760/9486/20
2-з/760/179/20
27 травня 2020 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Жовноватюк В.С., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
Заявник звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, в якій просить суд :
- накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 ;
- заборонити ОСОБА_3 вчиняти дії, спрямовані на виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з квартири АДРЕСА_1 .
Вирішуючи дану заяву за наведеними в ній підставами, суд приходить до наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тобто, однією з причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Так, зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що предметом її позовних вимог є визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним . При цьому, однією із вимог заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову є встановлення власнику спірної квартири обмежень щодо прав володіння, користування та розпорядження власним майном. В даному випадку неможливо вести мову про забезпечення збалансованості інтересів сторін та співмірності обраного виду забезпечення позовним вимогам.
Крім того, за викладеними обставинами заява є необгрунтованою в частині існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення вищезазначеного позову. Вид забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, не відповідає позовним вимогам. Відсутній зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, заявник не обгрунтовано, що такий захід як заборона відповідачу ОСОБА_3 вчиняти дії, спрямовані на висленення , зокрема, позивача, з спірної квартири, - спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів, не наведено достатніх підстав для забезпечення позову, не вказано відомостей що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову.
За таких обставин, суд вважає, що підстави для забезпечення позову відсутні.
Суд також звертає увагу заявника на наступне.
Дійсно, ухвалою суду повернуто заяву ОСОБА_1 аналогічного змісту, проте, не з підстав того, що основний позов залишений без руху. Виключно з підстав недотримання вимог ст.151 ЦПК України на підставі ч.9 ст.153 ЦПК України. Тому, відкриття провадження у зазначеній цивільній справі не може бути єдиною і безумовною підставою для забезпечення даного позову і задоволення даної заяви за наведених в ній обгрунтувань.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд, -
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.С. Жовноватюк