Номер провадження 2/754/3234/20
Справа №754/17533/19
Іменем України
20 травня 2020 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Скрипки О.І.
при секретарі Федорченко Г.В.
з участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про зобов'язання визнати та оформити право власності на земельну ділянку, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської державної адміністрації про зобов'язання визнати та оформити право власності на земельну ділянку.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до інформації КМДА за ним в міському земельному кадастрі обліковується земельна ділянка, площею 0,0970 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана ділянка обліковується на підставі проекту землеустрою щодо її відведення та зареєстрована в Державному земельному кадастрі. Проект землеустрою щодо відведення зазначеної вище ділянки розроблений і направлений до КМДА ще у 2015 року. Також, йому нараховувався земельний податок з фізичних осіб на цю ділянку, який був неодноразово сплачений.
Як зазначає позивач, до цього часу відповідач не може прийняти рішення стосовно безоплатної передачі йому земельної ділянки у власність, а тому він просить суд зобов'язати відповідача визнати за ним та оформити право власності на спірну земельну ділянку.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 24.12.2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
10.03.2020 року представником відповідача ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву. У даному відзиві представник відповідача заперечує проти задоволення позову, вказуючи на те, що позивачем не доведено порушення його законного права на право володіння та користування земельною ділянкою. Крім того, позивачем проігноровано норми чинного законодавства України, які виключають право вчиняти будь-які дії на земельних ділянках, які не перебувають у державній власності. Відтак, представник відповідача вважає, що позивачем обрано невірний та неналежний спосіб захисту своїх прав, а тому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 10.03.2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив про їх задоволення.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.
Як вбачається з наявних доказів по справі, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , в міському земельному кадастрі обліковується за позивачем ОСОБА_1 на підставі проекту землеустрою щодо її відведення (справа А-22224) та зареєстрована в Державному земельному кадастрі (витяг НВ-8000210522015 від 10.09.2015 року).
Позивач просить задовольнити його вимоги, посилаючись на те, що до цього часу відповідач не може прийняти рішення стосовно безоплатної передачі йому земельної ділянки у власність, а тому він просить суд зобов'язати відповідача визнати за ним та оформити право власності на спірну земельну ділянку.
Суд не вбачає підстав для задоволення цих вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.40 Земельного кодексу України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.
За приписами ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Статтею 118 Земельного кодексу України врегульовано наступний порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що рішення про передачу земельної ділянки у власність приймає орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, в даному випадку це є повноваженнями Київської міської ради. Проте, позивачем висуваються вимоги до Київської міської державної адміністрації, яка є виконавчим органом Київської міської ради. Таким чином, даний позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Крім того, слід зауважити на те, що позивач просить суд зобов'язати відповідача визнати за ним (позивачем) право власності на земельну ділянку. Проте, такий спосіб захисту прав є неналежним та не передбаченим чинним законодавством.
Однак, відмовляючи в задоволенні позову з підстав пред'явлення його до неналежного відповідача та невірного способу захисту прав, суд вважає необхідним зауважити і на те, що відсутні докази порушення прав позивача з боку відповідача, оскільки позивачем не надано доказів того, що він у встановленому законом порядку звертався до повноважного органу з заявою (клопотанням), як це визначено ст.118 Земельного кодексу України, а також п.4.8 Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у м.Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.07.2017 року № 241/2463.
Так, відповідно до вказаного пункту, після державної реєстрації земельної ділянки (внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру про проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки) зацікавлена особа з метою прийняття Київською міською радою рішення про передачу (надання) земельної ділянки у власність (в користування) звертається в установленому порядку до приймальні Київради з земельних питань для прийняття Київською міською радою відповідного рішення. До заяви зацікавлена особа подає погоджену в установленому порядку документацію із землеустрою, витяг з Державного земельного кадастру, електронний файл in4 та файл XML. Приймальня Київради з земельних питань у день надходження заяви або протягом наступного робочого дня надсилає подані матеріали до Департаменту земельних ресурсів для:
- підготовки висновку щодо надання в установленому законом порядку земельної ділянки відповідно до статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в України";
- занесення відповідної інформації до міського земельного кадастру (за необхідності);
- підготовки проекту рішення Київської міської ради про передачу (надання) земельної ділянки у власність (в користування) або про відмову у передачі (наданні) земельної ділянки у власність (в користування);
- підготовки пояснювальної записки до проекту рішення Київської міської ради про передачу (надання) земельної ділянки у власність (в користування) або про відмову у передачі (наданні) земельної ділянки у власність (в користування). Пояснювальна записка до проекту рішення Київської міської ради обов'язково має містити інформацію щодо:
- правового статусу земельної ділянки;
- правового статусу об'єкта нерухомого майна (за наявності);
- особи заявника та іншу наявну інформацію, що має значення для прийняття рішення Київської міської ради.
До кадастрової справи обов'язково додаються:
- витяг з містобудівного кадастру та чергового кадастрового плану з ПК "Кадастр" про земельну ділянку;
- матеріали супутникової зйомки земельної ділянки, зробленої не пізніше ніж за один рік до дня реєстрації проекту рішення в секретаріаті Київської міської ради;
- матеріали актуальної фотофіксації, зробленої не пізніше ніж за тридцять календарних днів до дня реєстрації проекту рішення в секретаріаті Київської міської ради.
Департамент земельних ресурсів несе відповідальність за достовірність і повноту інформації, зазначеної вище.
З наданих позивачем копій листів вбачається, що він звертався до департаментів КМДА з заявами про надання інформації про наявні документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та щодо розробки детального плану території. Таким чином, докази звернення позивача у встановленому законом порядку до Київської міської ради для підготовки відповідного рішення про передачу земельної ділянки у власність відсутні.
Також, суд звертає увагу і на те, що відповідно до ч. 1 ст. 39 Земельного кодексу України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Частиною 1 ст. 17 ЗУ «Про основи містобудування» встановлено, що містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.
Відповідно до ч.2 ст. 17 ЗУ «Про основи містобудування», містобудівна документація є основою для: вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення; підготовки обґрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів; підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.
Згідно ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.
Частиною 4 ст. 24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.
Позивачем належним чином не спростовано твердження представника відповідача про те, що на території, в межах якої розташована спірна земельна ділянка, відсутні розроблені та затверджені відповідно до ст.ст.18,19 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» плани зонування або детальні плани території.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими з вищевказаних підстав, а тому відмовляє в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 258, 259, 265, 273, 315, 354, 355 ЦПК, ст.ст.40, 116, 118, 122 Земельного кодексу України, ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ЗУ «Про основи містобудування», суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про зобов'язання визнати та оформити право власності на земельну ділянку - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 27 травня 2020 року.
Суддя