ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2020Справа № 910/9924/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Базальт-Альтернатива»
до 1. ОСОБА_1
2. ОСОБА_2
3. ОСОБА_3
4. ОСОБА_4
5. ОСОБА_5
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів -
1. ОСОБА_6
2. ОСОБА_7
3. ОСОБА_8
про витребування з чужого незаконного володіння простих іменних акцій
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Кошляк М.І.
Представники сторін:
від позивача - Савчук В.В., Ніколаєв І.С.
від відповідачів - Беніцька В.І.
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_10
від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - не з'явились
В судовому засіданні 12.05.2019р. відповідно до положень ст. ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
25 липня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Базальт-Альтернатива» (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (далі за текстом - відповідачі), відповідно до якої просить судовому порядку витребувати прості іменні бездокументарні акції, емітовані ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», на свою користь з чужого незаконного володіння:
- ОСОБА_1 у кількості 131556, що становить 8,0007% від загальної кількості акцій;
- ОСОБА_2 у кількості 131556, що становить 8,0007% від загальної кількості;
- ОСОБА_3 у кількості 131556, що становить 8,0007% від загальної кількості;
- ОСОБА_4 у кількості 131556, що становить 8,0007% від загальної кількості;
- ОСОБА_5 у кількості 131556, що становить 8,0007% від загальної кількості.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідні акції вибули з його володіння проти його волі, незаконно та без належної на те правової підстави.
Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечують, надали відзив на позов, відповідно до якого зазначають, що вони набули право власності за відплатними договорами на акції, емітовані ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», що належали на праві власності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , тому відповідачі є добросовісними набувачами таких акцій.
Ухвалою суду від 29.07.2019р. позовну заяву ТОВ «Базальт-Альтернатива» та додані до неї матеріали було передано за підсудністю на розгляд до Господарського суду Київської області.
Постановою Північного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2019р. було скасовано.
Ухвалою суду від 19.09.2019р. було відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне акціонерне товариство «Білицький завод «Теплозвукоізоляція».
В судовому засіданні 15.10.2019р. було оголошено перерву до 05.11.2019р.
15.10.2019р. позивач звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою суду від 18.10.2019р. було відмовлено в задоволенні вказаної заяви.
15.10.2019р. позивач звернувся до суду з заявою про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
В судовому засіданні 05.11.2019р. було постановлено ухвалу про продовження на 30 днів строку проведення підготовчого провадження, про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про відкладення засідання до 03.12.2019р.
15.10.2019р. представник відповідачів звернувся до суду з заявою про витребування доказів.
В судовому засіданні 03.12.2019р. було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.12.2019р.
В судовому засіданні 17.12.2019р. представник відповідачів повідомив суд про те, що судом протягом підготовчого провадження не було розглянуто клопотання про витребування доказів, в засіданні з метою з'ясування вказаних обставин було оголошено перерву.
За наслідками судового засідання 17.12.2019р. судом було постановлено ухвалу про повернення до підготовчого провадження з метою розгляду клопотання представника відповідачів про витребування доказів від 15.10.2019р. та призначено судове засідання на 24.12.2019р.
В судовому засіданні 24.12.2019р. було постановлено ухвалу про витребування доказів та відкладення розгляду справи до 21.01.2020р.
В судовому засіданні 21.01.2020р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про постановлення окремої ухвали, в засіданні оголошено перерву до 28.01.2020р.
В судовому засіданні 28.01.2002р. було оголошено перерву до 04.02.2020р. з метою надання можливості представнику відповідача ознайомитись з клопотанням про постановлення окремої ухвали.
В судовому засіданні 04.02.2020р. було оголошено перерву до 11.02.2020р.
В судовому засіданні 11.02.2020р. було оголошено перерву до 25.02.2020р.
В судовому засіданні 25.02.2020р. було оголошено перерву до 10.03.2020р.
В судовому засіданні 10.03.2020р. було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті 31.03.2020р.
Крім того, в судовому засіданні 10.03.2020 судом постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання позивача про постановлення окремої ухвали через наступне:
Представник позивача просив суд постановити окрему ухвалу:
- стосовно порушень законодавства слідчими Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НП в Київській області;
- стосовно порушень законодавства прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Звягінцевою;
- стосовно неналежного виконання професійних обов'язків начальником Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НП в Київській області Євтушенко В.В.;
- стосовно неналежного виконання професійних обов'язків керівником Києво-Святошинської місцевої прокуратури Дмитрунем Ю.О.;
- стосовно неналежного виконання професійних обов'язків прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Звягінцевою М.
Клопотання позивача про постановлення судом окремої ухвали стосовно вказаних осіб обґрунтоване протиправною бездіяльністю під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №420144110040000056 та під час здійснення нагляду за додержанням законів.
Відповідно до частини першої статті 246 Господарського процесуального кодексу України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи місцевої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування встановлено главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.
Таким чином, суд вважає, що дослідження та встановлення обставин і фактів, зазначених у клопотанні позивача про постановлення окремої ухвали, має відбуватись в порядку кримінального судочинства.
Судове засідання 31.03.2020р. не відбулось через перебування судді Коткова О.В. у відпустці, розгляд справи було призначено на 12.05.2020р.
В судовому засіданні 12.05.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, повідомлено представників сторін, що повний текст рішення буде складено та підписано 27.05.2020р.
Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,
Відповідно до витягів від 26.03.2019р. з інформаційної бази даних про ринок цінних паперів Державної установи «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України» (http://smida.gov.ua):
- станом на 4 квартал 2011 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Базальт-Альтернатива», був власником 657780 іменних простих бездокументарних акцій Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», що становить 40,0035% від загальної кількості акцій;
- станом на 1 квартал 2012 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Базальт-Альтернатива», відсутній серед власників крупних пакетів акцій Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», власником 657780 іменних простих бездокументарних акцій Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», що становить 40,0035% від загальної кількості акцій вказано іншу юридичну особу (інвестиційна компанія, 35109758).
Посилаючись на вказані вище обставини, позивач зазначає, що протягом 1 кварталу 2012 року було здійснено відчуження належних йому 40,0035% акцій ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція».
Відповідно до позовної заяви позивач вказує, що жодним уповноваженим органом чи посадовою особою ТОВ «Базальт-Альтернатива» протягом 1 кварталу 2012 року не приймалось рішення про відчуження акцій ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», тобто зазначений пакет акцій вибув з володіння позивача проти його волі, незаконно та без належної на те правової підстави.
В якості доказу неможливості відчуження акцій протягом відповідного періоду єдиною уповноваженою особою директором ТОВ «Базальт-Альтернатива» Цибулею Юрієм Львовичем позивачем надано суду довідку №23170 від 04.11.2013р., згідно з якою Цибуля Юрій Львович з 25.11.2010р. по 04.11.2013р. утримувався в Київському СІЗО.
Відповідно до довідки депозитарної установи (ТОВ «Град-цінні папери») №175 від 24.04.2014р. станом на 24.04.2014р. кожен з відповідачів був власником пакетів акцій ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» в розмірі 131556 акцій, що становить 8,0007% від загальної кількості.
Крім того, право власності відповідачів на вказані пакети акцій підтверджуються наступним:
20.06.2012р. було укладено договори купівлі - продажу цінних паперів:
- №БВ194/12 між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»;
- №БВ189/12 між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»;
- №БВ184/12 між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»;
- №БВ195/12 між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»;
- №БВ190/12 між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»;
- №БВ185/12 між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»;
- №БВ193/12 між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»;
- №БВ188/12 між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»;
- №БВ183/12 між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»;
- №БВ197/12 між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»;
- №БВ192/12 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»;
- №БВ187/12 між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»;
- №БВ196/12 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»;
- №БВ191/12 між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»;
- №БВ186/12 між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , предметом якого є купівлі-продаж 33852 акцій ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція».
Відповідно до положень статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 Цивільного кодексу України).
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України.
Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідно правової підстави заволоділа ним.
Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.
Правовий аналіз статті 387 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.
Віндикаційний позов належить до речово - правових способів захисту, захищає право власності в цілому, оскільки він пред'являється у тих випадках,
коли порушено право володіння, користування та розпорядження одночасно.
Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Згідно із статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.
Правила частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач вказує, що акції вибули з його власності не з його волі.
Частиною першою статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
На підтвердження позовних вимог позивач вказує про відсутність в нього будь яких первинних та облікових документів (рішення загальних зборів учасників, договору відчуження, тощо), які б підтверджували правомірність відчуження акцій. В якості доказу неможливості укладення відповідного правочину чи правочинів позивачем надано в якості доказу довідку про перебування директора позивача в слідчому ізоляторі протягом періоду, в якому акції вибули з власності позивача.
Проте, суд вважає поданий доказ та наведені твердження недостатніми для встановлення факту (обставин) вибуття акцій з володіння позивача не з його волі, оскільки відсутність відповідних документів саме у позивача не свідчіть про відсутність таких документів взагалі.
В якості підтвердження своїх вимог позивач, серед іншого, посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №183/1617/16 від 14.11.2018р.
У вказаній постанові міститься висновок, про те, що «власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника».
Проте, обставини справи №183/1617/16 суттєво різняться від обставин даної справи, оскільки в даній справі, виходячи з поданих сторонами доказів, неможливо встановити дійсні обставини вибуття майна з власності позивача та надати належну правову оцінку таким обставинам, на відміну від обставин справи №183/1617/16, де встановлено факт вибуття (рішення органу місцевого самоврядування) майна (земельна ділянка) з володіння власника (держава) не з його волі.
Враховуючи викладене, суд вважає недоведеною позивачем обставину вибуття майна (акцій) з його власності поза його волею, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
17.10.2019р. представник відповідачів звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності.
Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.
З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких він просить суд у позові, відповідачами не порушено, і суд відмовляє позивачу у позові по суті в зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє позивачу у вимозі про стягнення з відповідача судового збору.
Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 27.05.2020р.
Суддя О.В. Котков