СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
(заочне)
ун. № 759/4182/20
пр. № 2/759/3333/20
20 травня 2020 року м. Київ
суддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
04.03.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» звернулося до Святошинського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 63 639,50 грн. та судові витрати у розмірі 2102,00грн.
В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що 30.01.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики №129668 в електронній формі, відповідно до умов якого, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позика надається строком на 30 днів. Датою погашення боргу є 01.03.2017 року. Дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення договору позики між позичальником і позикодавцем.
Представник позивача вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» в порядку, встановленому п.1.4. договору позики, на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики у розмірі 1500,00грн.
Таким чином, представник позивача стверджує, що позивачем належним чином виконані умови договору позики, в той час як відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за договором позики зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів.
Порушення відповідачем зобов'язань по укладеному договору позики №129668 від 30.01.2017 року щодо своєчасного повернення позики зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до суду із відповідним позовом.
Ухвалою суду від 05.03.2020 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.
Дослідивши докази в справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 30.01.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики №129668 в електронній формі, відповідно до умов якого, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, за користування позикою зазначені у п.1.5. цього договору.
П.п. 1.2.-1.4. договору позики №129668 від 30.01.2017 року передбачено, що строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором. Дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладання договору позики між позичальником і позикодавцем.
Відповідно до п.1.5. та п.1.6. договору позики №129668 від 30.01.2017 року, нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 0.95 процента від суми позики, але не менше ніж 30 гривень 00 копійок за перший день користування позикою; 0.95 процента від суми позики щоденно, починаючи з другого дня в межах строку зазначеного в п.1.3 цього договору; додатково до основних процентів 2.85 проценти від суми позики, за кожен день прострочення. У разі повернення суми позики та сплаті процентів за користування позикою протягом 3 днів після закінчення строку визначеного п. 1.2 цього договору позики, нарахування процентів у відповідності до п. 1.5.2 Договору, в іншому випадку, проценти нараховуються відповідно до умов п. 1.5 цього договору.
П. 3.1. договору позики передбачено, що позичальник зобов'язаний здійснювати повернення позики та нарахованих процентів на умовах, встановлених цим договором. Сторони досягли згоди у тому, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до графіку розрахунків.
В розділі 8 договору позики «Реквізити та підписи сторін» зазначено, що цей договір підписано за допомогою електронного підпису.
Позивач взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі.
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно частини 1 статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Частина 5 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» (зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Таким чином, суд вважає, що між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася.
Суд вважає, що договір позики було укладено та підписано в електронній формі, і такі дії сторін відповідають приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11 та 12 ЗУ «Про електронну комерцію», сторонами узгоджено питання щодо розміру відсотків, які підлягають стягненню у разі неповернення боргу у строк дії договору.
Так, із наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором позики №129668 від 30.01.2017 року, вбачається, що загальна сума заборгованості позичальника перед позикодавцем за вищевказаним договором позики та всіма нарахованими відмотками згідно нього станом на 01.03.2020 року становить 63 639,50 грн., яка складається з: 1 500,00 грн. основний борг, 16 047,00 грн. заборгованість по відсоткам, 16 092,50 грн. заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 25).
Вказаний розрахунок відповідачем не спростований, у зв'язку з чим, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору у сумі 2 102,00 грн. покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, відповідно ст. ст. 526, 530, 536, 610-612, 614-615, 625, 1054, 1057 ЦК України та керуючись ст. ст. 13, 81, 258, 258, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (код ЄДРПОУ 39952398, адреса: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48) 63 639 грн. 50 коп. заборгованості за договором позики №129668 від 30.01.2017 року та 2102 грн. 00 коп. судового збору, а всього 65 741 ( шістдесят п'ять тисяч сімсот сорок одну) грн. 50 коп.
За письмовою заявою відповідача, поданою до суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення, заочне рішення може бути переглянуто.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Суддя: Л.М. Шум