Номер провадження 4-с/754/100/20
Справа № 754/8715/17
22 травня 2020 року м.Київ
Суддя Деснянського районного суду м.Києва Скрипка О.І., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , суб'єкти оскарження: начальник Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві Бучацький Юрій Олександрович, головний державний виконавець Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві Попик Ольга Василівна на рішення посадової особи та державного виконавця, -
21.05.2020 року до Деснянського районного суду м.Києва надійшла скарга ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , суб'єкти оскарження: начальник Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві Бучацький Ю.О., головний державний виконавець Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві Попик О.В. на рішення посадової особи та державного виконавця.
У даній скарзі заявник просить поновити строк на звернення до суду, посилаючись на поважність причин такого пропуску.
Вивчивши матеріли скарги, оцінивши наведені заявником підстави для поновлення пропущеного строку для звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця, суддя приходить до наступного.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. (ч. 1, 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»)
Відповідно до положень ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Виходячи з положень ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Отже, строки для подання скарги є процесуальними та можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.
Предметом оскарження є рішення начальника відділу ДВС про скасування процесуального документу від 26.11.2019 року та постанова головного державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 27.11.2019 року.
В той же час, заявник, як боржник в процедурі виконавчого провадження, в особі свого представника, звернулась до суду зі скаргою 19.05.2020 року, про що свідчить дата на відбитку поштового штемпеля про направлення кореспонденції на адресу суду, тобто після спливу строків на оскарження дій державного виконавця, визначеного ст.449 ЦПК України.
Під процесуальним строком розуміють строк, в межах якого вчиняються певні процесуальні дії.
Відповідно до положень ст.122 ЦПК України, строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно ст.123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За ч. 3 ст. 124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Відповідно до ч.6 ст.124 ЦПК України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ст. 127 ЦПК України).
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням з наданням відповідних доказів.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
При цьому поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до змісту ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема гарантується тим, що суд має бути незаформалізованим, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98, п. 62), «Воловік проти України» від 6 грудня 2007 року, заява № 15123/03.
У Рішенні в справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03 ЄСПЛ зазначено: «Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).
В постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі №755/8494/16-ц вказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03).
В постанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 320/7888/16-ц вказано, що справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 386 цього Кодексу, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Тобто, і право на звернення зі скаргою, і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов'язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та його примусовим виконанням.
Крім цього, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії, у даному випадку на подання скарги.
Дійсно, у певних випадках про що йдеться у ст.ст. 127, 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк може бути поновлено судом.
Як вказано вище, особа має право на оскарження дії, рішення чи бездіяльності державного виконавця у стислий десятиденний строк з дня, коли вона дізналась, або повинна була дізнатись про порушення її прав чи свобод.
Враховуючи викладене, оцінивши наведені заявником підстави для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про поновлення строків для подання до суду скарги у зв'язку з відсутністю належних доказів, які мали підтвердити поважні причини несвоєчасного звернення боржника в процедурі виконавчого провадження до суду зі скаргою. Так, необхідно зауважити на те, що заявник у скарзі зазначає, зокрема, про те, що 11.05.2020 вона ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження та дізналась про оскаржувані рішення, які їй не направлялись і про які їй не було відомо. Разом з тим, скаржник не надає до скарги жодних доказів у підтвердження того, що лише з вказаної дати їй стало відомо про оскаржувані рішення, в тому числі не надає доказів ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження лише 11.05.2020 року.
Відтак, за відсутності підстав та доказів для поновлення строку для звернення до суду суд залишає без розгляду скаргу, оскільки заявником пропущено строк на звернення до суду зі скаргою і докази поважності пропуску такого строку відсутні, що є підставою для залишення скарги без розгляду.
Суд роз'яснює право заявника на повторне звернення до суду з даною скаргою та подання відповідного клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даною скаргою з наданням відповідних доказів.
Враховуючи та керуючись статтями 126, 127, 131, 284-287, 354, 449 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
Скаргу ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , суб'єкти оскарження: начальник Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві Бучацький Юрій Олександрович, головний державний виконавець Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві Попик Ольга Василівна на рішення посадової особи та державного виконавця - залишити без розгляду та повернути особі, що подала скаргу.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя: