечення позову у справі
за позовом Тячівської місцевої прокуратури, м. Тячів
до відповідача 1 Солотвинської селищної ради, смт. Солотвино Тячівського району
до відповідача 2 ОСОБА_1 , м. Тячів
про визнання недійсними результатів електронних торгів та договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації, а також зобов'язання повернути майно
Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить визнати недійсними результати електронних торгів щодо приватизації об'єкта нерухомості площею 3350,40 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також укладений за їх результатами між відповідачами у справі договір купівлі-продажу №2412 від 04 березня 2020 року та скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності №35798605 від 04.03.2020 цього об'єкта малої приватизації. Окрім немайнових вимог, позивач просить застосувати наслідки недійсності правочину та зобов'язання повернути майно, придбане на підставі згаданого договору. Позов заявлено з посиланням на ст. ст. 216 Цивільного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та положень Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна».
Разом з позовною заявою, позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, - нежитлову будівлю загальною площею 3350.4 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2046118721244), а також накладення заборони ОСОБА_2 І ОСОБА_3 та іншим особам здійснювати будь-які дії щодо зазначеного нерухомого майна, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього. Звернення з такою заявою мотивує тим, що до постановлення рішення у справі та набрання ним законної сили існує реальна загроза утруднення його виконання у випадку задоволення зазначеного позову та в разі невжиття заходів забезпечення позову, оскільки існує ймовірність відчуження та знищення вказаного об'єкта нерухомості.
Розглянувши подану прокурором заяву суд дійшов наступних висновків.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом наведеної норми, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Достатньо обґрунтованими для забезпечення позову є підтверджені доказами фактичні обставини, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 21.03.2018 року у справі №904/5971/17, постанові від 07.06.2018 року у справі №910/23468/17, постанові від 04.06.2018 року у справі №910/23741/17, постанові від 04.05.2018 року у справі №910/339/18.
Суд встановив, що в поданій заяві про забезпечення позову містяться виключно припущення заявника про можливе невиконання відповідачем рішення суду (у випадку ухвалення його на його користь). Сам факт існування ймовірної загрози відчуження чи обтяження майна, ще не свідчать про неможливість або утруднення виконання рішення суду в майбутньому, і в силу наведених роз'яснень не є достатньою підставою для задоволення заяви. Жодних належних і допустимих доказів в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником суду не подано.
Таким чином, суд констатує, що заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, заявник не навів обставин та не подав належних доказів, з якими законодавство пов'язує необхідність для їх вжиття, а тому в задоволенні заяви належить відмовити.
Керуючись ст.ст.136-140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Тячівської місцевої прокуратури №86-440-20вих20 від 29.04.2020 про забезпечення позову- відмовити.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому розділом IV Господарського процесуального кодексу України до Західного апеляційного господарського суду.
Суддя Л.В. Андрейчук