ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.05.2020Справа № 905/274/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" вул.Красноармійська 1а, м.Білицьке, м. Добропілля, Донецька область,85043
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" вул.Єжи Гедройця ,5, м. Київ, 03150 в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ ВП: 40150216; 84400, Донецька обл., м. Лиман, ВУЛИЦЯ ПРИВОКЗАЛЬНА , будинок 22)
про стягнення 7357,82 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" 05.02.2020 року звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 7357,82 грн. збитків.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на понесення позивачем внаслідок незбереження цілісності майна (вантажу) відповідачем, як підприємством залізничного транспорту під час перевезення залізницею вагонів №№ 56350465, 61949988, 56917479, 60357951, 60519576, 61957635 збитків в загальній сумі 7357,82 грн., які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст.ст. 110, 114, 115 Статуту залізниць України.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.01.2020 року у справі № 905/274/20 на підставі ст. 27, п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України дану позовну заяву передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2020 року справу № 905/274/20 передано на розгляд судді Селівону А.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 905/274/20 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду та відповідних клопотань сторін, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України вирішено розгляд справи № 905/274/20 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, також зобов'язано відповідача надати суду належним чином засвідчені копії актів загальної форми № 20842 від 30.09.2019 року, № 20844 від 30.09.2019 року, № 20880 від 04.10.2019 року, № 139 від 11.11.2019 року, № 140 від 11.11.2019 року, № 141 від 10.11.2019 року.
Від відповідача 27.03.2020 року через канцелярію суду надійшов відзив № 2007-10/99 від 19.03.2020 року на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог, посилаючись на ненадання позивачем належних і допустимих доказів отримання збитків, а саме документів на підтвердження оплати оспорюваного вантажу. Відзив судом долучено до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
Вимоги ухвали суду від 12.03.2020 року про надання доказів, а саме належним чином засвідчені копії актів загальної форми № 20842 від 30.09.2019 року, № 20844 від 30.09.2019 року, № 20880 від 04.10.2019 року, № 139 від 11.11.2019 року, № 140 від 11.11.2019 року, № 141 від 10.11.2019 року, відповідачем не виконано, витребувані докази та/або пояснення щодо неможливості такого надання суду не надані.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як зазначається позивачем в позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» було ввірено відповідачу здійснити доставку вантажу (вугілля кам'яного марки г - газовий) вантажоодержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Донінтервугілля» зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію призначення Кривий торець Донецької залізниці за залізничними накладними № 51792422 (вагон № 56350465), № 51780393 (вагон № 61949988), № 51848620 (вагон № 56917479), № 52465218 (вагони №№ 60357951, 60519576), № 52558343 (вагон № 61957635).
Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою відповідні правовідносини в сфері перевезення регулюються нормами глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.
Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 306 Господарського кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Зокрема, загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, та іншими актами законодавства України, в т.ч. Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за № 34, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083.
Згідно частини 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
У відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).
Згідно із пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (пункт 3 Статуту).
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про залізничний транспорт» нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до підпункту «а» пункту 5 Статуту Правила перевезення вантажів (далі - Правила) є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
За приписами ч. 1 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
За змістом частини 2 статті 307 Господарського кодексу України та частини 2 статті 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
У відповідності до частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно пунктів 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084.
Згідно з пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року № 542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989). У відповідності до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.
Судом за матеріалами справи встановлено, що зі станції Добропілля Донецької залізниці вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на станцію Кривий Торець Донецької залізниці одержувач ТОВ «Донінтервугілля» здійснено відправлення групи вагонів у рухомому складі за залізничними накладними:
- № 51792422 (вагон № 56350465), вугілля кам'яне марки г - газове, вантаж у вагони завантажено вантажовідправником, про що у накладній зроблено відповідний запис; виходячи зі змісту відомості вагонів накладної № 51792422, у вагоні № 56350465 маса нетто: становила 68800 кг. Вантаж завантажено навалом нижче бортів у вологому стані. Вантаж помаркований трьома повздовжніми борознами. Вантаж розміщено і закріплено згідно з п. 3 гл. 14 Додатку 3 до СМГС. Згідно з графою 26 «Спосіб визначення маси» - вантаж зважено на вагонних вагах (150 т).
