ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.05.2020Справа № 910/3577/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіейем Агропатс"
до Приватного акціонерного товариства "Троянівське"
про стягнення 69 497, 85 грн.
без повідомлення учасників справи
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіейем Агропатс" (далі - ТОВ "Фіейем Агропатс", позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства "Троянівське" (далі - ПрАТ "Троянівське", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 69 497, 85 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення досягнутої із позивачем домовленості купівлі-продажу запчастин, не здійснив оплату поставленого йому товару у повному обсязі , внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.
У позові ТОВ "Фіейем Агропатс" просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 59 729,06 грн., інфляційні втрати у сумі 8 041,17 грн., 3 % річних у сумі 1 727,61 грн., що разом становить 69 497, 85 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 р. за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, надав відзив, у якому не погодився із розрахунком позивача щодо інфляційних втрат та 3 % річних, надав свій контррозрахунок, вважав, що позов підлягає частковому задоволенню.
Суд, розглянувши заяви сторін по суті спору, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що між ТОВ "Фіейем Агропатс" (постачальник) та ПрАТ "Троянівське" (покупець) була досягнута усна домовленість, згідно з якою позивач зобов'язався поставити відповідачу товар (запчастини), а відповідач зобов'язався його прийняти та оплатити.
Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 Цивільного кодексу України).
Враховуючи наведені норми чинного законодавства та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб.
Так, судом встановлено, що у період з 16.08.2019 р. по 20.09.2019 р. на підставі видаткових накладних № 221 від 16.08.2019 р., № 2015 від 16.08.2019 р., № 231 від 19.08.2019 р., № 257 від 19.08.2019 р., № 267 від 20.08.2019 р., № 281 від 21.08.2019 р., № 282 від 21.08.2019 р., № 283 від 21.08.2019 р., № 290 від 22.08.2019 р., № 300 від 22.08.2019 р., № 302 від 22.08.2019 р., № 330 від 27.08.2019 р., № 401 від 30.08.2019 р., № 45 від 04.09.2019 р., № 51 від 05.09.2019 р., № 110 від 10.09.2019 р., № 254 від 20.09.2019 р., № 259 від 20.09.2019 р., № 260 від 20.09.2019 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 265 935,37 грн. Зазначені видаткові накладні були підписані сторонами без зауважень.
Однак, відповідач свої зобов'язання зі сплати вартості поставленого товару виконав неналежним чином, вартість товару оплатив частково - у сумі 169 480,70 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями: № 2201 від 15.08.2019 р. на суму 100 000,00 грн. (оплата за товар за видатковою накладною № 267 від 20.08.2019 р.), № 2251 від 22.08.2019 р. на суму 3 620,00 грн. (оплата за товар за видатковою накладною № 267 від 20.08.2019 р.), № 2476 від 20.09.2019 р. на суму 15 560,70 грн., № 2606 від 07.10.2019 р. на суму 50 000,00 грн. (оплата за товар за видатковою накладною № 221 від 16.08.2019 р.), меморіальний ордер № @2PL197474 від 20.09.2019 р. на суму 300,00 грн.
Також судом встановлено, що частина товару на суму 22 667,41 грн. відповідачем була повернута ТОВ "Фіейем Агропатс", про що свідчать видаткові накладні з повернення товару № 12 від 02.09.2019 р. на суму 12 778,46 грн., № 15 від 12.09.2019 р. на суму 2 695,00 грн. (за видатковою накладною № 51 від 05.09.2019 р.), № 16 від 20.09.2019 р. на суму 7 193,95 грн.
Отже, у відповідача виникла заборгованість на суму 73 787,26 грн. (265 935,37 грн. - 169 480,70 грн. - 22 667,41 грн.). Указана заборгованість є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, проте, суд зважає на принцип диспозитивності господарського судочинства, закріплений у ст. 14 ГПК України, а тому розглядає справи не інакше як за зверненням особи, на підставі доказів, поданих учасниками справи, і в межах заявлених нею вимог. За таких обставин сумою основного боргу до стягнення є 59 729,06 грн., як просив позивач.
Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час (ст. 525, 530 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Із матеріалів справи вбачається, що частину заборгованості відповідач сплатив під час розгляду справи в суді, а саме - у травні 2020 р. на суму 30 000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 4267 від 06.05.2020 р., у зв'язку з чим провадження у цій частині позовних вимог необхідно закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору).
Що стосується решти заявленого основного боргу ТОВ "Фіейем Агропатс" 29 729,06 грн. (59 729,06 грн. - 30 000,00 грн.), то відповідач доказів, які б підтверджували оплату цієї заборгованості, суду не надав, доводів позивача не спростував.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Отже, вимога позивача про стягнення основної заборгованості в сумі 29 729,06 грн. підлягає задоволенню.
Стосовно вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 8 041,17 грн. та 3 % річних у сумі 1 727,61 грн. за порушення зобов'язання, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто норма вказаної статті застосовується у разі виникнення між сторонами грошового зобов'язання. При цьому судом взято до уваги, що частина товару у сумі 22 667,41 грн. була повернута відповідачем, а тому у ПрАТ "Троянівське" не виникло обов'язку з його оплати, що виключає нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на вказану суму.
Крім того, судом враховані рекомендації Верховного Суду України, викладені у його Листі відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 року № 62-97р, а також п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012, відповідно до яких при застосуванні індексу інфляції цей індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням даного місяця.
Також суд врахував ті обставини, що: у грудні 2019 р. та лютому 2020 мала місце дефляція; сукупний індекс інфляції у період нарахування інфляційних втрат був меншим, ніж зазначив позивач, та становив 101,2 %; у порушення п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" позивач при розрахунку матеріальних втрат врахував день фактичної сплати суми заборгованості.
Таким чином, здійснивши власний перерахунок сум матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційна складова боргу в сумі 1 064,95 грн. та 3 % річних у сумі 1 143,97 грн., тобто у менших розмірах, ніж заявлено позивачем.
За таких обставин позові вимоги ТОВ "Фіейем Агропатс" підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У даному випадку судові витрати складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн. та витрат за надану професійну правничу допомогу у сумі 9 918,30 грн.
Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 9 918,30 грн. позивач долучив до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги № 8-1 від 01.02.2020 р., укладений між ТОВ "Фіейем Агропатс" та Адвокатським бюро «Жанни Грибан»; ордер № 1004132 від 18.02.2020 р., виданий адвокату Грибан Ж. В. на представництво інтересів ТОВ "Фіейем Агропатс" у суді; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, видане адвокату Грибан Ж .В. № 729 від 27.09.2012 р.; рахунок до сплати № 8 від 20.02.2020 р. на суму 9 918,30 грн.; акт наданих послуг від 20.02.2020 р. на суму 9 918,00 грн. із детальним переліком наданих послуг з правничої допомоги та докази оплати правничої допомоги на загальну суму 9 918,00 грн. (платіжне доручення № 7673 від 20.02.2020 р.).
Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту надання професійної правничої допомоги на суму 9 918,30 грн. у даній справі. При цьому таку суму суд вважає адекватною та пропорційною до заявлених позовних вимог. Водночас, у зв'язку із частковим задоволенням позову, витрати на правову допомогу разом із судовим збором покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо зазначених у тексті позову витрат на поштову кореспонденцію у сумі 63,40 грн., то вони судом не розглядались, оскільки у прохальній частині позову такі вимоги позивачем не заявлялись.
Окрім усього, суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" та постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із внесеними до неї змінами) з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, у зв'язку з чим до ГПК України внесені зміни щодо продовження процесуальних строків.
На підставі наведеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіейем Агропатс" до Приватного акціонерного товариства "Троянівське" про стягнення заборгованості в сумі 69 497, 85 грн. в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 30 000,00 грн. закрити.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіейем Агропатс" до Приватного акціонерного товариства "Троянівське" про стягнення заборгованості в сумі 39 497,85 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Троянівське" (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 15-В, ідентифікаційний код 30184563) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіейем Агропатс" (43012, м. Луцьк, вул. Гетьмана Мазепи, 61, кв. 2, ідентифікаційний код 40965929) основний борг у сумі 29 729 (двадцять дев'ять тисяч сімсот двадцять дев'ять) грн. 06 коп., інфляційні втрати у сумі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 95 коп., 3 % річних у сумі 1 143 (одна тисяча сто сорок три) грн. 97 коп., судовий збір в сумі 1 699 (одна тисяча шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 68 коп., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 019 (вісім тисяч дев'ятнадцять) грн. 94 коп.
У решті позовних вимог - відмовити.
Повне судове рішення складене 25 травня 2020 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення, який не може бути меншим строку карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Головіна К. І.