61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
25.05.2020 Справа № 905/126/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Юрлагіній В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Машинобудівний завод “Квік”, м.Запоріжжя
до відповідача: Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман, Донецька область
про визнання недійсною умови п.3.4 договору №Дон/Т-18745/НЮ-В від 17.10.2018 в частині обов'язку замовника з оплати робіт після реєстрації податкової накладної, стягнення заборгованості в сумі 2598114,00грн., пені - 226132,06грн., інфляційних нарахувань - 10318,73грн., 3% річних - 51962,98грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Хілько А.С. (ордер серії АР №1008057 від 08.01.2020);
від відповідача: Поляков О.Г. (положення про регіональну філію «Донецька залізниця», положення про структурний підрозділ «Юридична служба», наказ №20/4-ос від 21.01.2020, довіреність від 10.04.2020)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік», м.Запоріжжя звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман, Донецька область про визнання недійсною умови п.3.4 договору №Дон/Т-18745/НЮ-В від 17.10.2018 в частині обов'язку замовника з оплати робіт після реєстрації податкової накладної, стягнення заборгованості в сумі 2598114,00грн., пені - 226132,06грн., інфляційних нарахувань - 10318,73грн., 3% річних - 51962,98грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невідповідність умови п.3.4 договору Дон/Т-18745/НЮ-В від 17.10.2018 про оплату після реєстрації податкової накладної вимогам законодавства, у зв'язку з чим просить визнати її недійсною, а також на те, що строк оплати послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів настав, у зв'язку з чим у відповідача виникло зобов'язання з його оплати.
Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст.212, 252, 526, 530, 549, 625, 626, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 222, 230, 232 Господарського кодексу України.
На підтвердження вказаних обставин, позивач надав наступні документи: договір на виконання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів Дон/Т-18745/НЮ-В від 17.10.2018 з додатками; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №0320.1 від 20.03.2019, №0320.2 від 20.03.2019, №0329.16 від 29.03.2019, №0329.3 від 29.03.2019, №0329.4 від 28.03.2019; статутні документи.
Ухвалою суду від 15.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/126/20, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання суду відзиву на позов; запропоновано позивачу у строк до п'яти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив; призначено підготовче засідання на 04.02.2020.
04.02.2020 від відповідача надійшов відзив, в якому останній проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що пункт 3.4 договору є таким, що не суперечить вимогам законодавства України, а також на те, що договір був укладений за процедурою відкритих торгів, а позивач у встановленому порядку до антимонопольного комітету процедуру закупівлі не оскаржував. Також зазначив, що право вимоги за надані послуги у позивача не настало у зв'язку з тим, що останнім не було додержано виконання п. 3.4 договору, відповідно заборгованість у відповідача відсутня.
24.02.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній підтримав заявлені позовні вимоги, зазначивши що умова п. 3.4 договору в частині оплати послуг після реєстрації податкової накладної суперечить закріпленим в ст. 3 Цивільного кодексу України принципам розумності, добросовісності та справедливості, оскільки податкова накладна взагалі може бути не зареєстрована в ЄРПН.
Листом господарського суду Донецької області від 03.02.2020 повідомлено сторін про те, що у зв'язку з перебуванням судді Левшиної Я.О. на лікарняному, підготовче засідання, призначене на 04.02.2020 о 10:30 год., не відбудеться, про подальший розгляд справи учасники процесу будуть повідомлені у встановленому порядку.
У зв'язку з виходом судді Левшиної Я.О. з лікарняного 10.03.2020, враховуючи, що матеріали справи за розпорядженням керівника апарату суду не передавалися для повторного авторозподілу, а також положення частини 1 статті 6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод” 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, протягом розумного строку, суд ухвалою від 10.03.2020 призначив підготовче засідання на 31.03.2020.
Ухвалою суду від 31.03.2020 закрито підготовче провадження у справі 905/126/20 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.04.2020.
27.04.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 12.05.2020, в подальшому на 25.05.2020.
20.05.2020 відповідач надав документи на підтвердження повноважень його представника, а саме: положення про регіональну філію «Донецька залізниця», положення про структурний підрозділ «Юридична служба», наказ №20/4-ос від 21.01.2020, довіреність від 10.04.2020, довіреність від 06.02.2020.
Представник позивача в судове засідання 25.05.2020 з'явився, позовні вимоги підтримав, на вимогу суду у судовому засіданні представник позивача надав копії додаткових угод №1 від 29.12.2018 та №2 від 21.03.2019 з додатками до договору Дон/Т-18745/НЮ-В від 17.10.2018 для долучення до матеріалів справи.
Представник відповідача в судове засідання 25.05.2020 з'явився, проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.
До судових дебатів представник позивача зробив заяву про те, що докази понесення витрат на правову допомогу будуть надані протягом 5 днів з моменту винесення рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, суд
17.10.2018 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладений договір Дон/Т-18745/НЮ-В (далі договір), згідно п.п. 1.1 якого виконавець зобов'язався відповідно до цього договору на свій ризик та за завданням замовника, зі своїх матеріалів та своїми засобами надати послуги з ремонту лінійного обладнання (об'єктів ремонту) локомотивів (далі - послуги), в обсягах відповідно до «Розрахунку вартості об'єктів ремонту» (додаток 1 до договору), який є невід'ємною частиною договору.
Згідно п. 2.1 договору виконавець виконує послуги, передбачені п. 1.1 цього договору відповідно до «Графіку подачі та випуску з ремонту об'єктів ремонту» (додаток 2 до договору).
За умовами п. 3.1, 3.2 договору вартість послуг відповідно до умов договору визначається сторонами в Протоколі погодження ціни (Додаток 4 до договору), який є невід'ємною частиною даного договору. До протоколу погодження ціни додаються планові калькуляції з обов'язковим наданням розшифровок по статтям витрат (матеріальних витрат із зазначенням їх типу, марки, ДСТУ, трудомісткості робіт, основної та додаткової заробітної плати, накладних витрат, витрат на збут). Сума договору складає - 2273095,00грн., ПДВ - 454619,00грн. Разом з ПДВ - 2727714,00грн. Не виконані виконавцем, погоджені сторонами обсяги послуг виключаються з калькуляції і замовником не оплачуються.
Розрахунки за виконані послуги проводяться шляхом акцептування рахунку на підставі підписаних актів приймання виконаних робіт (п. 3.3 договору).
Відповідно до п. 3.4 договору замовник перераховує на рахунок виконавця кошти протягом 30 банківських днів з моменту підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт, але не раніше реєстрації податкової накладної.
Згідно п. 7.2 договору за несвоєчасний та не в повному обсязі розрахунок замовника з виконавцем за виконані послуги замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.
Термін дії договору - з моменту його підписання сторонами і по 31.03.2019, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 15.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 29.12.2018).
На виконання умов договору позивач надав послуги з ремонту лінійного обладнання локомотивів на загальну суму 2598114,00грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №0320.1 від 20.03.2019, №0320.2 від 20.03.2019, №0329.16 від 29.03.2019, №0329.3 від 29.03.2019, №0329.4 від 28.03.2019.
Проте відповідач за надані послуги оплату не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, сутність даного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором Дон/Т-18745/НЮ-В від 17.10.2018, сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат та визнанні умови п.3.4 договору в частині здійснення оплати послуг не раніше реєстрації податкової накладної недійсною.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Відповідно до приписів ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Так, підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним, засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної діяльності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правчин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (устиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Договір Дон/Т-18745/НЮ-В від 17.10.2018 був укладений за процедурою відкритих торгів відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» (ідентифікатор закупівлі №UA-2018-09-05-000796-c). Позивачем було подано тендерну пропозицію та запропоновано проект договору.
В пункті 3.4 договору сторони передбачили, що замовник перераховує на рахунок виконавця кошти протягом 30 банківських днів з моменту підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт, але не раніше реєстрації податкової накладної.
Позивач вважає умову п.3.4 договору в частині обов'язку сплати виконаних робіт не раніше реєстрації податкової накладної такою, що суперечить законодавству.
Позивачем не було оскаржено у відповідності до ст. 18 Закону України «Про публічні закупівлі» процедуру закупівлі до Антимонопольного комітету України та не надано доказів звернення до відповідача з вимогою внести зміни до умов договору.
За положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Відтак, однією із умов формування податкового кредиту покупцем є факт реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність такої реєстрації виключає можливість формування податкового кредиту за такою податковою накладною.
За приписами пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить, зокрема понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.
Тобто, саме на позивача, як продавця товарів/послуг, покладений обов'язок здійснювати реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Доказів звернення до Державної фіскальної служби з метою внесення відомостей до Єдиного реєстру податкових накладних позивач також не надав.
Матеріали справи не містять доказів недотримання сторонами під час укладення правочину вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, а позивачем не доведено наявність порушень норм законодавства, що можуть бути підставами визнання умови п. 3.4 договору Дон/Т-18745/НЮ-В від 17.10.2018 в частині обов'язку сплати виконаних робіт не раніше реєстрації податкової накладної недійсною.
Отже, приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання умови договору недійсною не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що на виконання умов договору Дон/Т-18745/НЮ-В від 17.10.2018 відповідач надав послуги з ремонту лінійного обладнання локомотивів на загальну суму 2598114,00грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №0320.1 від 20.03.2019, №0320.2 від 20.03.2019, №0329.16 від 29.03.2019, №0329.3 від 29.03.2019, №0329.4 від 28.03.2019 та не заперечується відповідачем.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.4 договору визначений строк оплати виконаних робіт - 30 банківських днів з моменту підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт, але не раніше реєстрації податкової накладної.
Згідно ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до п.п.1, 3, 4 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.
