26 травня 2020 року
м. Рівне
Справа № 569/19623/19
Провадження № 22-ц/4815/551/20
Головуючий у Рівненському міському суді
Рівненської області: суддя Галінська В.В.;
Час, дата і місце ухвалення рішення суду першої інстанції
(вступної та резолютивної частини):
10 год. 22 хв. 17 грудня 2019 року в м. Рівне
Повний текст рішення складено: 18 грудня 2019 року
Рівненський апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючий: суддя Хилевич С.В.
судді: Гордійчук С.О., Боймиструк С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 грудня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
16 жовтня 2019 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот"» (далі - ПрАТ "Рівнеазот") про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Мотивуючи свої вимоги, зазначав, що працював у відповідача, проте наказом № 420-ВК від 07 березня 2018 року він 14 березня 2018 року був звільнений з роботи за статтею 38 КЗпП України, тобто за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю. Проте належну йому до виплати заробітну плату відповідачем в строк, встановлений законодавством, виплачено не було, в зв'язку з чим він був змушений звернутися за захистом своїх прав до суду.10 травня 2018 року Рівненським міським судом Рівненської області було видано судовий наказ в справі № 569/8254/18 про стягнення з ПрАТ "Рівнеазот" на користь позивача заборгованості в сумі 13 791,63 гривень та компенсацію втрати частини доходів в сумі 1762,37 гривень. Втім судове рішення було виконано лише 24 червня 2019 року. Згодом Рівненським міським судом Рівненської області 11 червня 2018 року було видано судовий наказ в справі № 569/10664/18 про стягнення з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 22 894,66 гривень за період з 14 березня 2018 року по день звернення до суду 07 червня 2018 року. 30 серпня 2019 року Рівненським міським судом Рівненської області було видано судовий наказ в справі №569/16387/19 про стягнення на його користь з ПрАТ "Рівнеазот" середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 112 464,80 гривень, який ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 25 вересня 2019 року було скасовано та роз'яснено право звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч.3 ст.171 ЦПК України.
З наведених підстав просив стягнути на свою користь з ПрАТ "Рівнеазот" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 08 червня 2018 по 23 червня 2019 включно в розмірі 112 749 гривень.
Також 11 грудня 2019 року представником позивача - ОСОБА_3 було подано суду клопотання про поновлення строку звернення до суду. Обґрунтовуючи поважність процесуального строку, зазначав, що рішення суду про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі було виконано лише 24 червня 2019 року. Невдовзі після цього позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, за результатами розгляду якої Рівненським міським судом було прийнято судове рішення про стягнення з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 112 464,80 гривень. Однак ухвалою місцевого суду від 25 вересня 2019 року вказаний судовий наказ було скасовано. Копію ухвали суду отримано було лише 07 жовтня 2019 року. Тому вважав, що звернувся до суду в межах передбаченого законом строку.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 грудня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до ПрАТ "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено повністю.
Стягнуто з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 червня 2018 року по 23 червня 2019 року в розмірі 112749,00 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
На рішення суду ПрАТ "Рівнеазот" подано апеляційну скаргу, де покликається на його незаконність і необґрунтованість, що полягали в порушенні норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права та неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
На її обґрунтування зазначалося про помилковість висновків суду щодо незастосування норм матеріального права, які передбачають строки звернення позивача до суду за вирішенням трудового спору. Як на те, що вони є неправильними, посилається на ч. 1 ст. 233 КЗпП України, Рішення Конституційного Суду України у справі №4-рп2012 за конституційним зверненням ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку із положеннями ст.ст. 117, 237 (1) КЗпП України від 22.02.2012 року, а також п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992 року і постанови Верховного Суду №61-590св17 у справі №446\509\16-ц від 16.01.2018 року. Вказує на те, що фактичний розрахунок всіх належних при звільненні сум ПрАТ "Рівнеазот" проведений 24 червня 2019, що встановлено в оскаржуваному рішенні та не заперечується сторонами. Тому перебіг тримісячного строку починається з наступного дня, тобто з 25 червня 2019 року, і закінчується 25 вересня 2019 року. Однак в межах встановленого строку позивач не звернувся до суду, а подав позов тільки 16 жовтня 2019 року. На переконання заявника, в оскаржуваному рішенні суд дійшов хибного висновку, що позивач звернувся за захистом свого права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після виплати заборгованості по заробітній платі 24.06.2019 у встановлений ст. 233 КЗпП України строк. Адже звернення до суду із заявою про видачу судового наказу і відмова у його видачі не перериває тримісячний строк звернення до суду, що передбачений ст. 233 КЗпП України. На його думку, позивач після того, як подав заяву про видачу судового наказу, від 28 серпня 2019 року по 07 жовтня 2019 не цікавився про стан розгляду його справи. Хоча не був позбавлений можливості відразу звернутися із позовною заявою в порядку спрощеного позовного провадження, а подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи, тоді як в ухвалі суду від 25 вересня 2019 року були зазначені підстави скасування та наведено кількість розрахованих днів.
