22.05.2020 Справа № 756/4560/20
Справа пр. №3-2382/20
ун. №756/4560/20
22 травня 2020 року Оболонський районний суд м. Києва у складі судді Андрейчука Т.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за ст. 443 КУпАП, матеріали якої надійшли з Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, -
14 квітня 2020 року до Оболонського районного суду м. Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №357169, складений 09 квітня 2020 року дільничим офіцером поліції Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Філоненком Ю.М.
09 квітня 2020 року ОСОБА_1 о 14 год 35 хв за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 37 перебував на вулиці без захисної маски та без документів, які посвідчують особу, порушивши пп. 1 та пп. 16 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 443 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про розгляд адміністративної справи повідомлявся належним чином, заяв, заперечень суду не надав, не повідомив суд про причини неявки та не надав доказів на підтвердження поважності причин неявки у судове засідання, у зв'язку з чим суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.
Відповідальність за ст. 443 КУпАП встановлена за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Отже диспозиція вказаної норми є бланкетною, тобто такою, що відсилає до норм іншого нормативно-правового акта, тому формулюючи суть правопорушення, вказівка на нормативний акт, вимоги якого порушені, є обов'язковою.
Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Ст. 1 указаного Закону визначено карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
За приписами ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин.
Нормами пп. 1 та пп. 16 п. 2 указаної постанови (в редакції, чинній станом на 09 квітня 2020 року) з 06 квітня 2020 року до 24 квітня 2020 року введено заборону на перебування в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно, та перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться у межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Ст. 245 КУпАП установлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За положеннями ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (абз. 1 ст. 251 КУпАП).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП (абз. 2 ст. 251 КУпАП).
Дільничим офіцером поліції Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Філоненком Ю.М. інкриміновано ОСОБА_1 порушення пп. 1 та пп. 16 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211, що полягало у перебуванні на вулиці без захисної маски та без документів, що посвідчують особу.
Складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення, суб'єктом, який його склав, повинні підтверджуватись іншими зібраними цим суб'єктом доказами.
До протоколу про адміністративне правопорушення дільничим офіцером поліції Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Філоненком Ю.М. долучено фотознімок особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Проте ці докази не засвідчують, що ОСОБА_1 саме 09 квітня 2020 року перебував на вулиці без захисної маски та без документів, що посвідчують особу, саме у тому місці, яке вказане у протоколі про адміністративне правопорушення. Рапорт працівника поліції з огляду на приписи ст. 251 КУпАП є недопустимим доказом.
У матеріалах справи відсутні показання свідків, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, фото-, відеодокази, які б достовірно засвідчували факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного проступку. Самі по собі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за відсутності інших належних та допустимих доказів не можуть бути достатнім доказом вчинення нею адміністративного правопорушення.
Більш того, пп. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 (в редакції, чинній станом на 09 квітня 2020 року) введено заборону на перебування без вдягнутих засобів індивідуального захисту лише в громадських місцях.
Згідно з роз'ясненнями щодо нових обмежувальних заходів на період карантину, наданими Кабінетом Міністрів України 04 квітня 2020 року, громадське місце - частина будь-якої споруди, яка доступна або відкрита для населення, в тому числі за плату (під'їзди, підземні переходи, стадіони; парки, сквери, дитячі майданчики, стадіони, зупинки громадського транспорту, ліфти, державні установи, медичні установи та інше).
Крім того, у м. Києві до громадських місць відносяться також зупинки громадського транспорту та 50-метрова зона навколо них; церкви та 50-метрова зона навколо них; заклади торгівлі закритого і відкритого типів, зокрема торгові ряди та ринки; кінотеатри та прилегла до них територія тощо.
Проте у протоколі про адміністративне правопорушення дільничим офіцером поліції Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Філоненком Ю.М. не зазначено, що ОСОБА_1 09 квітня 2020 року перебував без захисної маски саме у громадському місці, оскільки знаходження останнього без захисної маски просто на вулиці не можна вважати перебуванням у громадському місці.
Згідно з роз'ясненнями, наданими Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2020 року у справі №199/3295/17, стандарт доведення поза розумним сумнівом, передбачає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований адміністративний проступок був учинений і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для встановлення правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону (постанова Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №688/788/15-к).
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленим законом.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У своїх рішеннях у справах "Малофєєва проти Росії" (Malofeyeva v. Russia, рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та "Карелін проти Росії'(Karelin v. Russia заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Дослідивши обставини справи, оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ст. 443 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Такий комплекс передбачає чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
У зв'язку з недоведенням вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного проступку, передбаченого ст. 443 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 36, ст. 443 КУпАП, суд -
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 443 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Т.В. Андрейчук