Відкладальна обставина обумовлює настання або зміну прав та обов'язків сторін, які вчиняють правочин, а отже невід'ємно залежить саме від волі та добросовісності виконання сторонами своїх обов'язків. Внесення відомостей до Єдиного реєстру податкових накладних та безпосередня реєстрація податкової накладної залежить не тільки від обов'язків сторін, а й від діяльності третьої особи - Державної фіскальної служби.
Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов'язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.
Таким чином, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.
Однак, з урахуванням того, що умова договору Дон/Т-18745/НЮ-В від 17.10.2018 про оплату виконаних робіт не раніше реєстрації податкової накладної стосується лише виникнення обов'язку замовника, при цьому ніяким чином не обумовлюючи виникнення відповідного обов'язку позивача з виконання робіт, та не відповідає критерію невідомості щодо можливості настання таких обставин, оскільки, укладаючи договір з такою умовою сторони припускали і розраховували саме на належне виконання свого обов'язку замовником робіт та здійснення ним оплати прийнятих робіт з ремонту лінійного обладнання, така умова не є відкладальною у розумінні ч. 1 ст. 212 ЦК України,
Враховуючи, що строк виконання зобов'язання з оплати робіт становить 30 банківських днів з моменту підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг), строк оплати за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №0320.1 від 20.03.2019, №0320.2 від 20.03.2019 сплинув 06.05.2019, за актом №0329.4 від 28.03.2019 - сплинув 14.05.2019, за актами №0329.16 від 29.03.2019, №0329.3 від 29.03.2019 - сплинув 15.05.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних робіт не виконав.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.
З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу 2598114,00грн. підлягають задоволенню.
Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 226132,06грн., 3% річних в розмірі 51962,98грн. та інфляційні втрати в розмірі 10318,73грн.
Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно п. 7.2 договору за несвоєчасний та не в повному обсязі розрахунок замовника з виконавцем за виконані послуги замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу 3% річних з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладені висновки суду про те, що реєстрація податкової накладної не є відкладальною обставиною у розумінні ч.1 ст. 212 Цивільного кодексу України, у позивача виникло право вимоги оплати за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №0320.1 від 20.03.2019, №0320.2 від 20.03.2019 - 07.05.2019, за актом №0329.4 від 28.03.2019 - 15.05.2019, за актами №0329.16 від 29.03.2019, №0329.3 від 29.03.2019 - 16.05.2019.
Перевіривши арифметичний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення 222020,61грн., 51962,98грн. та 1342,01грн. відповідно.
Суд зазначає, що позивач невірно визначив початкову дату періодів нарахування пені та 3% річних за актами №0320.1 від 20.03.2019, №0320.2 від 20.03.2019 - 06.05.2019, оскільки враховуючи положення п. 3.4 договору та Регламент роботи банківської системи право вимоги за вказаними актами виникло 07.05.2019.
Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені також обумовлено тим, що позивач безпідставно визначив період її нарахування - з 16.05.2019 по 09.01.2020, оскільки за приписами ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Крім того, суд звертає увагу, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 N 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
Разом з позовною заявою позивач надав попередній опис робіт (наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі від 08.01.2020 на загальну суму 24500,00грн, договір №110 про надання правової допомоги від 08.01.2020, ордер серії АР №1008057 від 08.01.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, рахунок фактори №11001 від 08.01.2020, платіжне доручення №7672 від 09.01.2020 на суму 24500,00грн. на підтвердження оплати правової допомоги за договором №110 від 08.01.2020.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
08.01.2020 між позивачем (клієнт) та адвокатом Хілько А.С. укладений договір про надання правової допомоги №110, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу у справі про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за договором №Дон/Т-18745/НЮ-В від 17.10.2018.
Пунктом 4.1 вказаного договору передбачено, зокрема, що за результатами наданих послуг складається акт приймання-передачі послуг, який підписується клієнтом протягом 3 робочих днів з дня його отримання.
У судовому засіданні 25.05.2020 представник позивача повідомив що акт приймання-передачі послуг не складався та не підписувався.
Позивач на підставі ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів звернувся з заявою про подання доказів понесених витрат на правову допомогу протягом 5 днів з дня винесення рішення.
Судові витрати (витрати з оплати судового збору) у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 74, 77, 86, 123, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Машинобудівний завод “Квік”, м.Запоріжжя до Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман, Донецька область про визнання недійсною умови п.3.4 договору №Дон/Т-18745/НЮ-В від 17.10.2018 в частині обов'язку замовника з оплати робіт після реєстрації податкової накладної, стягнення заборгованості в сумі 2598114,00грн., пені - 226132,06грн., інфляційних нарахувань - 10318,73грн., 3% річних - 51962,98грн. задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (код ЄДРПОУ 40150216, адреса: 84400, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Машинобудівний завод “Квік” (69123, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Василя Стуса, будинок 8 А; ЄДРПОУ 38284929) заборгованість у розмірі 2598114,00грн., пеню у розмірі 222020,61грн., 3% річних у розмірі 51962,98грн., інфляційні нарахування у розмірі 2379,94грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 43117,17грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 25.05.2020 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення підписано 26.05.2020.
Суддя Я.О. Левшина