З викладених міркувань просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
У поданому відзиві ОСОБА_1 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Стверджував, що визначений ст. 233 КзПП України строк пропущено було з поважних причин, адже він в межах цього строку звертався до суду із заявою про видачу судового наказу, а коли 07 жовтня 2019 року отримав ухвалу суду про скасування судового наказу, то в розумний термін звернувся до суду з даним позовом, що є підставою для поновлення строку, як це передбачає ст. 234 КзПП України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи ПрАТ "Рівнеазот", колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Як установлено судом, і ці обставини сторонами не заперечуються та визнаються, позивач працював в ПрАТ "Рівнеазот", проте був звільнений, що підтверджується наказом №420-ВК від 07 березня 2018 року за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю на підставі ст.38 КЗпП України.
Відповідно до довідки про суми, які належали до виплати при звільненні №1351, виданої ПрАТ "Рівнеазот" 12 квітня 2018 року, звільненому належало до виплати 13 791,63 гривень заробітної плати.
10 травня 2018 року Рівненським міським судом Рівненської області було видано судовий наказ по справі № 569/8254/18 про стягнення з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 13 791,63 гривень та компенсацію втрати частини доходів в розмірі 1762,37 гривень.
Невдовзі 11 червня 2018 року Рівненським міським судом Рівненської області видавався судовий наказ в справі № 569/10664/18 про стягнення з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 22 894,66 гривень, а саме за період з 14 березня 2018 року по 07 червня 2018 року
Фактичний розрахунок за вказаними судовими рішенням було проведено відповідачем 24 червня 2019 року.
Повно і правильно встановивши обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції обґрунтовано та відповідно до наданого позивачем розрахунку стягнув з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 червня 2018 року по 23 червня 2019 року в розмірі 112 749,00 гривень.
Доводи апеляційної скарги зводяться до хибності рішення суду в частині поновлення позивачу строку звернення до суду за вирішенням спірних правовідносин, на що колегія суддів зазначає таке.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Між тим, нормами ст. 234 КЗпП України встановлено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 КЗпП України, суд може поновити ці строки.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №4-рп/2012 від 22.02.2012 року в аспекті конституційного звернення положення частини першої ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку із положеннями ст.ст. 116, 117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних сум при звільненні, фактично ним розрахувався.
У постанові Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року, прийнятій у справі № 6-409цс16 за позовом про стягнення належних працівнику сум при звільненні, викладений правовий висновок по те, що перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення розрахунку незалежно від тривалості затримки такого розрахунку. Установлені ст.ст. 228 та 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяв сторін, і в кожному випадку суд зобов'язаний перевірити поважність пропуску таких строків та навести причини його поновлення або відмови у поновленні строку.
Як було встановлено, та це визнається сторонами, фактичний розрахунок з позивачем було проведено 24 червня 2019 року. Отже, перебіг тримісячного строку починається з наступного дня, тобто з 25 червня 2019 року, і закінчується 25 вересня 2019 року.
При цьому ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 25 вересня 2019 року було скасовано судовий наказ від 30 серпня 2019 року в справі за заявою ОСОБА_1 до ПрАТ "Рівнеазот" про видачу судового наказу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до ч.3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Зазначене судове рішення було отримано позивачем лише 07 жовтня 2019 року, що підтверджується копіями супровідного листа про його відправлення, поштового конверту, а також витягу із веб-сайту Укрпошти (а.с. 31-33).
З даним позовом ОСОБА_1 звернувся 16 жовтня 2019 року.
Отже, такі обставини є об'єктивними, підтвердженими належними доказами та безспірно вказують на поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом, що в свою чергу дає суду передбачені законом підстави для його поновлення.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Судовий збір, що понесений відповідачем при поданні апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України слід віднести на його ж рахунок.
Керуючись ст. 374-375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 грудня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.О. Гордійчук
С.В.Боймиструк