- № 51780393 (вагон № 61949988), вугілля кам'яне марки г - газове, вантаж у вагони завантажено вантажовідправником, про що у накладній зроблено відповідний запис; виходячи зі змісту відомості вагонів накладної № 51780393, у вагоні № 61949988 маса нетто: становила 69500 кг. Вантаж завантажено навалом нижче бортів у твердому стані. Вантаж помаркований трьома повздовжніми борознами. Вантаж розміщено і закріплено згідно з п. 3 гл. 14 Додатку 3 до СМГС. Згідно з графою 26 «Спосіб визначення маси» - вантаж зважено на вагонних вагах (150 т).
- № 51848620 (вагон № 56917479), вугілля кам'яне марки г - газове, вантаж у вагони завантажено вантажовідправником, про що у накладній зроблено відповідний запис; виходячи зі змісту відомості вагонів накладної № 51848620, у вагоні № 56917479 маса нетто: становила 69000 кг. Вантаж завантажено навалом нижче бортів у твердому стані. Вантаж помаркований трьома повздовжніми борознами. Вантаж розміщено і закріплено згідно з п. 3 гл. 14 Додатку 3 до СМГС. Згідно з графою 26 «Спосіб визначення маси» - вантаж зважено на вагонних вагах (150 т).
- № 52465218 (вагони №№ 60357951, 60519576), вугілля кам'яне марки г - газове, вантаж у вагони завантажено вантажовідправником, про що у накладній зроблено відповідний запис; виходячи зі змісту відомості вагонів накладної № 52465218, у вагоні № 60357951 маса нетто: становила 69700 кг, у вагоні № 60519576 маса нетто: становила 69700 кг. Вантаж завантажено навалом нижче бортів у твердому стані. Вантаж помаркований трьома повздовжніми борознами. Вантаж розміщено і закріплено згідно з п. 3 гл. 14 Додатку 3 до СМГС. Згідно з графою 26 «Спосіб визначення маси» - вантаж зважено на вагонних вагах (150 т).
- № 52558343 (вагон № 61957635), вугілля кам'яне марки г - газове, вантаж у вагони завантажено вантажовідправником, про що у накладній зроблено відповідний запис; виходячи зі змісту відомості вагонів накладної № 52558343, у вагоні № 61957635 маса нетто: становила 69600 кг. Вантаж завантажено навалом нижче бортів у твердому стані. Вантаж помаркований трьома повздовжніми борознами. Вантаж розміщено і закріплено згідно з п. 3 гл. 14 Додатку 3 до СМГС. Згідно з графою 26 «Спосіб визначення маси» - вантаж зважено на вагонних вагах (150 т).
У свою чергу суд констатує, що зауважень щодо кількості та змісту вантажу, а також правильності відомостей, зазначених у залізничних накладних на станції відправлення та під час перевезення від залізниці не находило, отже, за висновками суду, на станції відправлення вантаж прийнятий останнім до перевезення без зауважень та заперечень.
У зв'язку із викладеним суд приходить до висновку, що наявністю залізничних накладних, як форми договору перевезення вантажів, встановлено факт укладення між позивачем та відповідачем договірних зобов'язань щодо приймання, транспортування вантажу та видачі його у пункті призначення.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Пунктом 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Отже, оскільки спірні вагони прийняті залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу пункту 110 Статуту покладається на залізницю, тобто на відповідача.
Частиною 2 ст. 24 Статуту залізниць України передбачено право Залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до статті 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Зокрема, на проміжній станції напрямку Слов'янськ Донецької залізниці було здійснено комісійне переважування вагонів №№ 56350465, 61949988, 56917479, під час якого виявлено, що маса вантажу у цих вагонах не відповідає масі, вказаній у накладних, про що складено відповідні комерційні акти від 30.09.2019 року №№ 492006/141, 492006/142, 492006/143 та відповідно до яких встановлені наступні обставини.
Розділом Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" комерційного акта від 30.09.2019 року № 492006/141 встановлено, що при комісійному переважуванні вагону № 56350465 на 200-тонних тензометричних вагах типу ВТВ-25Д, повірених 15.07.2019 року, за документом: нетто - 68800 кг, тара - 22300 кг, виявлено брутто - 89350 кг, тара - 22300 кг, нетто - 67050 кг, тобто менше вантажного документу на 1750 кг. Над 1-2 люками поглиблення 2500*1500 мм, маркування немає, люки закриті, підтікання вантажу немає. Вагон в технічному стані справний.
