ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20702/18
провадження № 1-кп/753/370/20
"26" травня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
проводячи судовий розгляд у кримінальному провадженні №753/20702/18 по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чкаловськ, Таджикської РСР, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, п.п. 6,9,12 ч. 2 ст. 115, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 15, п.п. 5,6,11,12,13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 332 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, п.п. 6,9,12 ч. 2 ст. 115, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 3 ст. 15, п.п. 5,6,11,12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 201 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 3 ст. 15, п.п. 5,6,11,12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 201 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , у вчиненні злочинів передбачених ст.257, ч.3 ст.15, п.п.5,6,11,12 ч.2 ст.115 КК України,
з участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_10 представника потерпілого ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9
Дарницьким районним судом м. Києва розглядається кримінальне провадження №753/20702/18.
В судовому засідані 26.05.2020 року судом, в порядку ст. 331 КПК України, поставлено на обговорення питання доцільності продовження строків тримання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під вартою.
Прокурор просив продовжити обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, пославшись на існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати, зокрема ризиків переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків, обвинувачених, експертів, спеціалістів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому прокурор звернув увагу суду на тяжкість злочинів, які інкримінуються обвинуваченим та на міру покарання яка їм загрожує у разі доведення їх вини, в тому числі і довічне позбавлення волі, також прокурор зазначив, що як обвинувачений ОСОБА_5 так і обвинувачений ОСОБА_6 раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, а характер вчинення інкримінованих їм злочинів дають підстави категорично стверджувавти, що вони є суспільно небезпечними. Представники потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_11 підтримала позицію прокурора.
Захисник ОСОБА_14 категорично не погодиласяся із клопотанням прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та зазначила, що прокурором не доведено існування ризиків на які він посилається, а суд при вирішенні питання щодо запобіжного заходу повинен у сукупності враховувати всі обставини, які зазначені у ст.178 КПК України. Підозра щодо ОСОБА_5 є необгрунтованою, останній перебуває під вартою із 07.04.2017 року, має міцні соціальні зв'язки, зокрема постійне місце проживання у м. Києві, дружину і неповнолітнього сина, до затримання працював, позитивно характеризується як за місцем проживання так і за місцем роботи, інші запобіжні заходи до нього не застосовувалися, а тому є всі підстави для застосування до останнього цілодобового домашнього арешту із електронним засобом контролю.
Захисник ОСОБА_13 підтримав позицію захисника ОСОБА_14 .
Захисник ОСОБА_15 підтримав доводи захисників ОСОБА_14 та ОСОБА_13 .
Крім цього захисник ОСОБА_15 наголосив, що вирішення питання щодо запобіжного заходу має відбуватися на засадах змагальності, і прокурор висловлючи позицію про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу, повинен довести обставини на які він посилається, в тому числі й існуванання ризиків передбачених ст.177 КПК України, і з кожним новим продовженням наводити нові ризики, чого прокурором не зроблено, а отже і немає підстав для продовження строків тримання під вартою.
Також захисник ОСОБА_15 акцентував увагу суду на міцних соціальних зв'язках обвинуваченого ОСОБА_6 , який одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, до затримання працював, має постійне місце проживання у м. Києві, позитивно характеризується, а тому у відношенні нього може бути застосовано такий запобіжний захід, як цілодобовий домашній арешт із носінням електронного засобу контролю, що у повній мірі зможе гарантувати уникнення будь-яких ризиків та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_16 зазначив, що питання яке обговорюється не стосується ОСОБА_9 , крім того він не може об'єктивно висловитися по вказаному питанню, оскільки стороні захисту ОСОБА_9 відкрито матеріали лише стосовно цього обвинуваченого, з іншими матеріалами він не ознайомлений. Що стосується сприйняття питання яке обговорюється стороннім спостерігачем, то належних підстав для продовження строків тримання під вартою обвинувачених прокурором не зазначено.
Захисники ОСОБА_17 та ОСОБА_18 підтримали позицію захисника ОСОБА_16 .
Обвинувачені підтримали своїзх захисників.
Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд вихордить із наступного.
Згідно із ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під вартою, суд не розв'язуючи наперед питання доведеності вини обвинувачених, враховує обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованих їм злочинів та виходить із того, що у зв'язку із ступінню небезпеки та суспільним резонансом, характером вчинення, кількістю епізодів, формою співучасті, мірою покарання та наслідками, злочини у яких останні обвинувачуються є злочинами особливої категорії, та бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року та "Мюрей проти Сполученого Королівства" від 28.10.1994 року, згідно з якими підставою для запобіжного заходу у вигляді взяття під варту при вчиненні особливої категорії злочинів може бути більш низький поріг обґрунтованості підозри.
Окрім того, суд враховує те, що злочини у яких обвинувачуються ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідності до ст.12 КК України є тяжкими та особливо тяжкими, за які, при доведенні провини, їм загрожує покарання від 10 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна або довічне позбавлення волі. Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченим злочинів, суд окрім національного законодавства керується рішенням по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року у якому Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Також суд враховує інформацію про вік та стан здоров'я обвинувачених, міцність соціальних зв'язків, місце проживання, репутацію, майновий стан, наявність судимостей, розмір майнової шкоди.
Так, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , особа без громадянства, одружений, має на утриманні малолітнього сина, має постійне місце проживання у м. Києві, офіційно не працевлаштований, немає постійного заробітку, в силу ст.89 КК України раніше не судимий.
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, має постійне місце проживання у м. Києві, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, до затримання працював, в силу ст.89 КК України раніше не судимий.
Перевіряючи доцільність тримання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під вартою, судом окрім норм КПК України, враховуються вимоги п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
У відповідності до рішення Європейського суду з прав людини у справі “Лабіта проти Італії” від 06.04.2000 року тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Такими обставини у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є тяжкість злочинів, які інкримінуються обвинуваченим та міра покарання, яка їм загрожує у разі доведення вини, також такою обставиною є особлива категорія, характер вчинення і підвищена суспільна небезпечність інкримінованих обвинуваченим злочинів, та суспільний резонанс, а також найважчі, незворотні та непоправні наслідки інкримінованих, згідно обвинувального акту дій, у виді смерті людини, і саме наведені вище обставини у їх сукупності та інформація і характеристики обвинувачених, дають суду можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою, на даному етапі кримінального провадження, взмозі забезпечити уникненню ризиків передбачених ст.177 КПК України, зокрема ризику переховування від суду, незаконного впливу на свідків, потерпілих, експертів, спеціалістів, вчинення інших злочинів.
Ризик переховування від суду на даному етапі кримінального провадження продовжує існувати та є реальним, оскільки розуміючи яке покарання їм може загрожувати, обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можуть переховуватися від суду для уникнення кримінальної відповідальності, що унеможливить розгляд справи у суді, виключить можливість встановлення об'єктивної істинни та виконання завдань кримінального провадження передбачених ст.2 КПК України.
Водночас вказаний ризик підсилюється і тим, що згідно обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується в організації озброєної банди з метою нападу на окремих осіб, а також участь у такій банді та вчинюваних нею нападах, ОСОБА_6 обвинувачується в участі в озброєній банді з метою нападу на окремих осіб та у вчинюваних нею нападах, крім цього ОСОБА_5 , як організатор обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.332 КПК України, а саме організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, в тому числі щодо кількох осіб, та у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.28, ч.2 ст.201 КК України, а саме переміщенні через митний кордон України поза митним контролем зброї та боєприпасів, вчиненій організованою групою, а тому не будучи під вартою та маючи певні зв'язки, досвід і навики, обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можуть вжити заходів для того, щоб залишити територію України.
Також реальним на даному етапі кримінального провадження є ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків, оскільки вказані особи ще не допитані в суді, а відповідно до ст.ст.23,95 КПК України, суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Крім цього, при вирішенні питання доцільності продовження строків тримання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під вартою суд враховує те, що із спливом часу ризики які були підставою для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою зменшуються, однак при цьому суд також бере до уваги та зважає на комплекс вищеперерахованих та проаналізованих обставин, а саме тяжкість злочинів, які інкримінуються обвинуваченим та міру покарання, яка їм загрожує у разі доведення вини, особливу категорію, характер вчинення і підвищену суспільну небезпечність інкримінованих обвинуваченим злочинів, та суспільний резонанс, найважчі, незворотні і непоправні наслідки інкримінованих, згідно обвинувального акту дій, у виді смерті людини, тривалість описаної у обвинувальному акті злочинної діяльності, її організаційну форму, кількість учасників.
Разом із цим, суд враховує правову позицію Європейського суду, яка сформульована, зокрема, у п.80 рішення у справі "Марченко проти України" про те, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.
Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд бере до уваги п.2 ч.4 ст.183 КПК України та враховує те, що згідно обвинувального акту, обвинуваченим інкриміновано ряд умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, в тому числі із застосуванням насильства, один із яких спричинив загибель людини та вважає, що жоден із інших - альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не взмозі забезпечити уникненню ризиків передбачених ст.177 КПК України та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинувачених і виконання ними процесуальних рішень суду, а тому підстав для зміни обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт чи будь-який інший запобіжний захід підстав немає.
Водночас, і на даному етапі судового розгляду, судом не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинувачених під вартою.
При цьому суд враховує, соціальні зв'язки обвинувачених, про які неодноразово налолошує строна захисту, однак не вважає їх такими, які би переважили ризики передбачені ст.177 КПК України та могли гарантувати належну прцесуальну поведінку обвинувачених та виконання останніми рішень суду.
Підсумовуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.176-206, 331 КПК України, -
Продовжити обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24.07.2020 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення через Дарницький районний суд м. Києва.
Головуючий суддя:
Судді: