2-з/754/55/20
Справа № 754/5885/20
25 травня 2020 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Лісовська О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позову до суду, -
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 , а також шляхом заборони вчиняти певні дії.
Вказана заява мотивована тим, що 15.03.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений Договір позики, відповідно до якого заявниця передала ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 96438, 75 доларів США, які останній зобов'язувався повернути до 15.12.2019 року. Але у передбачений Договором строк грошові кошти повернуто не було. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за Договором позики заявниця має намір звернутися до суду із позовом про стягнення боргу за договором.
Заявниці стало відомо про те, що ОСОБА_2 на праві власності належить нерухоме майно та 100 % корпоративних прав у ТОВ «Бері Комерц». Оскільки він не повертає грошові кошти, переховується та не має наміру спілкуватися, у заявниці є всі підстави вважати, що він може відчужити належне йому майно, у тому числі корпоративні права, на користь третіх осіб, про що також свідчить передача в іпотеку майна підконтрольного підприємства.
У разі невжиття заходів забезпечення позову відчуження майна може у подальшому утруднути чи зробити неможливим виконання судового рішення, оскільки майна, на яке може бути звернено стягнення, може бути недостатньо, що зробить неможливим відновлення порушених прав заявниці.
На підставі викладеного заявниця просить суд накласти арешт на належні на праві власності ОСОБА_2 : домоволодіння, що знаходиться у с. Микитинці Іфвано-Франківської області; земельні ділянки, площею 0, 081 га; 0, 2211 га; 0, 0303 га; 0, 0995 га; 0, 143 га, 0, 0592 га; 0, 1007 га, що знаходяться у с. Микитинці Івано-Франківської області; житлову квартиру, що знаходиться у с. Микитинці Івано-Франківської області; домоволодіння, що знаходиться у с. Микитинці Івано-Франківської області; заборонити державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження/передачі або переходу права власності на зазначене майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 ; накласти арешт на корпоративні права ОСОБА_2 шляхом заборони права розпоряджатися (відчужувати, продавати, дарувати тощо) часткою 100 % у статутному капіталі ТОВ «Бері Комерц», номінальною вартістю 10050000, 00 грн.; заборонити державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо 100 % частки ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «Бері Комерц», номінальною вартістю 10050000, 00 грн.
Зваживши доводи заяви, вивчивши письмові матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред"явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюються для забезпечення морської вимоги, мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з"ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Як вбачається з поданої заяви, заявниця просить суд, у тому числі, накласти арешт на корпоративні права ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «Бері Комерц», заборонивши державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії щодо 100 % частки ОСОБА_2 у Товаристві.
Але слід зазначити, що такі заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки розмір позовних вимог, що має намір заявити ОСОБА_1 , становлять приблизно 4000000, 00 грн., при цьому розмір частки у статутному капіталі ОСОБА_2 становить більше 10000000, 00 грн.
Крім того, вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
За таких обставин, суддя вважає, що накладення арешту на корпоративні права та заборона державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами.
Що стосується заяви ОСОБА_1 в частині накладення арешту на нерухоме майно, зокрема, квартиру, земельні ділянки та домоволодіння, то слід зазначити наступне.
Як вже зазначалося вище, розмір позовних вимог, що має намір заявити ОСОБА_1 , становлять приблизно 4000000, 00 грн., при цьому заявницею не надано будь-яких належних доказів на підтвердження вартості нерухомого майна, на яке вона просить накласти арешт.
Також заявницею не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 вчиняються будь-які дії, направлені на відчуження вказаного нерухомого майна або про намір такого відчуження.
Суд не вбачає з поданої заяви та долучених до неї письмових доказів наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів ОСОБА_1 та ймовірність ускладнення виконання судового рішення у разі задоволення позову при невжитті таких заходів, оскільки з наданих документів не вбачається, що відповідач вчиняв дії з відчуження належного йому майна, а також здійснив заходи, спрямовані на нівелювання ризиків, пов'язаних із вчиненням дій, що можуть вплинути на цілісність і схоронність такого майна.
Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 у частині накладення арешту на нерухоме майно та заборони державним реєстраторам вчиняти дії щодо вказаного майна також немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150, 151 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позову до суду - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом п?ятнадцяти днів з дня проголошення.
Повний текст ухвали виготовлений 26 травня 2020 року.
Суддя О.В.Лісовська