Розділом Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" комерційного акта від 30.09.2019 року №№ 492006/142 встановлено, що при комісійному переважуванні вагону № 61949988 на 200-тонних тензометричних вагах типу ВТВ-25Д, повірених 15.07.2019 року, за документом: нетто - 69500 кг, тара - 23500 кг, виявлено брутто - 91800 кг, тара - 23500 кг, нетто - 68300 кг, тобто менше вантажного документу на 1200 кг. Над 1-2 люками навантаження нижче борту 500 мм, маркування немає, наявні скоси до обох бортів та торця розміром 1500*1200*1000 мм, люки закриті, підтікання вантажу немає. Вагон в технічному стані справний.
Розділом Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" комерційного акта від 30.09.2019 року №№ 492006/143 встановлено, що при комісійному переважуванні вагону № 56917479 на 200-тонних тензометричних вагах типу ВТВ-25Д, повірених 15.07.2019 року, за документом: нетто - 69000 кг, тара - 21800 кг, виявлено брутто - 88450 кг, тара - 21800 кг, нетто - 66650 кг, тобто менше вантажного документу на 2350 кг. Над 2-3, 3-4 люками з лівого боку ближче до середини вагону порушене маркування 2 поглибленнями 1500*1500*1000 мм, 1000*1000*1000 мм, нещильне прилягання 3, 4 люків до балок, зазори 600*30 мм, підтікання вантажу немає. Вагон в технічному стані справний.
На станції призначення Кривий Торець Донецької залізниці було здійснено комісійне переважування вагонів №№ 60357951, 60519576, 61957635, під час якого виявлено, що маса вантажу у цих вагонах не відповідає масі, вказаній у накладних, про що складено відповідні комерційні акти від 12.11.2019 року №№ 491003/37, 491003/38, від 17.11.2019 року № 491003/39 та відповідно до яких встановлені наступні обставини.
Розділом Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" комерційного акта від 12.11.2019 року № 491003/37 встановлено, що при комісійному переважуванні вагону № 60357951 на 150-тонних тензометричних вагах, повірених 13.06.2019 року, за документом: нетто - 69700 кг, тара - 23500 кг, виявлено брутто - 90800 кг, тара - 23500 кг, нетто - 67300 кг, тобто менше вантажного документу на 2400 кг. Навантаженні нижче рівня бортів на 200-300 мм, маркування повздовжніми бороздами над 1 люком, з 2 по 7 люк знята шапка нижче бортів 400 мм, маркування немає, люки та двері закриті, підтікання вантажу немає.
Розділом Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" комерційного акта від 12.11.2019 року № 491003/38 встановлено, що при комісійному переважуванні вагону № 60519576 на 150-тонних тензометричних вагах, повірених 13.06.2019 року, за документом: нетто - 69700 кг, тара - 23600 кг, виявлено брутто - 84600 кг, тара - 23600 кг, нетто - 6100 кг, тобто менше вантажного документу на 8700 кг. Навантаженна нижче рівня бортів, маркування відсутнє, наявне поглиблення з 1 по 7 люк на ширину вагону нижже борту на 400-500 мм, люки закриті, підтікання вантажу немає.
Розділом Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" комерційного акта від 17.11.2019 року № 491003/39 встановлено, що при комісійному переважуванні вагону № 61957635 на 150-тонних тензометричних вагах, повірених 13.09.2019 року, за документом: нетто - 69600 кг, тара - 23500 кг, виявлено брутто - 92300 кг, тара - 23500 кг, нетто - 68800 кг, тобто менше вантажного документу на 800 кг. Навантаження нижче борту 200 мм, маркування порушене, наявне поглиблення над 6-7 люками справа 3000*2000*800 мм, люки закриті, підтікання вантажу немає.
Згідно зі статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у пункті 113 Статуту.
Відповідно до статті 26 зазначеного Закону обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
У відповідності до пункту 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334 (далі - Правила складання актів), комерційні акти складаються на місцях загального користування у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях не загального користування - у день здачі вантажу одержувачу; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.
