Справа № 755/6218/20
"22" травня 2020 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Левко Віра Богданівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП,
встановила:
25 квітня 2020 року о 22 год 25 хв ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Opel Vectra», д/н НОМЕР_1 , по просп. Броварському, 2в, у м. Києві, (о. Гідропарк) з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці за допомогою газоаналізатору «Драгер» та в медичному закладі водій категорично відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 правил дорожнього руху України.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення, зазначив, що не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та 4 рази дихав у газоаналізатор «Драгер», однак жодного разу не відбувся забір для проведення огляду, хоча він усе виконував по інструкції працівників поліції. Вважає, що в даному випадку не спрацював газоаналізатор «Драгер», а тому не можна стверджувати, що він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. 25 квітня 2020 року він не перебував у стані алкогольного сп'яніння, оскільки вживав алкоголь за день до його зупинки працівниками поліції. Просив закрити справу про адміністративне правопорушення щодо нього, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Суддя, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 25 квітня 2020 року серії ДПР18 № 537371, зі змісту якого вбачається порушення водієм пункту 2.5 правил дорожнього руху України, поясненнями свідків від 25 квітня 2020 року, направленням на огляд водіїв транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25 квітня 2020 року, розпискою ОСОБА_2 про зобов'язання доставити автомобіль марки «OpelVectra», д/ НОМЕР_2 за необхідною адресою, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК №2443152 від 25 квітня 2020 року за ч. 1 ст. 122 КУпАП, відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції №АА00967, записаному на DVD диск.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «O'Halloran and Francis v. The United Kingdom» [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Щодо тверджень ОСОБА_1 про можливість несправності газоаналізатора «Драгер», то слід зазначити таке.
Відповідно до п. 2.5 правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатору «Драгер», проте після декількох спроб він не здійснив необхідних дій для того, щоб газоаналізатор «Драгер» здійснив аналіз повітря з видиху. Під час здійснення огляду працівники поліції неодноразово звертали увагу на зловживання останнім своїми правами, що не дозволило прибору провести огляд. Після цього, працівники поліції засвідчили неналежне здійснення ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» та запропонували йому проїхати до лікаря нарколога. Він зазначив, що не від нього залежить неможливість проведення огляду та відмовився від проїзду до закладу охорони здоров'я. Однак суддя вважає, що вимоги п. 2.5 правил дорожнього руху України зобов'язують водіїв, на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння. Дії ОСОБА_1 свідчать про намагання ним імітувати проходження огляду за допомогою газоаналізатора «Драгер», а відмова від проходження огляду у лікаря нарколога свідчить про невиконання ним вимог п. 2.5 правил дорожнього руху України.
Жодних інших даних, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП судді не надано.
Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суддя вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції інкримінованої статті.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1 не відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 40-1, 130, 251, 283-285 КУпАП, суддя
постановила:
визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн 00 к. із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420 (чотириста двадцять) грн 40 к. на користь держави.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя: В.Б. Левко