ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16087/19
провадження № 2/753/1541/20
"18" травня 2020 р. Дарницький районний суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Заставенко М.О.,
за участі:
секретаря судового засідання - Долі М.А.,
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінмарк», Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання недійними договорів,
12.08.2019 ОСОБА_2 (далі по тексту: ОСОБА_2 , позивач) звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінмарк» (далі по тексту: ТОВ «ФК «Фінмарк», відповідач), Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі по тексту: ПАТ «КБ «Надра», відповідач) в якому просила суд: визнати недійсним укладений між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Фінмарк» договір від 25.04.2019 №2/П/82/2008-840 та 3/П/2008-980 купівлі продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором № 2/П/2008-840 та 3/П/2008-980, підписаними між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 ; визнати недійсним укладений між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Фінмарк» договір від 25.04.2019 відступлення прав за договором іпотеки №2/П/82/2008-840, підписаним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладені договори відступлення прав вимоги стосуються її зобов'язань та належного їй майна, що є предметом договору іпотеки, а тому порушують її права та інтереси. Укладений договір про відступлення права вимоги за кредитним договором містить суму боргу, яка відрізняється від суми боргу, яка була зазначена в публічному паспорті активу, та від суми боргу, яка визнана в рішенні суду, яке пред'явлено до виконання (виконавець повернув виконавчий документ пославшись на дію закону про мораторій), а тому оскільки сума боргу вже визнана до стягнення достроково, після такого визначення нарахування процентів та пені є незаконними, а отже вказаний договір створює для позивача зобов'язання, яке відсутнє. Право вимоги за договором іпотеки було відступлено з порушенням ЗУ «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Торги розпочалися з суми грошових коштів, відносно якої відсутнє обґрунтування в протоколі аукціону, а тому або борг був переданий за заниженою ціною та необґрунтованою ціною або в договорі про відступлення зазначений боргу, що нарахований необґрунтованого та неправомірно.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30.08.2019, яка Постановою Київського апеляційного суду від 20.11.2019 в частині зустрічного забезпечення скасована, в порядку забезпечення позову заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 - до набрання законної сили рішенням суду по суті спору.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18.09.2019 відкрито провадження у справі, та призначений її розгляд за правилами загального позовного провадження.
29.11.2019 ПАТ «КБ «Надра» направило на адресу суду відзив на позовну заяву, просивши суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі пославшись на те, що з 06.02.2015 ПАТ «КБ «Надра» запроваджено тимчасову адміністрації, з 05.06.2015 розпочато ліквідацію ПАТ «КБ «Надра», а тому ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним, всі інші закони України можуть застосовуватися до правовідносин з ПАТ «КБ «Надра» лише в тій частині, що йому не суперечать. Кошти надані в кредит є активом банку та відповідно включаються до складу ліквідаційної маси для подальшого задоволення вимог кредиторів/вкладників банку. Комітетом було затверджено умови продажу активів ПАТ «КБ «Надра» рішенням від 14.12.2018 № 2521, а саме - право вимоги за кредитним договором. Право вимоги за договором іпотеки не було відступлено з порушенням ЗУ «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки з 05.06.2015 розпочато ліквідацію ПАТ «КБ «Надра». Якщо боржник не згоден з вказаним у договорі розміром заборгованості він має право дане питання вирішувати з новим кредитором, доказуючи свій розмір заборгованості, тому дана обставина не є підставою для визнання результату електронного аукціону недійним. Вказав також на те, що ОСОБА_2 не доведено факт порушення її прав.
17.12.2019 ТОВ «ФК «Фінмарк» подав до суду відзив на позовну заяву, просивши суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі пославшись на ідентичні обставини, які вказані у відзиві ПАТ «КБ «Надра».
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києві 27.02.2020 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.
Сторона позивача у судове засідання не прибула, хоча про день час та місце його проведення була повідомлена належним чином, із заявами та клопотаннями про відкладення засідання чи можливості проведення засідання без її участі до суду не зверталась.
Представник відповідача ТОВ «ФК «Фінмарк» просив у задоволені позову відмовити в повному обсязі пославшись на обставини вказані у відзиві.
Представник відповідача ПАТ «КБ «Надра» у судове засідання не прибув, хоча про день час та місце його проведення був повідомлений належним чином, із заявами та клопотаннями про відкладення засідання чи можливості проведення засідання без його участі до суду не звертався.
З'ясувавши думку представника відповідача, суд розглянув справу без осіб, які не прибули, що відповідає вимогам ст. 223 ЦПК України.
Суд, заслухавши представника відповідача, повно та всебічно дослідивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 03.04.2008, ОСОБА_2 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 .
03.04.2008 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 2/П/82/2008-840 на суму 139 255 доларів США та 86 центів (а.с. 27-31) .
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 03.04.2008 ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки № 2/П/82/2008-840. В якому узгодили, що ОСОБА_2 передає в іпотеку, а ВАТ КБ «Надра» приймає в іпотеку - квартиру АДРЕСА_1 . Згідно з п. 5.3. звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку»; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, вставленому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку». Згідно з п. 5.4. іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених п. 5.3 цього договору (а.с. 23-26).
Відповідно до заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06.04.2010 у справі № 2-2765/2010 вбачається, що стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ «КБ «Надра» заборгованість станом на 02.06.2009 в гривневому еквіваленті, на виконання рішення було відкрито виконавче провадження, яке на разі завершено на підставі постанови про повернення виконавчого документа стягувачу оскільки наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Постановою правління Національного банку України від 04.06.2016 № 356 було постановлено відкликати банківську ліцензую та ліквідувати ПАТ «КБ «Надра».
Відповідно до рішення виконавчої фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.11.2016 № 2342, продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» на два роки з 04.06.2018 по 03.06.2020, продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Надра», який в подальшому згідно рішення виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.12.2018 № 3383 та наказа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.12.2018 № 486 був відсторонений та з 18.12.2018 призначеного уповноваженою особу ОСОБА_3 .
Процедура ліквідації ПАТ «КБ «Надра» наразі триває.
08.04.2019 були проведені відкриті електронні торги (аукціон) відповідно до рішення Фонду про затвердження умов продажу активів № 2521 від 14.12.2018, де вказано, крім всього іншого розмір граничного внеску, крок аукціону (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/97-nadra/41647-asset-sell-id-191077).
Відповідно до протокала електронного аукціону № UA-EA-2019-02-20-000004-b, ТОВ «ФК «Фінмарк» 08.04.2020 стало переможцем аукціону з придбання права вимоги за кредитним договором 2/П/82/2008-840 від 03.04.2008 3/П/82/2008-980 від 03.04.2008, з забезпеченням (квартира, беззаставний), за 625 182 грн. 36 коп. При цьому початкова (стартова) ціна лоту: 1 250 364 грн. 72 коп., а мінімальна ціна лоту - 250 072 грн. 94 коп., власник активів (майна) ПАТ «КБ «Надра», номер лоту: F51GL39230 (а.с. 22).
Відповідно до публічного паспорта активу № 1 (права вимоги фізичних осіб-індивідуальні позичальники), на який посилається позивач, щодо кредиту, дата формування якого 01.11.2018, залишок заборгованості - 1 209 391,82 дол. США, оціночна вартість кредиту станом на 01.09.2015 складає 118 082 грн. 60 коп. (а.с. 21).
Відповідно до публічного паспорта активу № 1 (права вимоги фізичних осіб-індивідуальні позичальники), на який посилається позивач, щодо кредитного договору №2/П/82/2008-840 від 03.04.2008, дата формування якого 01.11.2018, загальний залишок заборгованості - 1 209 391,82 грн., оціночна вартість кредиту станом на 01.09.2015 складає 118 082 грн. 60 коп. (а.с. 21).
Відповідно до публічного паспорта активу № 2 (права вимоги фізичних осіб-індивідуальні позичальники), щодо кредитного договору № 3/П/82/2008-980 від 03.04.2008, дата формування якого 01.11.2018, загальний залишок заборгованості - 40 972,90 грн., оціночна вартість кредиту станом на 01.09.2015 складає 2 600 грн. 33 коп. (http://torgi.fg.gov.ua/catalog/krediti/pat_-kb_-nadra/194909/index.php?lang=ua).
25.04.2019 ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Білої І.В. та ТОВ «ФК «Фінмарк» уклали договір № 2/П/82/2008-840 та 3/П/82/2008-980 купівлі продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором за результатами відкритих торгів (аукціону) з продажу майнових права, оформлених протоколом № UA-EA-2019-02-20-000004-b від 08.04.2019, та за яким ПАТ «КБ «Надра» передає у власність ТОВ «ФК «Фінмарк», а ТОВ «ФК «Фінмарк» приймає у власність права вимоги до позичальника, за кредитним договором № 2/П/82/2008-840 від 03.04.2008, Додаток № 1 від 03.04.2008 до кредитного-договору № 2/П/82/2008-840 від 03.04.2008, кредитний договір №3/П/82/2008-980 від 03.04.2008 та відповідно до Додатку № 1 станом на 25.04.2019 заборгованість складає 1 892 047 грн. 90 коп. (а.с. 15-19).
25.04.2019 ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Білої І.В. та ТОВ «ФК «Фінмарк» уклали договір про відступлення прав за договором іпотеки № 2/П/82/2008-840 від 03.04.2008 щодо квартири АДРЕСА_1 . Предметом якого є п.1.1 в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний іпотекодержатель відступає (передає), а новий іпотекодержатель набуває (приймає) належні первісному іпотекодержателю права за договором іпотеки, включаючи, але не обмежуючись, у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, право задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки; сторони домовились, що зміна іпотекодержателів у зобов'язаннях, що виникло на підставі договору вважається такою, що відбулася, а права за договором іпотеки вважаються відступленими новому іпотекодержателю з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору. З моменту набуття чинності цим договором до нового іпотекодержателя переходять усі права і зобов'язання первісних іпотекодержателів у зобов'язаннях, що виникли на підставі договору іпотеки, в та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором (а.с. 6-9).
Надаючи свою правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
До загальних засад цивільного законодавства відносять, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).
Частина третя статті 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Норму статті 6 ЦК України розкриває стаття 627 цього Кодексу, в якій зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.
Разом з тим розділ І книги п'ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо сторін у зобов'язанні.
Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Зокрема, статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Таким чином, з огляду на загальну теорію права, відповідно до якої спеціальна норма має вищу силу над загальною, до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки наразі ПАТ «КБ «Надра» з червня 2006 року визнаний неплатоспроможним та знаходиться в процедурі виведення з банківського ринку.
Так, частиною третьою статті 51 Закону визначено, що Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.
Тобто, законодавець надав право Фонду гарантування вкладів фізичних осіб самостійно визначити способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, до яких в тому числі відноситься права вимоги до боржників.
Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках) (частина шоста статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Відповідно до пункту 5.4 Положенню про виведення неплатоспроможного банку з ринку, яке затверджено рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.07.2012 № 2, Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні);шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цим пунктом, може проводитись в електронній формі (на електронних майданчиках).
Відповідно до п. 3 Розділу VI. «Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються» затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 р. №388 слідує, що початкова ціна активів (майна) банку, що ліквідується, не повинна бути нижчою за оціночну вартість, визначену незалежним суб'єктом оціночної діяльності на дату формування ліквідаційної маси, або на останню дату оцінки активів (майна).
Відповідно до пункту 2-1 частини першої ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що відкриті торги - це спосіб продажу майна (активів), за якого переможцем (покупцем) стає учасник, що відповідає конкурсним умовам, запропонував за майно (активи) найвищу ціну та взяв на себе виконання конкурсних зобов'язань, а для об'єктів цивільних прав, обмежених в обороті, - також може мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права та має відповідні ліцензії і дозволи.
Отже, суд вважає, що ПАТ «КБ «Надра» мало право реалізовувати вимоги до боржника ОСОБА_2 на електронних торгах, оскільки: спосіб продажу спірного майна відповідає пункту 5.4 Положенню про виведення неплатоспроможного банку з ринку, яке затверджено рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.07.2012 № 2, п. 3 Розділу VI. «Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються» затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 р. №388.
За статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).
Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому, оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.
Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки, в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Із аналізу зазначених норм права вбачається, що відступлення права вимоги відбувається без повідомлення та без згоди боржника, оскільки змінюється лише кредитор, а зобов'язання боржника залишається незмінним, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.
У кредитному договорі та договорі іпотеки укладеним між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 03.04.2008 не врегульовано додатково порядку заміни кредитора/іпотекодержателя у договорі.
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права.
Відповідно до ч. 3 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що ПАТ «КБ «Надра» правомірно та обґрунтовано реалізувало на електронних торгах ТОВ «ФК «Фінмарк» право вимоги за кредитними договорами: 2/П/82/2008-840 від 03.04.2008 3/П/82/2008-980 від 03.04.2008, з забезпеченнями (квартира, беззаставний).
Відповідно до ст. 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Отже, судом встановлено, що посилання позивача на невідповідність суми заборгованості та нарахування відсотків, як на підставу визнання договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, зводяться до оспорення ОСОБА_2 (боржником) нарахованої заборгованості за кредитним договором, що не є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що при укладенні договору від 25.04.2019 №2/П/82/2008-840 та 3/П/2008-980 купівлі продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором № 2/П/2008-840 та 3/П/2008-980, підписаними між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 сторони керувалися положеннями статей 512, 513, 514 ЦК України та зазначений договір є договором відступлення права вимоги, що зумовлює відсутність передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання цього договору недійсним.
Щодо посилання позивача на те, що право вимоги за договором іпотеки було відступлено з порушенням ЗУ «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року № 1304-VII, протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; 2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); 3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.
Відповідно до п. 1 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року № 1304-VII, дія підпункту 3 пункту 1 цього Закону не поширюється на банки, віднесені до категорії неплатоспроможних та щодо яких здійснюються процедури виведення з ринку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у частині уступки (продажу, передачі) заборгованості або боргу на користь (у власність) іншої особи.
Оскільки договором укладеним 25.04.2019 між ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Білої І.В. та ТОВ «ФК «Фінмарк» про відступлення прав за договором іпотеки, відступлені, права ПАТ «КБ «Надра» (процедура ліквідації, якого розпочата в червні 2016 року), належні йому, як іпотекодержателю та узгоджені з іпотекодавцем ( ОСОБА_2 ), за договором іпотеки № 2/П/82/2008-840 від 03.04.2008 щодо квартири АДРЕСА_1 , порушень п. 1 ЗУ Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» при укладанні цього договором судом не встановлено, та зворотнього позивачем суду не доведено.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що при укладанні договору від 25.04.2019 про відступлення прав за договором іпотеки сторони керувалися ст. 24 ЗУ «Про іпотеку», що зумовлює відсутність передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання цього договору недійсним.
А отже, підстав для визнання договору від 25.04.2019 №2/П/82/2008-840 та 3/П/2008-980 купівлі продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором та договору від 25.04.2019 про відступлення прав за договором іпотеки №2/П/82/2008-840, недійсними судом не встановлено.
Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
А отже, заходи забезпечення позову, застосовані судом скасовуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, суд залишає судові витрати за позивачем.
Керуючись ст. 141, 158, 258-259,264-265,268,273-279,352,354 ЦПК України, суд
У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінмарк», Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання недійними договорів відмовити.
Скасувати заборону вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 накладену ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30.08.2019.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінмарк», код ЄДРПОУ: 40424913, місцезнаходження: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 2-А.
Відповідач Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», код ЄДРПОУ: 20025456, місцезнаходження: м. Київ, вул. Артема, буд. 15.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5, п.15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Примірник рішення невідкладно після набрання ним законної сили надіслати учасникам судового процесу та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.
Суддя М.О. Заставенко
Повний текст рішення складений 26.05.2020.