У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Згідно п. 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Згідно з пунктом 10 Правил складення актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Отже, як свідчать матеріали справи та встановлено судом, складені комерційні акти від від 30.09.2019 року №№ 492006/141, 492006/142, 492006/143, від 12.11.2019 року №№ 491003/37, 491003/38, від 17.11.2019 року № 491003/39 за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, та, у свою чергу, за умови встановлення фактів наявності слідів доступу до вантажу, виїмки над люками у спірних вагонах та порушення маркування, тобто ознак втрати вантажу під час перевезення, підтверджують факт невідповідності маси, зазначеній у накладних № 51792422 (вагон № 56350465), № 51780393 (вагон № 61949988), № 51848620 (вагон № 56917479), № 52465218 (вагони №№ 60357951, 60519576), № 52558343 (вагон № 61957635), фактичній масі вантажу, який перевозився у вказаних вагонах.
При цьому, докази заперечень щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які його підписали, а також факту опротестування його з боку сторін відсутні.
Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно із частиною 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
За приписами пункту 105 Статуту залізниці вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до пункту 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Пунктом 130 Статуту визначено, що право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Згідно із пунктом 133 Статуту передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Судом встановлено, що на залізничних накладних № № 51792422, 51780393, 51848620, 52465218, 52558343 міститься переуступний напис, який свідчить про передачу права на пред'явлення претензії та позову ТОВ «Донінтервугілля» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», тобто від вантажоотримувача до вантажовідправника, що не суперечить статті 133 Статуту залізниць України.
Переуступні написи засвідчені підписом директора та скріплені печаткою вантажоодержувача - ТОВ «Донінтервугілля». Відсутність посади головного бухгалтера, старшого бухгалтера на підприємстві підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою товариства.
Таким чином внаслідок невиконання відповідачем визначених законодавством зобов'язань в частині збереження перевезеного вантажу, зазначеного у залізничних накладних № 51792422 (вагон № 56350465), № 51780393 (вагон № 61949988), № 51848620 (вагон № 56917479), № 52465218 (вагони №№ 60357951, 60519576), № 52558343 (вагон № 61957635), що призвело до втрати частини цього вантажу, позивачу завдані фактичні збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу в сумі 7357,82 грн., які останній просить стягнути у позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Наразі відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
При цьому матеріали справи не містять доказів недотримання відправником Правил перевезення вантажів, зважаючи на відсутність на станції відправлення будь-яких зауважень з боку залізниці до стану вантажу та вагонів №№ 56350465, 61949988, 56917479, 60357951, 60519576, 61957635, зокрема, після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагонах залізницею зазначено не було, не зазначалось і про порушення маркування, що, в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.
Господарський суд зазначає, що обов'язок перевірки вантажу під час його прийняття до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера) та пломб (ЗПП) встановлений п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення.
Зокрема, факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами, наявними в матеріалах справи.
В свою чергу судом прийнято до уваги встановлені комерційними актами фактичні ознаки втрати вантажу під час перевезення, а саме докази наявності слідів доступу до вантажу, виїмки над люками у спірних вагонах, порушення в місцях зафіксованих заглиблень на поверхні вантажу нанесеного відправником маркування, що, в свою чергу, свідчить про відповідальність саме відповідача як перевізника за спірну нестачу.
Таким чином, оскільки відповідачем не спростовано обставини визначення вантажовідправником маси вантажу у відповідності з Правилами приймання вантажів до перевезення із внесенням до перевізних документів (залізничних накладних) правильної маси вантажу спірних вагонів, та за обставин відсутності доказів невжиття вантажовідправником всіх заходів для збереження вантажу під час здійснення його перевезення, суд дійшов до висновку про порушення залізницею заходів щодо збереження вантажу під час його перевезення та про наявність вини залізниці у недостачі спірного вантажу, в зв'язку з чим підстави для звільнення залізниці від матеріальної відповідальності за нестачу вантажу відсутні.
Отже, враховуючи зазначені обставини та у зв'язку із незбереженням відповідачем як підприємством залізничного транспорту під час перевезення залізницею вагонів №№ 56350465, 61949988, 56917479, 60357951, 60519576, 61957635 цілісності майна (вантажу) за залізничними накладними № № 51792422, 51780393, 51848620, 52465218, 52558343, позивачем нараховано відповідачу 7357,82 грн. збитків за вирахуванням норми природної втрати, які підлягають стягненню з відповідача на підставі пунктів 110, 114, 115 Статуту.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
З огляду на зазначене судом встановлено наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах №№ 56350465, 61949988, 56917479, 60357951, 60519576, 61957635, завданої шкоди - нестачі товару та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, що свідчить про доведеність позовних вимог позивача.
Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (пункт 114 Статуту).
Відповідно до пункту 2.7 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 «Про деякі питання вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» (в редакції роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225) згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України, ст. 314 Господарського кодексу України і ст. ст. 114, 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Як свідчать матеріали справи, в якості документу, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, позивачем надано власні довідки про вартість 1 тонни вугілля.
Так, згідно з довідкою вантажовідправника ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» № 938 від 19.11.2019 року, підписаною заступником директора Філії «Добропільске ВТУ» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» та головним бухгалтером ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля», вартість 1 тон вугільної продукції, відвантаженої товариством (станція Добропілля Донецької залізниці) на адресу ТОВ «Донінтервугілля» (станція Кривий Торець Донецької залізниці) в напіввагонах №№ 563550465, 64949988, 569174479 становить 635,86 грн. з ПДВ.
Згідно з наявною в матеріалах справи копією довідки ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля», підписаною заступником директора Філії «Добропільске ВТУ» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» та головним бухгалтером ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля», вартість 1 тон вугільної продукції, відвантаженої товариством (станція Добропілля Донецької залізниці) на адресу ТОВ «Донінтервугілля» (станція Кривий Торець Донецької залізниці) в напіввагонах №№ 60357951, 60519576, 61057635 становить 585,46 грн. з ПДВ.
Отже, за висновками суду, надані позивачем докази - довідки вантажовідправника щодо вартості 1 тонни вугілля відповідають ознакам належності доказу за змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, що передбачені в ст. 115 Статуту Залізниць.
Аналогійна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 916/4345/14 та від 10.08.2018 року у справі №910/22324/16.
Окрім того суд звертає увагу на той факт, що інформація про вартість 1 тони вугілля надана саме відправником та власником вантажу - ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» (за даними залізничних накладних), який є також позивачем у справі, відтак збитки, завдані позивачеві, не залежать від оплати вантажу та полягають у самому факті нестачі вантажу.
За таких обставин, з огляду на заявлені предмет та підставу позову, суд вважає, що факт оплати позивачем вартості вугілля не входить до предмету доказування у даній справі.
В силу викладених вище положень суд приймає вказані документи як належні докази на підтвердження розміру вартості втраченого вантажу.
З урахуванням вищевикладеного, судом не приймаються до уваги викладені у відзиві заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження отриманих збитків та оплати вантажу як безпідставні та такі, що спростовуються матеріалами справи.
Абзацом першим пункту 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу.
Згідно пункту 52 Статуту маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів вантаж вважається доставленим без втрат, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначені маси нетто. При видачі вантажів, маса яких внаслідок їх природних властивостей зменшується при перевезені, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах.
Так, згідно п. 27 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту) при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:
2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі;
овочі свіжі; шкіра оброблена і вологосолона; тютюн; м'ясо свіже;
1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;
1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;
0,5 % маси всіх інших вантажів.
Надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2 %.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Як свідчать матеріали справи, у графі 20 залізничної накладної № 51792422 наявні відомості про те, що спірний вантаж (вугілля кам'яне) був відправлений вантажовідправником вантажоодержувачу у вологому стані; згідно даних інших залізничних накладних №№ 51780393, 51848620, 52465218, 52558343 - вантаж в твердому стані.
При цьому судом перевірено наданий позивачем розрахунок вартості втраченого вантажу при зверненні до суду з даним позовом та встановлено, що позивачем розраховано масу недостачі вантажу коксу доменного (вологого) із застосуванням 2% норми природної втрати маси вантажу, зазначеного у перевізних документах вагону № 56350465, та 1% норми природної втрати маси вантажу у вагонах №№ 61949988, 56917479, 60357951, 60519576, 61957635, що відповідає Правилам видачі вантажів.
Так, враховуючи суму норми природної втрати, граничне розходження від маси вантажу у вагоні № 56350465 складає 1376 кг (68800,00 кг *2%), а кількість фактичної недостачі становить 1750,00 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 492006/141 від 30.09.2019 року) - 1376 кг (сума норми природної втрати 2%), отже сума втраченого вантажу масою 374 кг (0,374т) складає 237,81 грн. (0,374 т*635,86 грн.), та обрахована позивачем виходячи з маси недостачі 0,374т;
враховуючи суму норми природної втрати, граничне розходження від маси вантажу у вагоні № 61949988 складає 695 кг (69500,00 кг *1%), а кількість фактичної недостачі становить 1200,00 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 492006/142 від 30.09.2019 року) - 695 кг (сума норми природної втрати 1%), отже сума втраченого вантажу масою 505 кг (0,505т) складає 321,00 грн. (0,505 т*635,86 грн.), та обрахована позивачем виходячи з маси недостачі 0,505т.;
враховуючи суму норми природної втрати, граничне розходження від маси вантажу у вагоні № 56917479 складає 690 кг (69000,00 кг *1%), а кількість фактичної недостачі становить 2350,00 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 492006/143 від 05.10.2019 року) - 690 кг (сума норми природної втрати 1%), отже сума втраченого вантажу масою 1660 кг (1,66т) складає 1055,53 грн. (1,66 т*635,86 грн.), та обрахована позивачем виходячи з маси недостачі 1,66т;
враховуючи суму норми природної втрати, граничне розходження від маси вантажу у вагоні № 60357951 складає 697 кг (69700,00 кг *1%), а кількість фактичної недостачі становить 2400,00 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 491003/37 від 12.11.2019 року) - 697 кг (сума норми природної втрати 1%), отже сума втраченого вантажу масою 1703, кг (1,703т) складає 997,04 грн. (1,703 т*585,46 грн.), та обрахована позивачем виходячи з маси недостачі 1,703т;
враховуючи суму норми природної втрати, граничне розходження від маси вантажу у вагоні № 60519576 складає 697 кг (69700,00 кг *1%), а кількість фактичної недостачі становить 8700,00 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 491003/38 від 12.11.2019 року) - 697 кг (сума норми природної втрати 1%), отже сума втраченого вантажу масою 8003 кг (8,003т) складає 1055,53 грн. (8,003 т*585,46 грн.), та обрахована позивачем виходячи з маси недостачі 8,003т;
враховуючи суму норми природної втрати, граничне розходження від маси вантажу у вагоні № 61957635 складає 696 кг (69600,00 кг *1%), а кількість фактичної недостачі становить 800,00 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 491003/39 від 17.11.2019 року) - 696 кг (сума норми природної втрати 1%), отже сума втраченого вантажу масою 104 кг (0,104т) складає 60,89 грн. (0,104 т*585,46 грн.), та обрахована позивачем виходячи з маси недостачі 0,104т.
Таким чином відповідно до розрахунку позивача, здійсненого на підставі вищезазначених положень Правил видачі вантажу, загальна вартість недостачі, виявленої у вагонах №№ 56350465, 61949988, 56917479, 60357951, 60519576, 61957635, з урахуванням норми природної втрати, складає 7357,82 грн.
В свою чергу відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог (збитків) або обґрунтованих заперечень щодо наданого позивачем розрахунку.
За результатами здійсненої судом перевірки наданого позивачем розрахунку вартості втраченого вантажу в розмірі 7357,82 грн. судом встановлено його відповідність нормам чинного законодавства та арифметичну правильність.
Окремо суд звертає увагу на те, що в даному випадку досудове врегулювання спору не є обов'язковим виходячи зі змісту правовідносин, що склалися між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15,16 ЦК України та відповідними нормами ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, встановивши неналежне виконання залізницею своїх зобов'язань за договором перевезення в частині збереження прийнятого відповідачем до перевезення вантажу, зазначеного у залізничних накладних, що призвело до втрати частини вантажу, факт недостачі останнього у вищевказаній кількості підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований, а також доказів на підтвердження того, що недостача поставленого вантажу сталася не з вини відповідача, як і доказів відшкодування фактичних збитків у вказаній сумі не надано, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул.Єжи Гедройця (Тверська), 5, м.Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, Донецька область, м.Лиман, вул. Привокзальна, будинок 22, код ЄДРПОУ ВП: 40150216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (вул.Красноармійська 1а, м.Білицьке, м. Добропілля, Донецька область,85043, код ЄДРПОУ 37014600) 7357,82 грн. (сім тисяч триста п'ятдесят сім грн. 82 грн.) збитків внаслідок втрати вантажу та 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2020 року.
Суддя А.М. Селівон