Справа № 524/1754/19 Номер провадження 22-ц/814/1338/20Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
26 травня 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Панченка О.О., Триголова В.М., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 березня 2020 року (ухвалене суддею Андрієць Д.Д., повний текст складено суддею 12 березня 2020 року) у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки і піклування - Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради про позбавлення батьківських прав,-
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обгрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу між нею та відповідачем останній почав ухилятись від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, не відвідував її, життям дитини не цікавився, коштів на утримання доньки не надавав, перешкоджав оздоровленню дитини в морській кліматичній зоні. Заборгованість відповідача зі сплати аліментів становить 112471,65 грн.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 березня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки і піклування - Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради про позбавлення батьківських прав - залишено без задоволення.
З вказаним рішенням суду не погодилася ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 березня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Зокрема вказує, що відповідач по справі як батько дитини ставиться до неї безвідповідально, життям дитини, станом її здоров'я, розвитком не цікавиться, матеріальної допомоги не надає, не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення, тому вважає за необхідне позбавити його батьківських права.
Однак, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи не надав належну оцінку доказам, які містяться у справі, а тому дійшов помилкового висновку відмовивши їй у задоволенні позовних вимог. Вказує, що судом першої інстанції невірно оцінено покази ОСОБА_3 та її позицію в даній справі про те, що вона не заперечувала проти позбавлення батьківських прав відповідача - її батька. Посилається на те, що відповідач належне спілкування з дитиною не здійснює, та станом на 01.04.2020 року має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 146 860 грн., про що свідчить довідка від 02.04.2020 року №68436 та розрахунок заборгованості Автозаводського відділу ДВС у м. Кременчуці.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив.
Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження за участі сторін та інших осіб по справі. На моменту розгляду справи були присутні сторони по справі та дитина.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується, копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 06.09.2004 відділом реєстрації актів цивільного стану Автозаводського районного управління юстиції м.Кременчука Полтавської області(а.с.10).
Заочним рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 17.12.2010 по справі №2-6875/10 шлюб між сторонами було розірвано і місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визначено з матір'ю.
Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 08.09.2010 по справі №2-5108/2010 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання доньки. Згідно розрахунку, складеного головним державним виконавцем Копичко Т.Д., станом на 01.01.2019 заборгованість відповідача по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1 становить 112471,65 грн.
Згідно інформації з Кременчуцького ліцею №5 ім.Т.Г. Шевченка Кременчуцької міської ради Полтавської області від 30.01.2019 №49,- за період навчання батько учениці, ОСОБА_2 , участі у шкільному житті доньки не приймав, успішністю в класного керівника не цікавився.
За період навчання батько жодного разу не з'являвся на збори, які систематично скликались батьківським комітетом, не спілкувався з учителями, які викладають у ліцеї, класним керівником.
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 18.05.2018 №585 затверджено висновок органу опіки та піклування, відповідно до якого орган опіки та піклування вважав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В матеріалах справи наявні докази, а також пояснення допитаних судом свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , підтверджують те, що протягом тривалого часу, більше 9 років відповідач належним чином не виконував батьківські обов'язки, зокрема не надавав коштів на утримання дитини, не спілкувався із нею в достатньому обсязі, не цікавився її життям.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції враховуючи позицію доньки ОСОБА_3 про те, що вона бажає спілкуватись з батьком, однак не довіряє йому, а також приймаючи до уваги те, що відповідач офіційно працевлаштувався, почав сплачувати заборгованість і більше спілкуватись з донькою, тобто вчиняє дії направлені на виконання своїх обов'язків по вихованню дитини і з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, суд дійшов висновку, що на даний час позбавлення відповідача батьківських прав є передчасним і не відповідає інтересам дитини, а тому прийшов до висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Згідно ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 Сімейного кодексу (СК) України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
У статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (CASE OF HUNT v. UKRAINE,№ 31111/04,§ 57, 58, ЄСПЛ, 07 грудня 2006 року).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони свідомо не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц зроблено висновок щодо застосування пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 204/1199/16-ц (провадження № 61-170св17) зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.
У частині шостій статті 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що не прийнятий до уваги місцевого суду висновок органу опіки і піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №585 від 18.05.2018 року, згідно з яким визнано про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вочевидь базується на неповно з'ясованих обставинах справи та не містить обґрунтованих підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав (а.с. 20-22).
Частиною третьою статті 12, частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позбавлення батьківських прав є виключним і надзвичайним способом впливу на недобросовісних матір та батька. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю. Необхідності у позбавленні відповідача батьківських прав через ненадання їм дозволу на виїзд дитини за кордон та у зв'язку із наявністю аліментної заборгованості, немає. Установлені судом першої інстанції обставини справи не свідчать провинну поведінку відповідача та про свідоме нехтування ним своїми обов'язками.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були обов'язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції невірно оцінено покази ОСОБА_3 та її позицію в даній справі про те, що вона не заперечувала проти позбавлення батьківських прав відповідача - її батька колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки дійсно в судовому засіданні ОСОБА_3 не заперечувала проти позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , однак на запитання суду пояснила, що ініціатором позову є мати, вона бажає спілкуватись з батьком, однак не довіряє йому та вважає, що він повинен відчути відповідальність за невиконання своїх батьківських обов?язків.
Тому, враховуючи вищевказані докази в їх сукупності суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що відповідач офіційно працевлаштувався, почав сплачувати заборгованість і більше спілкуватись з донькою, тобто вчиняє дії направлені на виконання своїх обов'язків по вихованню дитини і з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, суд першої інстанції вірно зазначив, що на даний час позбавлення відповідача батьківських прав є передчасним і не відповідає інтересам дитини, а тому прийшов до висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.
Викладені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 27 травня 2020 року.
Головуючий суддя : __________________ Г.Л. Карпушин
Судді: _______________ О.О. Панченко _______________ В.М. Триголов