Справа № 761/6979/20
Провадження № 3/761/2608/2020
21 травня 2020 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Циктіч Віталій Михайлович, розглянувши справу щодо гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою - АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП,
Гр. ОСОБА_1 25.02.2020, приблизно о 02 год. 20 хв., керував транспортним засобом «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у м. Києві по вул. Ю Іллєнка, з явними ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків.
Вказаними діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), що тягне відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Гр. ОСОБА_1 у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, не прибув, про поважність причини неявки не повідомив.
Суддя враховує, що відповідно ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України», у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Також у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, у судове засідання гр. ОСОБА_1 викликався шляхом направлення повістки на адресу, зазначену у протоколі за слів останнього.
З викладеного витікає, що судом вжиті необхідні заходи для забезпечення участі гр. ОСОБА_1 у розгляді справи.
Суддя, дослідивши матеріали справи - протокол про адміністративне правопорушення від 25.02.2020 серії ДПР18 № 079648, який складений уповноваженою особою, письмові пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у яких останні підтвердили відмову водія ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, дійшов висновку про таке.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника правоохоронного органу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння.
Згідно з положеннями ст.130 КУпАП відмова водія від проходження у встановленому порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння утворює склад зазначеного правопорушення.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні. Ці дані встановлюються, у тому числі, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків тощо.
Відповідно до протоколу та долучених до нього письмових пояснень вказаних свідків, під час зупинки водія ОСОБА_1 у працівників поліції виникли обґрунтовані підозри щодо перебування останнього у стані наркотичного сп'яніння. Однак водій на пропозицію інспекторів проїхати до медичного закладу для проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився.
Крім того, наведені у протоколі пояснення водія ОСОБА_1 про залишення транспортного засобу «Шкода» на місці зупинки свідчать про відсторонення останнього від керування транспортним засобом.
Приймаючи до уваги наведені вище обставини, суддя дійшов висновку, що водій ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя під час накладення стягнення відповідно до положень ч.2 ст.33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, яке становить підвищену суспільну небезпеку, яку особа створює під час керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, обставини вчинення адміністративного правопорушення, ступінь вини правопорушника.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 33, 283, 284 КУпАП, суддя
гр. ОСОБА_1 піддати адміністративному стягненню за ч.1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті)грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з гр. ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником упродовж десяти днів з дня її винесення через Шевченківський районний суд м.Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 307-308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, а у разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Суддя В.М. Циктіч