СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/3478/20
ун. № 759/4983/20
21 травня 2020 року м. Київ
суддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини,
встановив:
ОСОБА_1 в березні 2020 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив суд ухвалити рішення, яким зменшити розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , з 107 159,25 грн. до 50000,00 грн. В обґрунтування позову вказав, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.07.2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку за несвоєчасну сплату аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 у розмірі 107 159 грн. 25 коп. Дане рішення набрало законної сили. Проте просить суд врахувати його майновий стан, а саме розмір його заробітної плати 2 200, 00 грн. та задовольнити позов, зменшивши розмір неустойки вже визначений рішенням суду з 107 159,25 грн. до 50 000,00 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18.03.2020 року розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. Ухвалою суду відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву (а.с. 18-19).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30.04.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд справи в загальному порядку з викликом сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1, 3 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі»; від 19.06.2001 р. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.07.2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку за несвоєчасну сплату аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 у розмірі 107 159 грн. 25 коп. Дане рішення набрало законної сили.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Звертаючись з даним позовом до суду ОСОБА_1 фактично просить переглянути рішення суду від 12.07.2018 року, якщо ж позивач вважає, що при розгляді його справи не перевірено його майновий стан тощо, то це є підставами для оскарження судових рішень через неповноту з'ясування цих обставин, а не для звернення до суду з новим позовом про зменшення розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, що вже визначена рішенням суду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Необхідність застосування вказаної вимоги закону зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, яке набрало законної сили.
З урахуванням викладеного, наявність рішення, яке набрало законної сили унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Таким чином, суд вважає, що провадження у справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру неустойки пені за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд,
постановив:
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру неустойки пені за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, закрити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Шум Л.М.